Велика маленька брехня

Розділ сімдесят другий

«Ми ніби спостерігаємо за прибуттям телезірок», — подумала Маделін. Мабуть, причина полягала у тому, як Перрі та Селеста трималися, ніби вони йшли на сцену, невимовно стрункі, а обличчя — готові до зйомки. І хоч одяг їхній мало чим відрізнявся від убрання присутніх на вечірці, Селеста й Перрі виглядали так, ніби це не костюми, а приїхали справжні Елвіс та Одрі. Кожна жінка у чорній сукні із «Сніданку з Тіффані» торкнулася свого простенького перлового намиста. Кожен чоловік у білому костюмі Елвіса втягнув живіт. І рівень рожевого напою у келихах стрімко впав.

— Вау! Селеста — красуня!

Маделін обернулася та побачила поруч Бонні. Як і Том, Бонні, схоже, не любила костюмів. Її волосся, як завжди, було заплетене у косу через плече. Без макіяжу. Вона виглядала, як бездомна на особливій події: тоненький вицвілий топ із довгими рукавами, що спадав на одне плече (увесь одяг Бонні чомусь набридливо спадав на одне плече, Маделін хотілось схопити її та поправити усе), довга безформна спідниця, старий шкіряний пасок навколо талії, і купа дивної циганської біжутерії — черепи та кістки — якщо це взагалі можна було назвати біжутерією.

Якби Абігель була тут і побачила своїх маму та мачуху, саме Бонні та її одягом вона б захоплювалася, саме Бонні вона б наслідувала. Ну і біс із нею, жодна дівчина-підліток не хоче бути схожою на свою маму, Маделін це знала, але чому б Абігель не захоплюватися якоюсь випадковою знаменитістю-наркоманкою? Чому це має бути саме чортова Бонні?

— Як справи, Бонні? — запитала вона.

Вона побачила, як Том і Джейн розчинилися у натовпі. Хтось — на превелику втіху присутніх — попросив у Тома лате з соєвим молоком, але, схоже, Том не переймався. Він не зводив очей із Джейн, а вона — з нього. Спостерігаючи за їхньою очевидною взаємною приязню, Маделін почувалася так, ніби стала свідком якогось чудового, надзвичайного, і водночас буденного явища, як народження курчати із яйця. Але зараз вона мусила спілкуватися із дружиною свого колишнього чоловіка, і хоча алкоголь добряче притлумлював її почуття, вона все ще відчувала підземні поштовхи свого ПМС.

— А хто доглядає Скай? — запитала вона Бонні. — Ой, вибачте! — Вона плеснула себе долонею по лобі. — Ми мали б запропонувати вам привезти Скай до нас! Абігель доглядає Фреда та Хлою, тож вона могла б няньчити усіх своїх братів та сестер одразу.

Бонні обережно всміхнулася.

— Скай з моєю мамою.

— Абігель могла б провести для них майстер-клас із веб-дизайну, — сказала Маделін.

Усмішка Бонні зникла.

— Маделін, послухай, це…

— То Скай із твоєю мамою! — продовжувала Маделін. — Чудово! Абігель має такі «особливі стосунки» з твоєю матір’ю, чи не так?

Вона поводилася як стерво. Погана, жахлива жінка. Їй треба було знайти когось, хто б дозволяв їй говорити найстервозніші речі та не засуджував би її, і щоб потім нікому не розповів. Де Селеста? Селеста в цьому — профі. Вона дивилася, як Бонні осушила свій келих. Блондинка-Боб підійшла з тацею рожевих коктейлів. Маделін взяла два келихи — собі та Бонні.

— Коли ж ми почнемо вікторину? — запитала вона Блондинку-Боба. — Бо ми будемо надто п’яні, щоб сконцентруватися.

Блондинка-Боб виглядала стурбованою.

— Я знаю! Ми вже запізнюємось. Ми б мали вже закінчити із закусками, але кейтеринг застряг у заторі на Пірріві-роуд. — Вона здмухнула світле пасмо волосся з очей. — І Брет Ларсон, наш церемонімейстер, теж у тому заторі.

— Нехай Ед буде церемонімейстром, — безтурботно сказала Маделін. — У нього це добре виходить. — Вона озирнулася, шукаючи Еда, та побачила, як він підійшов до чоловіка Ренати, вони потиснули руки, поплескали один одного по спині. Гарний вибір, коханий. А ти знаєш, що твоя дружина вчора по обіді в’їхала його дружині у зад, і це призвело до бурхливого публічного скандалу? Ед, мабуть, думає, що спілкується з Гаретом, гольфістом, а не Джіо, любителем пташок, і запитує його, коли він востаннє був на полі.

— В будь-якому разі, дякую, але у Брета всі запитання для вікторини. Він кілька місяців над ними працював. Навіть мультимедійну презентацію запланував, — сказала Блондинка-Боб. І злилася з натовпом. — Залишайтеся з нами!

— Щось я від цих коктейлів захмеліла, — сказала Бонні.

Маделін слухала краєм вуха. Вона побачила, як Рената холодно кивнула Еду та швидко відвернулася до когось іншого. Раптом вона згадала «гарячу новину», яку вчора почула, про роман Ренатиного чоловіка та французької няні. Ця новина зовсім вивітрилася у неї з голови, як тільки вона почула про веб-сайт Абігель. І тепер вона відчула уколи совісті за те, що нагримала на Ренату після аварії.

Бонні ледь похитнулась.

— Я останнім часом не п’ю, тож, думаю, у мене розвинулося несприйняття…

— Вибач, Бонні, — сказала Маделін. — Мушу забрати свого чоловіка. Схоже, він має дуже захопливу розмову із перелюбником. Не хочу, щоб він перейняв ці ідеї.

Бонні повернула голову, щоб побачити, з ким же розмовляє Ед.

— Не хвилюйся, — сказала Маделін. — Твій чоловік — не перелюбник! Натан — моногамний, доки не покине тебе з новонародженою дитиною. Ой, чекай, тебе з дитиною він не покинув. Лише мене.

Чортова люб’язність. Її сильно переоцінюють. Завтра Маделін пошкодує про кожне промовлене сьогодні слово, та зараз Маделін тішилася відміною цих занудних умовностей. Це ж так чудово дозволити словам вільно литися з твого рота.

— А де ж мій надзвичайний колишній чоловік? — запитала Маделін. — Я його сьогодні ще не бачила. Не можу передати, як чудово, що я можу піти на шкільну доброчинну вечірку і зустріти там Натана.

Бонні перебирала кінчик своєї коси та дивилася на Маделін трішки розмитим поглядом.

— Натан покинув тебе п’ятнадцять років тому, — сказала вона. У її голосі було щось, чого Маделін ніколи досі не чула. Шорсткість, ніби хтось здер верхній шар. Як цікаво! Так, будь ласка, покажи мені свій темний бік, Бонні!

— Те, що він зробив, — жахливо, просто жахливо. І він ніколи цього собі не пробачить, — сказала Бонні. — Але може, час тобі його пробачити, Маделін? Прощення неймовірно впливає на здоров’я.

Маделін подумки закотила очі. А може, не подумки, може, вона відкрито це зробила. На якусь мить вона подумала, що зараз побачить справжню Бонні, але та як завжди несла якусь беззмістовну фейську дурню.

Бонні серйозно подивилася на неї.

— Мій власний досвід….

Раптом за спиною Бонні почулися радісні вигуки. Хтось крикнув «Я така рада за тебе!». Жінка ступила крок назад, а Бонні похитнулася — і розлила свій коктейль на рожеву сукню Маделін.

Габрієль: То сталося випадково. Давіна обіймала Ровіну. Вона щойно щось оголосила. Мабуть, досягла нарешті омріяної ваги.

Джекі: Ровіна оголосила, що купила кухонний комбайн «Термомікс». Чи то «Вітамікс». Я не знаю. У мене справжнє життя. Тож Давіна її обняла. Бо та купила нову техніку на кухню. Я не вигадую.

Меліса: Ні, ні, ми говорили про навалу вошей, і Ровіна запитала Давіну, чи та перевіряла своє волосся. А потім хтось із чоловіків пожартував, що бачить, як щось повзе по волоссю Давіни. Бідолашна дівчина ледь не збожеволіла, ну і врізалася у Бонні.

Харпер: Що? Ні! Бонні жбурнула свій коктейль у Маделін. Я бачила!