Приказки

Згинув шлях­тич Су­хо­дольський,

Вже в костьолі тіло,

І з-під неб­ка ксьондз нав­ко­ло

Поглядає сміло.

Далі мо­ву за­чи­нає,

Тільки не по-польськи,

Зачинає по-ла­тині:

«Ubi Suc­ho­dols­ki?» [20]

І пог­ля­нув ще нав­ко­ло:

«Ubi Suc­ho­dols­ki?»

Далі ще раз кру­гом гля­нув:

«Ubi Suc­ho­dols­ki?»

Аж п’янич­ка їден слу­хав:

«Ubi» все та «ubi»,

Далі й ка­же: «Знаєш, ubi?

У чор­товій губі!»

«Lzesz, gal­ga­nie! [21] Він у бо­га! -

Ксьондз відповідає. -

Враз з свя­ти­ми йо­го хва­лить

І на ар­фу грає!»

А п’янич­ка по­хи­лив­ся,

За ліхтар узяв­ся.

«Та не знаю, хто з нас gal­gan, -

Сміло обізвав­ся, -

Бо покійник не знав то­го,

Як і дуд­ку взя­ти,

Та де йо­му пе­ред бо­гом

Ще й на ар­фу гра­ти?»