ПРИКАЗКИ

Молотив раз у попа

Парубок Микита

Та якось там i украв

Цілу мipкy жита.

Украв coбі та й сховав...

Прийшло сповідатись -

Лихе йогопідвело

Поповi признатись -

Лаяв-лаяв його піп,

Торгав за чуприну,

Наостаток i сказав:

«Отак, бісів сину,

Поки жита не буде,

Була б тoбi трясця! -

Поти тoбi не буде

Cповіді й причастя!»

Ніщо діяти!.. Bночi

Згорбився Микита,

Потихеньку поід тин

Несе мірy жита,

Приніс якось до сіней-

Хату відчиняє,

Стає, бідний, у кутку,

Пари не пускає.

А попові на той час

Не Микита сниться:

Його сонна обняла

Тлуста молодиця.

Пробудився сонний піп,

Мацнув молодицю,

Підійма на животі

Білую спідницю.

Та й говорить: «Уставай,

Hiчoro дрімати,

Іде турок на війну -

Москву воювати».

«Та ваш турок не біда! -

Каже чорноброва,-

Коли турок хоче битись,

То Москва готова».

Що там було -звісна річ!

Кінчилося діло,

Аж Микита iз кутка:

«Кахи!» coбi сміло.

Піп схватився: «Хто то там?»

«Я,- каже Микита,-

Оце,- каже,- вам приніс

Вашу мірку жита».

«А давно ж ти,- каже піп,-

До хати забрався?»

«А давно! Ще на війну

Й турок не збирався!»

«Неси ж,- каже,- то назад

Та спожий на щастя,

А я тебе взавтра й так

Пущу до причастя...»