ПРИКАЗКИ

Приїхали за­по­рожці,

Короля віта­ють,

Король про­сить їх сіда­ти,

Козаки сіда­ють.

Сидять собі. В них жу­па­ни

Все кар­ма­зи­нові,

І самі такі храб­ренні,

Вуса през­до­рові.

Задивились на ті ву­са

Ляхи-мосціпани.

«Що б їм, - ка­жуть, - да­ти їсти?

Даймо їм сме­та­ни!»

Поставили їм сме­та­ни,

Їсти прип­ро­ша­ють,

Але наші за­по­рожці

Разом відмов­ля­ють:

«Славная у вас сме­та­на…

Тілько ви­ба­чай­те,

А пер­ше нам, за­по­рож­цям,

Щільник ме­ду дай­те!»

Дали й ме­ду за­по­рож­цям…

Вони як поїли,

Так ті ву­са през­до­рові

Вгору й за­вертіли.

Тоді й ка­жуть ко­ро­леві:

«А що, яс­ний па­не!

Нехай те­пер за­по­рож­цям

Подають сме­та­ни!»