Серед церкви став багач,
Світло поправляє.
I на нім кожух-кожух,
Аж очi вбирає.
Та і сам він не худий,
Аж труситься сало...
Глянув вбогий iз кутка
Та й заздрісно стало.
«Ет, не знає,- каже,- бог,
Кому щастя дати...
От якби то так мені
Кожух такий мати,
То, здається, що б прийшов
У церкву до лиха
Та лиш став би я, стояв
Та бздикав би стиха».
10 июня