Велика маленька брехня

Розділ сімдесят сьомий

Якби Перрі був на кілька сантиметрів нижчим.

Якби балконні перила були на кілька сантиметрів вищі.

Якби барний стілець був трішечки під іншим кутом.

Якби не йшов дощ.

Якби вони не вживали алкоголю.

Опісля Маделін не могла не думати, що могло б бути інакше.

Але сталося так, як сталося.

Селеста бачила, який вираз обличчя був у Перрі, коли Бонні кричала на нього. Він дивився на неї з тим самим м’яким задоволенням, що і на Селесту, коли вона навісніла. Йому подобалося, коли жінки на нього сердилися. Йому подобалося отримувати реакцію. Він думав, що це мило.

Вона бачила, як він ухопився за перила балкона і послизнувся.

Вона бачила, як він перекинувся через перила, високо закинувши ноги, як вони робили з хлопцями, коли вовтузилися у ліжку.

А потім від зник. Беззвучно. Лишилося тільки порожнє місце.

Все сталося дуже швидко. Розум Джейн ніби онімів від шоку. А коли вона прийшла до тями, то зрозуміла, що у залі відбувається якась метушня: чулися крики, удари та грюкіт.

— Господи Ісусе, — Ед перехилився через перила, вхопившись за них обома руками, намагаючись роздивитися, а широкі золотисті рукави його костюма розвівалися за спиною, немов дурнуваті крильця.

Бонні присіла та немов скрутилася у клубок, закрила руками голову, немов чекала на вибух бомби.

— Ні-ні-ні… — Натан знервовано танцював навколо дружини — маленькими нервовими кроками, нахилявся, щоб торкнутися її спини, а потім знову випростувався та притискав долоні до вилиць.

Ед повернувся.

— Піду погляну, чи він….

— Еде! — сказала Рената. Вона опустила руку з телефоном. Світло відбивалося у її окулярах.

— Дзвони в швидку! — гаркнув Ед.

— Так, — сказала Рената. — Дзвоню. Але… е-е-е-е… Я не бачила, як це сталося. Не бачила, як він упав.

— Що? — запитав Ед.

Маделін все ще стояла на колінах біля Селести. Джейн побачила, як вона дивиться повз Еда на свого колишнього чоловіка. Волосся Натана було спітніле через перуку, і прилипло до чола. Він дивився на Маделін знавісніло і благально. Маделін перевела погляд на Селесту, котра скам’яніло втупилася у те місце, де щойно сидів Перрі.

— Я теж не думаю, що бачила, — сказала Маделін.

— Маделін, — сказав Ед. Він із злістю потягнув за комір свого костюма, ніби хотів його зірвати. Блискітки с костюма облітали — його долоні стали золоті. — Не роби…

— Я дивилася в іншому напрямку, — сказала Маделін. Її голос звучав сильно та впевнено. Вона піднялася, тримаючи свій крихітний клатч, — спина рівна, підборіддя високо, ніби на порозі бальної зали. — Я не бачила, я дивилася у залу.

Джейн прочистила горло.

Вона пригадала, як Саксон-Перрі сказав «Це нічого не значило». Подивилася на Бонні, котра скорчилась біля перевернутого стільця. Вона відчула, як гарячий рідкий гнів у ній раптом охолов на перетворився на щось сильне та незворушне.

— І я, — сказала вона. — Я теж нічого не бачила.

— Припиніть, — Ед переводив погляд з неї на Маделін та назад. — Припиніть усі.

Селеста простягнула до Маделін руку, обперлась об неї та граційно звелася на ноги. Вона поправила сукню та притисла долоню до обличчя, куди її вдарив Перрі. На якусь мить поглянула на скорчену Бонні.

— Я нічогісінько не бачила, — сказала вона. Її голос звучав спокійно, ніби вони просто розмовляли.

— Селесто, — обличчя Еда було спотворене від жаху. Він сильно стиснув руками вилиці, а тоді опустив руки. На лобі сяяли золоті блискітки.

Селеста підійшла до перил балкона та взялася за них руками. Поглянула на Ренату та сказала:

— А тепер дзвони у швидку.

І тут вона закричала.

Після всіх тих років, коли вона мусила прикидатися, це було нескладно. Селеста була хорошою акторкою.

А потім вона подумала про дітей, і більше не мусила прикидатися.

Стью: На той момент уже розверзлося пекло. Двоє чолов’яг билися через французьку ціпоньку. І наступної миті той двометровий мантяр накинувся на мене, бо я сказав, що його дружина ніц не може і не організує навіть курв у борделі, і я образив її честь чи щось там. Святий боже, це ж лише вираз такий.

Тея: Це правда, наша дискусія про стандартні тексти була трохи гарячою. У мене четверо дітей, тож я заявляю, що таки розуміюся на цій темі.

Харпер: Тея верещала, як на базарі.

Джонатан: Я розмовляв з батьками чотирикласника і ми сперечалися про юридичну та моральну силу тієї петиції. Так, ми трохи підвищили голос. Може, трохи поштовхалися. Слухайте, я цим зовсім не пишаюся.

Джекі: Я краще займатимусь ворожими поглинаннями компаній.

Гарбріель: На той момент я вже думала про канібалізм. Керол виглядала доволі смачно.

Керол: Я прибирала на кухні, а потім почула жахливий крик, від якого кров у жилах застигла.

Саманта: Ед побіг сходами і щось кричав, що Перрі Вайт упав з балкона. Я виглянула, і побачила, як двоє батьків п’ятикласників з криками вилетіли у відчинені двері.

— Стався нещасний випадок, — говорила у телефон Рената. Вона затулила пальцем друге вухо, щоб через Селестині крики розчути, що говорить людина у слухавці. — Людина упала. З балкона.

— То був він? — Маделін взяла Джейн за руку та притягнула до себе. — То був Перрі, що… — Джейн не могла відвести погляду від ідеальної лінії рожевої помади Маделін. Два ідеальні піки. — Думаєш, він…

Вона так і не закінчила це речення, бо саме тоді два Елвіси у білому атласі, котрі зчепилися так міцно, і обхопили один одного так тісно, немов у пристрасних обіймах, з усієї сили налетіли на Джейн та Маделін, від чого обидві аж відлетіли.

Джейн упала, вона виставила руку, намагаючись захистити себе, але відчула, як щось дуже неправильно і страшно хруснуло біля плеча, і вона важко завалилася на бік.

Щокою вона відчувала мокрі кахлі балкона. Крики Селести змішувалися із далеким звуком сирен швидкої та тихими схлипуваннями Бонні. Джейн відчула присмак крові у роті. Вона заплющила очі.

От халепа!

Бонні: Бійка вихлюпнулася на балкон, і бідолашні Джейн та Маделін так постраждали. А не бачила, як упав Перрі. Я…. дозвольте, я на хвилинку, Сара? Ви ж Сара, так? Ні, Сьюзан. У мене провал у пам’яті. Перепрошую, Сара. Сара. Таке гарне ім’я. Здається, воно означає «принцеса». Послухайте, Саро, я мушу забрати доньку зі школи.