ПРИКАЗКИ

Коли біскуп був не біскуп,

А пле­бан убо­гий,

То і па­ра доб­ре вез­ла,

А ча­сом і но­ги.

А як біску­пом зро­бив­ся

Та вбив­ся у са­ло,

Тоді йо­му і чо­ти­ри

Зробилося ма­ло.

Раз він гнав­ся шістьма кіньми

В шов­ках та у злоті,

Як наг­нав­ся на ба­юру,

Застряг у бо­лоті.

Бились-бились сиві коні

Та й ляг­ли, до ли­ха;

Мовчав-мовчав і сам біскуп

Та й про­мо­вив сти­ха:

«Co to, - ка­же, - byc ple­ba­nem!

Plebanstwo to glupst­wo!

Lecz bis­ku­pem - co za ci­ezar!

Ciezarne bis­kupst­wo!» [18]