Велика маленька брехня

Розділ восьмий

За п’ять місяців до доброчинної шкільної вікторини

— Олені з’їли моркву!

Маделін розплющила очі, щоб у ранковому сонячному світлі побачити надкушені морквини, які тицяла їй в обличчя Хлоя. Ед, який хропів поруч, вчора добряче постарався і надгриз моркву, щоб було схоже на справжні оленячі укуси. Хлоя у піжамі зручно вмостилася на животі у Маделін: розпатлане волосся, усмішка на весь рот та блиск у круглих від захоплення очах. Маделін потерла очі та поглянула на годинник. Шоста ранку. Поспала, блін.

— Думаєш, Санта приніс Фредові картоплину? — з надією у голосі спитала Хлоя. — Бо, знаєш, цього року він був нечемним хлопчиком!

Маделін сказала дітям, що якщо вони бешкетуватимуть, то Санта принесе їм гарно запаковану картоплину, і вони думатимуть і гадатимуть, який же чудовий подарунок мав бути замість картоплини. Відтоді понад усе на світі Хлоя бажала, щоб Фред на Різдво отримав картоплю. Мабуть, цьому вона зраділа б більше, аніж ляльковому будиночку. Маделін серйозно замислювалася над тим, щоб покласти картоплини для них обох. Це б гарантувало гарну поведінку на весь прийдешній рік.

— Пам’ятайте про картоплю, — казала б вона.

Але Ед їй не дозволив. Він був надто хороший для такого.

— Твій брат уже прокинувся? — запитала вона Хлою.

— Зараз розбуджу, — крикнула Хлоя і не встигла Маделін її зупинити, як та кулею вилетіла з кімнати і побігла коридором.

Ед заворушився.

— Ще ж не ранок, правда? Ще занадто рано.

— Прикрашаймо наші хати, — заспівала Маделін, — Тра-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля!

— Даю тисячу доларів, тільки припини негайно, — сказав Ед та накрив обличчя подушкою. Попри те, що загалом Ед був добрим чоловіком, коли справа торкалася співу Маделін, він не знав жалю.

— У тебе немає тисячі доларів, — сказала Маделін та заходилася співати «Тиху ніч». Її мобільний запищав, сигналізуючи про смс, і Маделін, все ще співаючи, взяла телефон з приліжкової тумби.

Повідомлення було від Абігель. Цьогоріч вона святкувала Різдво з батьком, Бонні та зведеною сестрою. Скай, котра народилася через три місяці після Хлої, була світлокосою дівчинкою неземної краси, котра ходила за Абігель, немов песик. Вона була дуже схожа на маленьку Абігель, і це засмучувало Маделін, яка часом навіть плакала, ніби у неї вкрали щось дорогоцінне. Було зрозуміло, що Абігель більше любила Скай, аніж Хлою та Фреда, котрі відмовлялися їй поклонятися та захоплювалися нею. І Маделін часто думала: «Абігель, але ж, саме Хлоя та Фред — твої брат і сестра, і ти мала б любити їх більше!» Це була неправда. Але Маделін ніяк не могла змиритися з тим, що Хлоя, Фред та Скай однаково споріднені з Абігель.

Вона прочитала повідомлення:

«З Різдвом, мамо! Тато, Бонні, Скай і я у притулку з 5:30! Я вже почистила 40 картоплин! Це такий дивовижний досвід допомагати іншим! Почуваюся неймовірно! З любов’ю, Абігель».

— У своєму житті вона не почистила жодної картоплини, — пробурмотіла Маделін, поки набирала смс у відповідь:

«Це чудово, люба. З Різдвом тебе! Невдовзі побачимося! Цілую!»

Вона пожбурила телефон на тумбу, відчуваючи дивну втому і намагаючись притлумити раптовий гнів.

«Почуваюся неймовірно… Дивовижний досвід...»

І це пише чотирнадцятилітня дівчина, котра невдоволено бурчить, коли її просять накрити на стіл. Її донька стала розмовляти точнісінько, як Бонні.

— Чорт, — сказала вона уголос.

Минулого тижня Бонні сказала Маделін, що домовилася, аби на Різдво вся сім’я прийшла волонтерити у притулок для безхатьків.

— Я ненавиджу усе це наскрізь комерціалізоване сприйняття Різдва, а ти? — спитала Бонні, коли вони зустрілися у крамниці. Маделін саме купувала подарунки, і її руки були зайняті десятками пластикових пакетів з покупками. Фред та Хлоя облизували карамельки, і губи їхні були червоні від фарбника. Бонні ж несла маленьке деревце бонсай у горщику, а Скай ішла поруч і гризла грушу. (Чортову грушу, — пізніше розповідала Селесті Маделін. Чомусь груша її найбільше дістала).

Як Бонні вдалося змусити колишнього чоловіка Маделін вилізти з ліжка о цій порі та йти працювати у притулок для безхатьків? Коли вони були одружені, Натан не прокидався раніше восьмої. Мабуть, Бонні винагороджувала його органічними мінетами.

— Абігель має «дивовижний досвід» з Бонні у притулку для бомжів, — сказала Еду Маделін.

Ед прибрав з обличчя подушку:

— Це огидно.

— Я знаю, — відповіла Маделін. Саме за це вона його любила.

— Кави, — сказав він із співчуттям, — принесу тобі кави.

— ПОДАРУНКИ! — заверещали Хлоя з Фредом із залу.

Хлоя та Фред не могли натішитися наскрізь комерціалізованим сприйняттям Різдва.

Харпер: Можете собі уявити, як дивно було для Маделін, що дитина її колишнього чоловіка піде до школи разом з її донькою? Пам’ятаю, як ми з Ренатою говорили про це під час обіду. Ми дуже хвилювалися, як це відобразиться на груповій динаміці у класі. Звісно, Бонні вдавала, що у них все дружньо та полюбовно. «Ой, на Різдво ми разом обідали». Боже збав. Я бачила, як вони поводилися у вечір доброчинної вікторини. Я бачила, як Бонні жбурнула у Маделін свій коктейль!