Велика маленька брехня

Розділ дванадцятий

Детектив, сержант Адріан Квінлан: Ми розглядаємо всі версії, всі можливі мотиви.

Саманта: То ми реально вживаємо слово… убивство?

За чотири місяці до доброчинної вікторини

— Я хочу погратися із Зіггі, —оголосила Хлоя одного теплого літнього вечора на початку року.

— Добре, — відповіла Маделін. Вона пильно дивилася на свою старшу доньку. Абігель вже цілу вічність нарізала свій стейк маленькими шматочками, а тепер вовтузила ці шматочки по тарілці, перекладала знову і знову, немов складала якусь складну мозаїку. І жодного шматочка не поклала до рота.

— Може б, тобі погратися із Скай? — Абігель звернулася до Хлої, відклавши виделку. — Вона дуже рада, що ви навчатиметеся в одному класі.

— Дуже мило, правда? — слова Маделін прозвучали солодко і напружено, як і щоразу, коли розмова заходила про доньку її колишнього чоловіка. — Дуже гарно.

Ед мугикнув, нахилившись над келихом вина, і Маделін кинула на нього спопеляючий погляд.

— Скай — ніби моя сестра, правда, мамо? — запитала Хлоя. На відміну від мами, її дуже тішила думка, що вона ходитиме до одного класу зі Скай, і це питання вона ставила десь сорок тисяч разів.

— Ні, Скай — зведена сестра Абігель, — вкотре пояснила Маделін із воістину святенницьким терпінням.

— Але ж я теж сестра Абігель! — сказала Хлоя. — А значить я і Скай теж повинні бути сестрами! Близнючками, як Джош і Макс!

— До речі, про них: ти бачилася із Селестою після того, як вони повернулися з Канади? — запитав Ед. — Ті фотки, що Перрі постив у «Фейсбуці», просто надзвичайні. Нам теж варто влаштувати собі сніжне Різдво. Коли виграємо у лотерею.

— Бр-р-р. На них холодно дивитися, — сказала Маделін.

— Я б круто покатався на сноуборді, — замріяно сказав Фред. Маделін стенула плечима. Фред був маленьким адреналіновим наркоманом. Якщо на щось можна було видертися, він видирався. Вона більше не могла дивитися, як він катається на скейті. Коли йому було лише сім, він крутився, перевертався та обертав своє худе тіло у повітрі, як хлопці удвічі старші. Щоразу, коли вона натрапляла на інтерв’ю тих крутих розслаблених хлопців, котрі на телебаченні розповідали про стрибки з линвою, альпінізм чи інші пригоди класу як-найнадійніше-себе-убити, вона згадувала про Фреда. Він навіть зовні скидався на них зі своїм вічно розпатланим задовгим волоссям серфера.

— Тобі треба підстригтися, — сказала вона.

Фред з огидою зморщив веснянкуватого носа.

— Нізащо!

— Я подзвоню мамі Зіггі, — сказала Хлої Маделін. — І ми домовимось, щоб ви погралися разом.

— Маделін, а ти впевнена, що це вдала ідея? — пошепки запитав Ед. — Схоже, що той хлопчина може бути доволі грубим. Хіба не він… ну пам’ятаєш?

— Ми цього не знаємо напевне, — зауважила Маделін.

— Але ж ти сказала, що Амабелла Кляйн вказала на нього?

— Не раз таке було, що свідки в поліції вказували на невинних людей.

— Якщо той хлопчик бодай пальцем торкнеться Хлої…

— На бога, Еде, — відрізала Маделін. — Хлоя може сама про себе подбати! — Вона поглянула на тарілку Абігель. — Ти чому не їси?

— Ми ж приятелюємо з Ренатою та Джіо. Тож, коли їхня донька говорить, що той Зіггі її скривдив, нам би не варто було підтримувати протилежну сторону. Що це взагалі за ім’я?

— Не так вже й близько ми приятелюємо з Ренатою та Джіо, — відказала Маделін. — Абігель, їж!

— А хіба ні? — запитав Ед. — Мені ж ніби подобається Джіо.

— Ти радше його терпиш, — сказала Маделін. — Він захоплюється не гольфом, а спостереженням за пташками.

— Справді? — Ед виглядав розчарованим. — Ти впевнена?

— Ти плутаєш його з Гаретом Хеджеком.

— Справді? — насупився Ед.

— Справді, — відповіла Маделін. — Хлоє, припини махати виделкою. Ти ледь не вийняла Фредові око. Абігель, ти захворіла? Чому не їси?

Абігель відклала ножа і виделку і урочисто проголосила:

— Мабуть, я стану веганкою.

Веганкою була Бонні.

— Тільки через мій труп, — відрізала Маделін. — Ну або ще через чийсь.

Тея: Ви знаєте, що у Маделін є чотирнадцятирічна донька від першого шлюбу — Абігель? Мені так шкода дітей із розбитих сімей! Я щаслива, що здатна забезпечити стабільне життя та оточення своїм дітям. Упевнена, що в ніч доброчинної вікторини Маделін і Бонні сварилися через Абігель.

Харпер: Власне, я чула, як Маделін сказала: «Я сьогодні точно когось уб’ю!» Думаю, це пов’язано з Бонні. Звісно, я не показую пальцем.

Бонні: Так, Абігель — моя падчерка, і вона справді мала трохи… клопоту, типово підліткових проблем, але ми з Маделін намагалися їй допомогти — як одна команда. Ви відчуваєте запах лимонного мирту? Я вперше використовую цю ефірну олію. Допомагає від стресу. Зробіть глибокий вдих. Ось так. Схоже, вам не завадило б зняти стрес, якщо ви дозволите мені це сказати.