ПРИКАЗКИ

Розходився му­жи­чок

Аж ґвалт дя­ку­ва­ти,

Та од­на йо­му біда:

Не вміє чи­та­ти.

До аз-бу­ки - так ку­ди,

Не то­го він хо­че.

Він га­дає чим дру­гим

Просвітити очі.

«Не вміє ж так ста­рий дяк

Стрічки розібра­ти,

Окуляри ж як візьме -

То ку­ди чи­та­ти!

Отак і я за­ве­ду

Кондаки й тро­парі,

Піду тілько та куп­лю

Такі оку­ля­ри».

Пішов му­жик до крам­ниці,

Різні ви­би­рає…

Що на очі нак­ла­де,

То все не чи­тає.

Далі соті з но­са зняв,

Об зем­лю уда­рив.

Розплатився та й пішов

Сам без оку­лярів.

Та й на про­во­ди ска­зав

Хрещеному лю­ду:

«Окулярів не ку­пив

То й дя­ком не бу­ду».