Повелитель таємниць - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Cuttlefish That Loves Diving (ч. 147)

, . , =

Таким чином, мій єдиний варіант – насолоджуватися цим вільним часом для себе. Адже я вже взяв відгул, і скасувати його немає можливості.

? ? , =

Повертаєтеся додому, щоб пограти в ігри? Знайшли фільм для перегляду? А, вірно. Мені ще потрібно зареєструватися на заняття з репетитором мрії. Я не можу нічого не робити після того, як мені заплатили. У будь-якому випадку, зараз я вільний. Я беру телефон, шукаю фотографію адреси репетиторського центру, який я взяв, дзвоню в інший райдшерінг і прямую туди.

Доброго дня, я хотів би дізнатися більше про ваш курс репетиторства. Я прямо не кажу, що збираюся записатися, стоячи обличчям до чоловіка-адміністратора.

Чесно кажучи, я вважаю цей репетиторський центр трохи дивним. Він фактично використовує чоловіків як адміністраторів, а не жінок.

Я не дискриміную чоловіків, але відчуваю, що жінки більш терплячі та ніжні.

, ?

Адміністратор коротко знайомить з курсами, які вони проходять, перш ніж запитати: «Чого б ви хотіли?».

? .

Цей хлопець настільки дурний, що його можна порівняти з тим Дені Це тема цього репетиторського центру? Я легенько кашляю і кажу: «Вихідні, ділова англійська».

. , — , 8,888 , 6,666 !

Це найкращий курс із наших занять з репетитором мрії. За це відповідає наша директорка, і вона навіть запросила кількох іноземних вчителів — справжніх іноземних вчителів, — без кінця каже адміністраторка. Ми все одно можемо отримати для вас знижку, якщо ви зареєструєтеся зараз. Початкова ціна становить 8 888 юанів, але зараз це лише 6 666!

? .

Ваш директор дуже здібний? Користуючись нагодою, запитую.

Адміністратор вказує на коридор.

Вона багато років навчається за кордоном і опанувала багато мов. Вона навіть має ступінь кандидата педагогічних наук.

Проводжу пальцем портьє і дивлюся на прочинені двері класу в коридорі.

. , =

Той, хто веде клас, – жінка. Її бік звернений назовні, і вона одягнена у вільні джинси. Верхня частина її тіла одягнена в білу приталену сорочку з квітами. Її волосся пофарбоване в коричневий колір, а волосся вона зав'язала в пучок.

. — . = -.

Крім того, виходячи з мого бачення , я чітко бачу профіль сторони директора. Вона не така вже й стара — їй лише двадцять років. На обличчі у неї трохи дитячого жиру, а контури обличчя дуже вишукані. Вона, напевно, досить симпатична.

. = = -! .

Наш директор дуже обізнаний. Крім того, що вона поліглот, вона вміє малювати, робити картини маслом, ескізи, акварельні картини та всілякі картини. Вона також вміє оцінювати антикварні та різні музичні інструменти. Вона практично універсалка! Тон портьє наповнений захопленням.

Саме тоді, коли я збираюся відповісти, до репетиторського центру заходить чоловік.

Дивіться, це наш вчитель іноземної мови, містер Андерсон Гуд. Портьє відразу ж представляє, він володіє як мінімум десятьма мовами. Він може спілкуватися з вами наодинці і тренувати ваш акцент.

= . =

Краєм ока я бачу іноземного юнака зі світлим волоссям і блакитними очима. Він одягнений у білу сорочку та чорний жилет. З наміром протестувати його я переходжу на англійську.

, ? ?

Доброго дня, які мови ви знаєте? Як давно ви викладаєте в цьому репетиторському центрі?

Репетитор на ім'я Андерсон Гуд тримає руки в кишенях, посміхається і каже:

Мене

Що він каже

, ?

Крім того, чому цей хлопець виглядає таким знайомим з тим, як він тримає руки в кишенях?

Андерсон дивиться на мене і сміється.

? , ?

Як це? Моя маврикійська креольська непогана, чи не так?

Цього разу він використовує англійську мову.

Потім він перекладає його на китайську мову.

Не розумію, відповідаю чесно.

Я не можу бути впевненим, якою мовою він сказав вперше.

Андерсон каже: «Схоже, у вас немає таланту до мов».

Чому ти не вчишся малювати у мене?

1429 - 27

Повелитель таємниць - Глава 1429 - У наш час 27

1429 27 = .

1429 У наш час 27 На мить я не знаю, як відповісти Андерсону Гуду. Я боюся, що в той момент, коли відкрию рота, я посварюся з ним.

Через кілька секунд я нарешті знаходжу відносно евфемістичне рішення.

, ?

Ой, ти хоч вмієш малювати?

. =

Портьє нетерпляче каже: "Хех, він багато чого знає". Спочатку він приїхав до нашої країни, щоб навчитися стьобу, стверджуючи, що він майстерний у всіляких речах.

Це звучить як сарказм Секретар і цей іноземний вчитель, здається, не в хороших стосунках Цікаво, чи говорить він правду, чи просто жартує Хоча я не дуже добре вмію спостерігати за людьми, його поведінка трохи очевидна.

, - .

Ха-ха, якщо ти хочеш навчитися стьобу, я можу навчити і тебе, — каже Андерсон Гуд з добре вимовленим китайським акцентом.

? =

Подивимося? Я трохи збентежений поточною ситуацією, і мені нічого не залишається, як сказати щось поверхневе, наприклад, я перевірю свій графік.

Побачивши, як Андерсон заходить до офісу, я повертаю голову і питаю адміністратора: «Чи можу я не записатися до нього на заняття?»

Це одне з ваших прав. Чоловік-портьє виглядає схвильованим. Мудрий вибір!

Потім він піднімає мені великий палець вгору.

— ? .

Цей іноземний учитель — Андерсон Невже він такий поганий? Я дивлюся в бік кабінету.

Чоловік-портьє сміється.

Чесно кажучи, він дуже здібний. Єдиний його недолік -

Він робить паузу.

? .

Що це? Не можу не запитати у відповідь.

Чоловік-портьє стає урочистим.

Що він не німий!

. , - -.

Ха-ха-ха. Я сміюся, напівщиро і напівввічливо.

Потім я з цікавістю запитую, чи записуються люди на його заняття?

Так, досить багато. Чоловік-портьє скривлює губи.

? .

Невже вони не знають, що після реєстрації не можна відмовитися від занять і змінити викладача? Користуюся нагодою, щоб зібрати більше деталей.

. =

Ні. Чоловік-портьє мене швидко поправляє. У нас один пробний урок. Якщо вас це не влаштовує, ви можете перейти до іншого викладача.

Він робить паузу і сміється.

Ну, знаєте, деяким людям просто подобається, коли над ними знущаються і топчуть.

Схоже, у них є особливий фетиш, про який я перестаю просити далі.

. ?

Тоді я запишуся на заняття до вашого директора. Чи є заняття у вихідні дні?

Так. Чоловік-портьє швидко робить знайомство.

. 6,666 =

Я не втрачаю часу. Заплативши 6,666 юанів, я записуюся на заняття з ділової англійської мови у вихідні дні .

= = .

Після того, як я покинув заняття з репетиторства мрії, я не виходжу з будівлі. Замість цього я знаходжу тихий куточок і насолоджуюся відчуттям кондиціонера. Потім я записую сьогоднішні події.

= !

Щоб бути комерційним шпигуном, потрібно діяти як комерційний шпигун. Я мушу виправдати плату міс Хуан!

! .

Зробити! Я недбало торкаюся телефону і дивлюся на чат відділу, щоб не пропустити жодного важливого повідомлення.

= =

Розанна Візьміть на замітку, зверніть увагу, що генеральний директор Хуанг запрошує в гості -персону. Всі, будь ласка, будьте більш професійними.

= = .

О, цей клієнт на ім'я Заратульстра. Хе-хе, я знову скучив за ним. Схоже, нам не судилося зустрітися, я тримаю в руках телефон і думаю, що робити далі.

У мене рідко буває вільний час після обіду в невихідний день. Я не можу його витрачати даремно.

, = =

Хм, я піду подивлюся кіно. Людей в цей час не повинно бути багато. З цією думкою я негайно прямую до більшого торгового центру по сусідству. Потім піднімаюся на ліфті на четвертий поверх і починаю пошуки кінотеатру.

, =

Ех, є захід з підписання Озираючись навколо, я бачу багато людей, які вишиковуються в чергу біля входу у велику книгарню.

Очевидно, що відомий автор приїхав сюди для того, щоб влаштувати фан-захід.

З певною часткою цікавості я навмисне проходжу повз і бачу кілька стендів з плакатами.

Королева романтики Нероба без мрії Цей псевдонім, хех, у сучасних авторів справді дивні псевдоніми Я не знаю автора фан-заходу, і я не маю наміру приєднуватися до веселощів.

= =

Звичайно, мені все одно трохи цікаво, як виглядає автор. Зрештою, нечисленні стенди з плакатами, які не заблоковані, в основному представляли нову книгу Королеви романтики без будь-яких фотографій.

. =

Я прийду, подивлюся фільм, бурмочу собі під ніс і йду за дорожніми знаками на інший бік торгового центру. В кінці дороги я знаходжу кінотеатр.

Оскільки я не придумав, що подивитися, я залишаюся в холі і шукаю щось, що викликає мій інтерес на рекламних фотографіях.

, .

Раптом я відчуваю, що світло переді мною тьмяніє.

Поруч зі мною з'являється високий чоловік!

Він такий високий. Він майже два метри, я дивлюся на нього краєм ока і розумію, що він схожий на баскетболіста.

, !

Стривайте, здається, він одягнений у форму молодших класів неподалік від мого району!

, ?

Святий шт, він тільки в середній школі і його зріст вже два метри?

Що їдять сучасні діти?

А-і пофарбував волосся в коричнево-жовтий колір

? =

Чи потрібно йому відвідувати заняття? Що ж, зараз літні канікули.

Але чому ви одягаєте шкільну форму під час літніх канікул?

Коли я лаяюся, я роблю крадькома крок у протилежному напрямку, на випадок, якщо дитина зробить мене схожим на карлика.

Тим часом я знаходжу фільм, який буду дивитися. Мені не потрібно довго чекати.

Пірат 3: Божевільний шукач пригод

На відповідних рекламних знімках чоловік у циліндрі та тренчі стоїть між блискавками, хвилями та штормами, а навколо нього три ретро-піратські кораблі. А на носі кожного корабля стоїть прекрасна жінка-піратка.

=================

( )

Випуск цієї глави був відкладений (остання глава вийде завтра) для просування нової книги Каракатиці

, - , !

Знову ж таки, будьте готові до добре продуманого та деталізованого апокаліптичного, кіберпанк-світу з сеттингом, що замінює !

( ) , ! , ! ! , !

Зверніть увагу, що початок історії повільний (можливо, навіть повільніший), як , але обов'язково розблокуйте всі доступні глави за допомогою , щоб книга була продовжена! В іншому випадку він буде відкинутий у ! Вірте в каракатиць! Крім того, будь ласка, продовжуйте підтримувати каракатиць, відкриваючи глави в монетах, навіть якщо це продовжується!

Короткий зміст нижче

— = , - . ? .

Наш головний герой, Шан Цзяньяо, божевільний — буквально божевільний, принаймні так сказали лікарі. Живучи у величезній підземній будівлі , однієї з небагатьох фракцій, що залишилися в цій апокаліптичній пустці, відомій як Попільничі землі, він діє незбагненним чином, що є карколомним, комічним і проникливим. То чи справді він божевільний? Певно.

. = = . = . =

У нього є грандіозна мрія – врятувати все людство. З цією мрією тісно пов'язане те, у що вірять усі в Попелястих землях, у Глибину чекає певна руїна, похована небезпекою та голодом, шлях, що веде до нового світу. Щоб ступити в новий світ, потрібно лише знайти спеціальний ключ і відкрити ці двері. Там земля щедра, немов вільно тече молоко і мед. Сонячне світло сліпуче, немов змивається весь холод і темрява. Людям більше не доведеться стикатися з спустошенням, монстрами, інфекціями, мутаціями та всілякими небезпеками. Там діти радісні, дорослі щасливі, все добре, як і має бути.

Кожен антиквар, мисливець за руїнами та історик, який блукає Попелищами, знає, що це Новий Світ.

1430 () - (28)

Володар таємниць - Глава 1430 (КІНЕЦЬ) - У наш час (28)

1430 (28)

Розділ 1430 У наш час (28)

Пірат 3: Божевільний шукач пригод

Це виглядає нормально, це має бути такий фільм з попкорном, який мені подобається

Я озираюся навколо і приймаю попереднє рішення. Я швидко дістаю телефон і заходжу на сайт рецензій на фільм, щоб перевірити його оцінку та рецензії.

Естетика поверхнева

Сюжет простий і грубий

Крім спецефектів і нечисленних актрис, більше нічого немає

Головний герой вміє лише поводитися круто і не має акторських навичок

Взагалі нічого глибокого.

Це прохідний комерційний фільм, але він прохідний.

, . , -

Чорт забирай, такі огляди мені подобаються такі фільми. Я просто дивлюся його, щоб вбити час, і мені не потрібні глибокі шоу, що змушують задуматися, я читаю відгуки і виявляю, що це не так вже й погано. У мене є приблизне уявлення.

Велетенський учень середньої школи, що стоїть поруч зі мною перед плакатом, вже пішов, щоб купити квитки.

3, . - ,

Один квиток на 3, найраніший часовий слот. Я заходжу тільки після того, як учні середньої школи йдуть в інше місце в торговому центрі, я не хочу, щоб контраст був таким очевидним. Це змушує мене відчувати себе неповноцінним.

15 =

До наступного часового слоту ще 15 хвилин, повідомляють мені співробітники відділу продажу квитків.

. = =

Це нормально. Я не планую ходити по магазинах, тому вирішую знайти місце, де можна посидіти і почекати. Адже дуже скоро вони пропустять всередину.

Звичайно, перед цим я купую крижану колу середнього розміру і порцію масляного попкорну.

Очевидно, що я маю поєднати попкорн із попкорном!

, ?

Інакше, як це можна назвати насолодою?

Раніше я рідко дивилася фільми, просто щоб не переїдати!

А зараз моя вага повернулася до університетських часів, і вона дуже м'язиста.

В цьому і полягає краса життя!

Невдовзі після цього я заходжу на майданчик за вказівниками і знаходжу своє місце.

Незважаючи на те, що це робочий час, в аудиторії досить багато людей. Значна частина з них явно є студентами.

. 3 .

Літні канікули. Я також хочу літніх канікул: я роблю ковток крижаної кока-коли і надягаю 3-окуляри.

, - - .

У цей момент двометровий учень середньої школи йде по проходу назустріч мені.

= .

За нормальних обставин проміжок між мною і рядом попереду достатній для того, щоб людина могла пройти. Однак постать переді мною просто занадто велика, і я не можу дати йому прохід, просто втягнувши ноги.

Мені нічого не залишається, як встати і відкинутися назад.

Учень середньої школи успішно проходить. Він повертає голову і щиро посміхається.

Спасибі тобі, дядьку.

Без проблем. Я все ще думаю, що я молодий.

Ця інтермедія не заважає мені їсти попкорн, пити крижану колу і дивитися різні трейлери на великому екрані.

, 3

Дуже швидко «Пірат 3» офіційно починається. Моя посмішка тримається лише п'ять хвилин, перш ніж вона застигне.

Справа не в тому, що фільм гірший, ніж я очікував, а в тому, що випадкова зустріч виконавця головної ролі відбувається через те, що він випив зілля.

Зілля дає мені відчуття, що це напій , який я пив раніше!

? ? , ? , ? = , - .

Напій насправді є зіллям? Хто продюсував цей фільм? Хм, я пам'ятаю, як тільки зараз побачив логотип дракона ? Це не може бути відображенням реальності, чи не так? Я миттєво занурююсь у сюжет, але інших зілля далі у фільмі немає. Натомість він показує серйозні побічні ефекти зілля.

Моє серце стає важчим, коли я дивлюся на це. Я навіть відчуваю, що я головний чоловік.

Після фільму я не можу не лаятися в душі.

Невже цей хлопець такий нетямущий?

Його оточують три прекрасні жінки-піратки, але врешті-решт він взяв із собою лише дурного боцмана!

! , ? ,

Серйозно! Де той скарб, який вони обіцяли, і вирушають на захід сонця в супроводі красунь? Так, це все зникло на заході сонця

Подивившись пасхальне яйце, я беру своє порожнє відерце з колою та попкорном і йду до проходу.

, 1.6 .

У цей момент раптом підходить невисока дівчина, зріст якої явно менше 1,6 метра, і придушує голос.

Хтось стежить за вами.

? =

Слідкую за мною Хто? Я підсвідомо озираюся, але не можу знайти підозрюваного.

А жінка, яка мене попереджала, вже пішла за натовпом і пішла до виходу.

? .

По-справжньому? Я на мить замислююся і вирішую спочатку піти з кінотеатру, перш ніж підтвердити ситуацію.

= !

Тут занадто багато людей, і занадто шумно. Викликати поліцію не вийде!

, - .

В цей же час потяг зупиняється на станції швидкісної залізниці в місті.

Один з вагонів повільно відкривається, але всередині всього чотири-п'ятеро людей. Вони утворюють різкий контраст з натовпом в інших вагонах.

. =

Ці кілька людей одягнені так, ніби збираються на комічний з'їзд. Обмінявшись поглядом, вони встають і виходять важкими кроками.

Те, що вони бачать, – це надзвичайно сучасна платформа та натовпи людей.

— —

— Кінець першої частини трилогії «Володар таємниць» —

=================

2 — —!

Цей розділ є певним чином прологом до другої частини трилогії , яка відбудеться приблизно через 2 роки, коли закінчиться нова книга Каракатиці — !

! - , !

Реклама його книги! Будьте готові до добре продуманого та деталізованого апокаліптичного, кіберпанк-світу з сеттингом, що замінює !

( ) , ! , ! ! , !

Короткий зміст нижче

— = , - . ? .

. = = . = . =

Кожен антиквар, мисливець за руїнами та історик, який блукає Попелищами, знає, що це Новий Світ.

1431 - 1431 (1)

Володар таємниць - Розділ 1431 - 1431 Бонусний розділ Той кут (1)

1431 (1)

1431 Бонусний розділ Той кут (1)

! ! - .

Там! Він саме там! — вигукнув молодий чоловік з довгим каштановим волоссям і схожою на піратську бандану, показуючи на сусідній острів.

Він стояв на правому борту трищоглової яхти. Хвилі, що котилися, заглушили більшу частину його голосу.

. ,

М'язистий чоловік з чорною пов'язкою на очах простягнув руку, щоб утримати корабель. Він насупився і пробурмотів сам до себе з подивом і підозрою:

Я не пам'ятаю, щоб на цьому морському шляху був такий острів

Це був не перший раз, коли їхній корабель курсував цим морським шляхом.

Юнак, який кричав, схвильовано відповів: "Це означає, що це зазвичай приховано". Він з'являється лише в певні моменти.

На такому острові обов'язково повинні бути скарби!

Капітане, за словами цього дивного ченця, випадкова нагода з'явилася!

Він говорив мовою лоен. Випадкова нагода — це термін, об'єднаний двома словами.

Цей чернець вимовляє нерозбірливі для нас слова. Не звертайте на них уваги. М'язистий чоловік з пов'язкою на оці підняв руку і скуйовдив своє трохи безладне коротке жовте волосся. І я часто кажу вам, хлопці, що скарби часто супроводжуються небезпекою.

Говорячи, він показав на праве око, яке було закрите пов'язкою на оці.

Це вартість.

, ? !

Юнак з піратською банданою щиро сказав: "Але, капітане, хіба це не мета нашої пригоди? За скарбом!

. , ‘ . =

Це була група мисливців за скарбами з різних місць. Звичайно, час від часу вони працювали піратами і «позичали» їжу, напої та предмети першої необхідності на торгових суднах, що проходили повз. Адже одними ідеалами їх не прогодувати.

. =

Капітан на мить замовк, а потім сказав: "Зберіть чотири-п'ять чоловік, і ми ступимо на острів, щоб подивитися". Решта з вас, приготуйтеся вирушити в плавання в будь-який час.

Очі юнака загорілися.

? , !

Ви домовилися? Капітане, ви погодилися!

Капітан посміхнувся.

, =

Веймер, якби не той факт, що немає іншого виходу, ніхто в моєму віці не став би далі мисливцем за скарбами.

На вигляд йому було за тридцять, але в його блакитних очах були ознаки віку.

Штраф. Веймер підняв руки. Що не кажи.

Він одразу розхвилювався.

Я візьму Ол Кітона!

Ол Кітон був першим помічником корабля. Він вірив у Бога Знань і Мудрості і опанував багато мов. Якщо вони не візьмуть його з собою в таку експедицію, то дуже ймовірно, що вони викинуть будь-які знайдені скарби як сміття.

Що ще важливіше, Ол Кітон також був дуже сильним.

Коли корабель пришвартувався до причалу, який, здавалося, давно був покинутий, біля трапа вже зібралася дослідницька група з чотирьох осіб.

Це були капітан Грей, перший помічник Ол Кітон, боцман Парві та ветеран Сімен Веймер.

Ніхто Парві не дивився вдалину і жалібно бурмотів.

. =

Погода в Берсеркському морі сьогодні була непоганою. Видимість під блакитним небом була надзвичайно високою, і маленький порт не приховував від неї жодних таємниць.

Це місце було незрівнянно тихим, наче воно було мертве вже багато років.

! .

Було б страшніше, якби були люди! – додав Веймер.

Це означало багато чого, якщо такий прихований острів залишався заселеним.

. - .

Парві був одягнений у білу сорочку та коричневі панталони. У неї була пара красивих світло-блакитних очей і трохи андрогінна зовнішність.

Вона глянула на Веймера.

Ви хочете залишитися і почистити палубу?

Веймер знизав плечима і заткнув рота.

, ; .

Ставши жінкою боцманкою, їй потрібно було керувати багатьма непокірними членами екіпажу; Вона ніколи не змирилася зі своїми погрозами.

Капітан Грей, який оглядав місцевість, віддав наказ.

Вибираємося на берег!

= ,

Потім він закликав: «Ми зробимо це по-старому». Під час першого дослідження нічого не чіпайте. Просто подивіться і прислухайтеся.

! .

Без проблем! Веймер першим вибіг з корабля і побіг по трапу до причалу.

Він збуджено підскочив на півдорозі і ковзнув по землі, як великий птах.

Звук, викликаний його діями, розходився на всі боки, змішаний з якимись відлуннями.

За ним обережно йшли Грей, Ол Кітон і Парві.

, ! .

Якщо ти продовжиш цю свою нерозсудливість і будеш діяти самостійно, як нецивілізований дикий собака, я зв'яжу тебе і повісю на кормі, щоб ловити акул! Парві швидко підійшов до Веймера і попередив його притишеним голосом.

Веймер урочисто кивнув і пробурмотів: «Дівчина-бос, з твоєю особистістю, ти повинна приєднатися до Церкви Бур, а не вірити в Богиню Вічної Ночі

Парві нічого не сказав. Вона озирнулася і пішла за капітаном Греєм і першим помічником Олом Кітоном.

Порт був невеликий. Там був лише маяк, два прості доки, п'ять складів і кілька будівель, які служили готелем, рестораном, баром і поліцейською дільницею. Їм не знадобилося багато часу, щоб обійти територію вчотирьох.

Крім того, що поруч нікого не було, все здавалося нормальним.

Веймер дивився на столи в будинку, що виходив на вулицю, через відносно прозоре скляне вікно і довго не говорив.

Вираз його обличчя був трохи урочистим, враховуючи його особистість.

Усередині будинку, на обідньому столі, стояла чашка з коричнево-чорною рідиною і два шматки запліснявілих тостів.

Поруч з ними лежало кілька акуратно складених газет.

Здавалося, що господар збирався насолодитися сніданком, як раптом зіткнувся з надзвичайною ситуацією і змушений був поспіхом піти. Він навіть не встиг розгорнути газети.

Він так і не повернувся.

. = = .

Вважалося б нормальним, якби був лише один такий приклад. Адже нещасних випадків не уникнути. Однак у схожій ситуації опинився весь порт. Від цього неминуче ставало волосся дибки, а фантазія розгулювала.

У ту ж мить всі місцеві жителі, ні, вся живність, здавалося, випарувалися.

Їх не було надовго, трохи хрипкий голос капітана Грея порушив мовчання команди.

Парві підсвідомо відповів: «Дійсно, якщо цей порт давно занедбаний, їжа не буде просто запліснявіла».

Здавалося, що з того часу, як стався дивний інцидент, минуло лише кілька днів чи тижнів.

Ол Кітон відвів погляд від вулиці і м'яко кивнув.

Так кажуть тутешні рослини.

У куточках рота Першого помічника були явні зморшки. Його волосся вже було поцятковане натуральними локонами. Він був одягнений у білий халат і окуляри в латунній оправі.

? .

Ах? Веймер на мить не поспішав реагувати.

Потім він подивився на те місце, де піднявся Ол Кітон, і швидко зрозумів, чому він так сказав.

Бур'янів у гавані було небагато. На дерев'яних будівлях час від часу росли прості або чудові гриби. Здавалося, що вони існували весь час.

Світ природи явно не встиг вторгнутися в це місце.

. ,

Ол Кітон побачив освічений вираз обличчя Веймера і більше не пояснював. Він обернувся до капітана Грея і урочисто сказав:

Я переживаю, що може щось статися, якщо ми залишимося тут занадто довго.

? =

Що може статися? Чи може бути таке, що ми теж зникнемо в повітрі Не встиг Веймер закінчити говорити, як над його ротом з'явилася засмагла долоня.

Ця долоня штовхнула його голову і притиснула до стіни.

! .

Наступного разу не буде! Парві глянула на Веймера і застерегла собі під ніс.

Веймер насилу кивнув, показуючи, що зрозумів.

Коли Парві відпустив його, він тихо пробурмотів: «Це не схоже на тебе, дівчина-бос». Ти насправді не вдарив мене потилицею об стіну

Парві засміявся.

Боюся, що метушня буде занадто великою і пробудить приховану тут химерність.

. - .

Капітан Грей не переймався їхньою маленькою сутичкою. Він дістав свій сріблясто-білий кишеньковий годинник і відкрив кришку.

Повернемося на корабель ще через п'ятнадцять хвилин.

Якщо все залишиться в нормі, завтра ми підготуємо другу розвідку.

! .

Добре! Першим погодився Веймер.

Четверо з них зберегли гарний бойовий порядок, обійшовши будівлі перед собою і попрямувавши до краю порту.

Тут стояв злегка забруднений паровоз. Дві колії простягалися вглиб острова.

Паралельно з коліями проходила цементна дорога.

. =

Це було саме те, що уявляли собі Грей та інші. Адже порт ніс відповідальність за навантаження та розвантаження вантажів, подорожі пасажирів, з'єднання інших міст зручним автомобільним рухом.

Однак, на їхній подив і збентеження, довжина залізниці становила лише один-двісті метрів. В кінці його стояло чимале містечко.

Незважаючи на те, що вони все ще були на краю порту, вони вчотирьох могли бачити ситуацію там неозброєним оком.

— , !

Веймер не міг висловити свої почуття словами. Він міг тільки лаятися собі під ніс. Якби я був власником цього острова, то обов'язково зв'язав би того покидька, який запропонував такий ремонт на кормі, щоб ловити акул!

Виходячи з їхнього досвіду роботи в багатьох портах, таке розташування було просто ненормальним.

100 !

Місто за 100 метрів мало бути ближчим і з'єднаним з цією стороною, щоб утворити портове місто, або воно мало бути за кілька кілометрів і бути незалежним, на відміну від зараз!

Можливо, є глибший сенс, сказав Ол Кітон, насупившись. Це може бути пов'язано з дивними подіями, що відбуваються тут.

Після того, як він закінчив говорити, ніхто ні на мить не відповідав.

, ?

Через кілька секунд Веймер подивився на місто неподалік і сказав: "Капітане, ми підемо подивитися?

Капітан Грей кивнув.

Впевнений. Залишилося дванадцять хвилин.

Потім вони пішли цементною дорогою до маленького містечка.

= =

Обабіч дороги процвітали бур'яни і гриби всіяли місцевість. Чим ближче вони підходили до місця призначення, тим більше так було.

Невдовзі четверо шукачів скарбів прибули на край міста.

Там була зведена дерев'яна дошка. На ньому було написано слово, написане лоенською утопією.

Це місце називається Утопія, — пробурмотів собі під ніс Веймер, кидаючи погляд на Ол' Кітона.

Ол Кітон повільно похитав головою, показуючи, що ніколи про це не чув.

Те ж саме було з Парві і капітаном Греєм.

Вони спостерігали за ситуацією всередині з краю міста і підтвердили, що вулиці також порожні. Було так тихо, що навіть вітер, здавалося, вважав його нестерпним.

= .

Крок за кроком просуваючись уперед, вони вчотирьох побачили готель «Айріс», телеграфну контору «Утопії» та багато будівель. Однак всі без винятку інтер'єри цих будівель свідчили про те, що їхні власники поспіхом виїхали і більше не повернулися.

Там також були чашки з водою, сухий одяг, який був на півдорозі до прання, столові прибори, які були розкладені, музичні інструменти, які не були прибрані, книги, які були перегорнуті, екіпажі, які зупинилися на узбіччі дороги без коней Все це реконструювало вигляд міста до того, як сталася дивна ситуація.

Я продовжую відчувати, що чогось не вистачає, Веймер не міг стриматися, щоб не прошепотіти, коли побачив у полі зору муніципальну площу.

Дякуємо, що читаєте на .

1432- - 1432 (2)

Володар таємниць - Глава 1432 - КІНЕЦЬ - 1432 Бонусний розділ Цей кут (2)

1432 (2)

1432 Бонусний розділ Той кут (2)

Парві кинув на нього погляд.

Люди зникли безвісти!

Ні, ні, ні, це не те. Я це знаю. Веймер серйозно похитав головою.

Його очі загорілися.

Я знаю, чого не вистачає!

? .

Що? — в один голос запитали капітан Грей і перший помічник Ол Кітон.

Веймер засміявся.

Гроші, банкноти та золоті монети!

, = , !

Він випрямив спину і продовжив пояснювати: «Хоча ми не заходили в будинки, щоб провести детальний обшук, з мого досвіду, навіть якщо ми просто подивимося ззовні, ми зможемо їх знайти. Однак це взагалі нічого!

Можливо, справа просто в тому, що люди тут не дуже багаті і не мають звички залишати свої гроші поруч. Парві не погодився.

Це не було серйозною проблемою. Вони вчотирьох швидко відвернули свою увагу. Зайшовши на міську площу, вони подивилися на найвищу будівлю.

Це був собор з чорним шпилем.

. = =

З тріщин цегли собору чіпко виросли гриби. Вони були або простими і зрозумілими, або чудовими і барвистими. Вони нанизувалися один на одного, демонструючи присутність, яку не можна було ігнорувати перед зеленими виноградними лозами.

Здається, що це місце ще довше занедбане. Парві зробив паузу, перш ніж сказати: «З архітектурного стилю це схоже на собор Богині». Чи вірять тутешні люди в Богиню?

Вона вважала це досить дивним.

Мешканці такого прихованого острова та дивного містечка, здається, вірять у Богиню Вічної Ночі

Ол Кітон дивився на нього кілька секунд, перш ніж сказати: "Здається, що так".

Потім, додав він, відчувається, що чим ближче ми підходимо до площі та собору, тим довше він здається занедбаним.

Будь то бур'яни на дорозі, зелені насадження на поверхні будівель або всілякі гриби, чим ближче вони підходили до центру міста, тим їх ставало більше. А собор наче був покритий зеленим плащем з безліччю крапчастих дірок.

. =

Після хвилини мовчання Парві запропонував: «Ходімо до собору». Поки Богиня все ще спостерігає за цією землею, якихось особливо серйозних проблем там не буде.

Капітан Грей і Ол Кітон не заперечували, але перший повторив правила цієї розвідки.

= .

Увійшовши до собору, ви можете використовувати лише очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути. Більше нічого не робіть.

Без проблем. Веймер пішов до собору з боку площі.

Це не залишило Парві іншого вибору, окрім як жестикулювати коло на грудях і просто попросити захисту Богині.

Оскільки часу залишалося небагато, вони вчотирьох прискорилися і швидко підійшли до входу в собор.

Вони не поспішали відчиняти двері і входити. Вони індивідуально оцінювали своє оточення.

Дуже тихо, закінчив капітан Грей.

Інші троє також висловилися, що не виявили жодних проблем.

. =

Двері чорного собору були відчинені. Після того, як Веймер доклав зусиль руками, він повільно відкрився.

Нижня частина чорної пов'язки на очах капітана Грея відразу ж засвітилася, допомагаючи йому чітко бачити сцену всередині.

. =

У залі не було ні столів, ні стільців. З обох боків були вікна, які сяяли світлом, а зверху було темно-червоне.

. , - =

Капати, капати, капати. Краплі в'язкої блідо-жовтої рідини падали з неба і падали на землю, як дощ, створюючи у людей відчуття, що купол сильно пошкоджений і йому загрожує шторм.

Перш ніж Грей встиг заговорити, він побачив, як в'язка, огидна рідина розчинилася в калюжах.

Калюжі нескінченно котилися і булькали.

Бульбашки лопнули, і назовні виповзли деформовані немовлята з вологою шкірою і блідо-жовтим брудом.

У міру того, як ці діти швидко росли, вони капали більш в'язкою жовтою рідиною, створюючи більше калюж і перемішуючи більше бульбашок

! ! !

Ваааа! Ваааа! Ваааа!

Вони почали плакати.

Від однієї лише побаченої цієї сцени з очей Грея потекла кров. Пов'язка на оці стала темно-червоною, наче він був зворушений до сліз народженням життя.

Його розум був порожній. Він відчував, що кожна частина його тіла живить нове життя.

Гострий біль приспав його, і він інстинктивно зробив крок назад.

. = =

Сцена перед Греєм нормалізувалася. Це все ще був порожній соборний зал з широкими вікнами, які не потребували догляду, і високим і величним куполом. Не було ні в'язкої рідини, яка падала, як дощ, ні незліченних деформованих немовлят і калюж.

, .

Хафф, пафф Грей важко задихався.

Наступної секунди він обернувся і крикнув на бігу: «Біжи!»

! .

Туп-тук-тук! Грей вибіг з муніципальної площі.

, =

Йому було начхати на Парві, Ол' Кітона і Веймера.

Він уже вважався відповідальним капітаном за те, що все ще не забував попереджати своїх товаришів по команді за нинішніх обставин.

! ! !

Тьху! Тьху! Тьху!

. =

Грей зовсім не наважувався зупинитися. Покладаючись на свою дивовижну статуру, незважаючи на затуманений зір, він побіг з чужого міста, назад до сирого порту і на свій корабель.

Ол Кітон, Парві та Веймер кинулися назад менш ніж за десять секунд.

! .

Вирушайте в плавання! — наказав Грей.

Грей почекав, поки корабель відпливе, перш ніж потрудився перевірити свої травми. Він підніс руку до ока і вмить відчув вологу.

— .

Однак, коли він підніс руку до очей, то зрозумів, що це не кров, а просто сльози.

Бігши, він продовжував плакати.

Брови Грея зрослися, здивовані й підозрілі.

, .

Невдовзі він підтвердив, що зовсім не постраждав.

? .

Що ви, хлопці, побачили? Він обернувся, щоб подивитися на Ол' Кітона та інших.

Веймер подивився на капітана. Очі в нього були червоні, наче він щойно заплакав.

— сказав він із затяжним страхом: «Я бачив вогняну кулю за вогняною кулею.

Вони зі свистом падали з даху, а потім вибухали!

. , ! =

Світлий. Мої очі наповнилися світлом. Мені здавалося, що я сліпну. Ні, я вже сліпий! Потім я відчула, що тану. Було боляче. Це було дуже боляче.

Веймер полегшено зітхнув.

, .

На щастя, в цей момент мене розбудив капітан.

= ,

Він протер очі і розгублено і з полегшенням сказав: "Тепер зі мною все гаразд". Просто спочатку я продовжувала плакати, але потім мені стало краще. Це було схоже на страшний сон.

. =

Він мав на увазі, що сон був цілком реальним. Коли він прокинеться, все ще залишалися страхи, але через деякий час з ним все буде добре.

Капітан Грей кивнув і уважно оглянув очі Веймера.

Переконавшись, що насправді проблем немає, він подивився на першого помічника Ол' Кітона.

А ти?

Ол Кітон подивився на далеке узбережжя і на порт, що звужувався, і сказав тоном, що нагадує:

Обвалився весь собор. Я впав на землю разом з навколишніми стовпами і кам'яною цеглою.

. , ,

Вона була бездонною. Причому моя голова, моє тіло і моя шкіра падали з різною швидкістю. Вони почали смикати один одного. Було боляче, дуже боляче

Злегка в'яла шкіра і глибокі зморшки на обличчі Ол' Кітона тремтіли, ніби він не хотів більше згадувати про цей інцидент.

Він видихнув і через деякий час сказав:

. = ,

Все моє тіло ось-ось розірветься на частини. Тоді мене наче оточили невидимі руки. Вони з великою силою притискали мої руки, ноги, голову, шкіру, плоть і кістки до внутрішніх органів

Я хотіла померти якомога швидше. На щастя, я прокинувся наступної секунди завдяки вам, капітане.

Веймер розчулено зітхнув.

. , - .

Це ще болючіше, ніж те, що сталося зі мною. Якби ви вчасно не прокинулися, то, можливо, побачили, як перетворилися на фрикадельку кривавого кольору.

Парві мовчки вислухав і сказав, на щастя, що мені не так боляче.

— .

Я побачив темряву—темряву, яка змушувала мене почуватися спокійно.

, . =

Потім я заснув. Я наче повернувся в ліжко, поки вас не розбудив ти, капітане.

Капітан Грей повільно кивнув.

= =

Судячи з усього, те, з чим ми зіткнулися або пережили, відрізняється. Ба більше, ми залишаємося без травм.

Це просто якийсь стрес. Ол Кітон підтвердив слова капітана.

Потім він озвучив своє припущення.

. =

Можливо, ми перебували в ілюзії або галюцинували з якоїсь іншої причини. І оскільки кожна людина має різні характери та досвід, те, що ми бачили та переживали, було різним.

! ? !

Не встиг Ол' Кітон закінчити говорити, як Парві випалив: Гриби! Чи можуть це бути ті гриби? Ці гриби були найдивнішими!

, ! .

Так, безумовно! Веймер погодився після того, як на мить здивувався.

. =

Загальновідомо, що людина може отруїтися і в кінцевому підсумку отримати галюцинації після вживання певних грибів. У такому дивному місці можна було зачепитися, просто підійшовши до грибів.

= , ?

Капітан Грей на мить серйозно опам'ятався і сказав: "Це можливо". У повітрі стояв дуже слабкий, солодкуватий запах Аромат деяких грибів?

Посеред маленького містечка під назвою Утопія, на поверхні собору, який, як підозрювалося, належав церкві Вічної ночі, раптом активізувалися гриби.

. = =

Вони звивалися і шалено викидали велику кількість спор. До того, як спори приземлилися, вони вже виросли в різних грибах на повітрі. Потім вони продовжували створювати більше спор.

, - - .

А в проміжку між чорними цеглинами, зайнятими грибами і зеленими рослинами, видавлювалися блідо-білі, крихітні, схожі на дитину деформовані долоньки.

Безшумно весь собор обвалився, а в землі з'явилася бездонна яма.

Величезна яма розкинулася, перекинувши будівлі і розтрощивши їх на друзки.

В інших частинах міста велика кількість будинків, які спочатку стояли високо, давно зникли, залишивши після себе великі шматки різнокольорових слідів, схожих на скло.

У глибині землі один за одним долинали приглушені звуки.

Буквально за кілька секунд місце повністю замовкло.

Будівлі здіймалися одна за одною, і місто швидко оговталося, наче в ньому з'явилася власна життєва сила.

= =

Обстановка в будинках була майже такою ж, як і раніше, але були певні відмінності в їх деталях. Те, що було ліворуч, перейшло вправо, а те, що було далеко, стало близьким.

Пізно вночі, на кораблі.

Веймер, який не міг заснути через те, що сталося вдень, вийшов на палубу і вдихнув вологий морський бриз.

? =

Ви все ще не спите? Він побачив боцмана Парві.

. ,

Парві все ще була в одязі, який носила протягом дня. Вона подивилася на темне море вдалині і сказала:

Я збирався спати, але раптом згадав деякі подробиці після того, як заплющив очі.

? .

Які деталі? — з цікавістю запитав Веймер.

На обличчі Парві відбивалося червоне місячне світло, коли вона сказала: "У темряві я побачила в соборі ще щось"

Не чекаючи, поки Веймер спитає, вона мрійливо пробурмотіла сама до себе:

= = =