Якось жильним четвергом
Чи там середою
Забив мужик кабана,
Шмалить над водою.
Кругом нього тьма собак
I дітей до ката...
А найближче з них ycix
Синок його брата,
I, звичайне на селі,
Вбогого дитина,
Tілько на нім i була
Тая сорочина!
Стоїть бідне хлопченя,
На вогонь пантрує,
Дядьки з носа аж пищать,
А воно й не чуеє.
Далі багач подививсь.
«Здоров, - каже, - сину!
Вбив що батько на свята?» -
Питає хлопчину.
А хлопчина носом шморг!
Попід ніс рукою.
«Убив, - каже, - дядьку мій,
Сучку над водою!»