КОЖУХ

Серед церкви став багач,

Світло поправляє.

I на нім кожух-кожух,

Аж очi вбирає.

Та і сам він не худий,

Аж труситься сало...

Глянув вбогий iз кутка

Та й заздрісно стало.

«Ет, не знає,- каже,- бог,

Кому щастя дати...

От якби то так мені

Кожух такий мати,

То, здається, що б прийшов

У церкву до лиха

Та лиш став би я, стояв

Та бздикав би стиха».

10 июня


Загрузка...