Приказки

Перепродав раз маляр

Усе серед Бару [28]

I на продаж тілько мав

Їдную Варвару.

Аж приходить наш мужик,

Шапку поправляє.

«Чи є у вас Миколай?» -

Маляра питає.

«Нету, братец,- каже той,-

Тольки зараз буде».

Та Варвару живо зняв

Та й до халабуди.

І кісткою раз мазнув -

I чаша закрилась,

Мазнув iщe кілька раз -

I митра вродилась.

Мазнув ще раз - i обруч

Обвів наокола

І бігцем до мужика:

«Вот тебе Микола».

Але мужик coбi став,

Під боки узявся,

Як поглянув на лице -

Так i засміявся.

«Що Микола, то Микола!

Правдива Микола!..

Щоби тoбi волосок!..

Вся борода гола!»

«Нешто хочешь барады?

И барада буде!»

I з Варварою мерщій

Знов до халабуди.

Bn6irae, кругом глип -

Мужика й нi пари!

А тут баба, як на злість,

Питає Варвари.

Прокляв маляр мужика

I бабу, до лиха;

Ставить образ на стілець

Та й промовив стиха:

«Не требуй он барады,

Энтакая харя! -

И еще бы была раз

С Миколы Варвара».