Приказки

Позбирались ду­качі,

Добре підгу­ля­ли.

«Давай, Мош­ку, за­га­док!» -

До жид­ка прис­та­ли.

А жи­док собі бім-бім,

Пейси підви­ває:

«Як зав­да­ти, так зав­дам,

А хто не вга­дає?»

А ті ка­жуть: «Не жу­рись!

За то бу­де пла­та.

Хто не ска­же, що то є,

Заплатить ду­ка­та».

«Угадайте ж,- ка­же жид,-

Що удень чорніє,

Що біліє уночі,

А ран­ком синіє?»

«Добре!» - ка­жуть.

От прий­шли -

Гадали-гадали,

Далі ба­чать, що не сил,

По ду­ка­ту да­ли.

«Що ж то, Мош­ку, та­ке є?» -

Жидюка пи­та­ють.

А той: «Гирс­ти! Що то є?

А я почім знаю?»

«Ну ж бо, Мош­ку, не жар­туй!»

«Та жар­ти до ка­та,

Я і сам собі даю

Цілого ду­ка­та!»