Приказки

Їде ко­зак до­ро­гою,

Дівку на­ди­бає;

Вийняв папір з-за па­зу­хи

Та й її чи­тає:

«І про­чая, і про­чая…

По се­му ука­зу

Кожна дівка ко­за­кові

Довжна дать по ра­зу!»

«Чуєш, дівко, що в указі?»

«Та чую, ко­за­че».

І вже ж ра­да-то, пся­юха,

Аж ма­ло не ска­че!

Ізліз ко­зак, покріпив­ся,

На ко­ня сідає,

А дівчи­на підійня­лась

Та й ще за­ба­гає:

«А приг­лянься-но, ко­за­че,

До то­го ука­зу:

Чи не­ма там на­пи­са­но,

Щоб іще по ра­зу?»