ПРИКАЗКИ

Перебрався наш козак

Якось за границю

Та й, на лихо, завернув

В турецьку каплицю.

Протиснувся наперед,

Роздивився всюди.

Хоче вийти - та біда:

Стиснулися люди.

А перед тим неборак

Із’їв якось сала.

I тут його, на біду,

С... розібрала.

Tepпів, бідний, доки міг,

Аж піт з нього лився.

Далі - тарах, неборак,

В штани вгатилився.

Замовчали вci попи

Турки закричали

I над бідним козаком

Палаші підняли.

Але козак - не промах,

Вдарився у груди.

«Ваш великий,- каже,- бог!

Послухайте, люди!

Як турецький сильний бог -

Так правду говорю,

Що вже piк тому, як я

Не йшов до надвору.

I де вже я не ходив,

Де вже не молився,

Але, видно, жоден бог

Не змилосердився.

Ото тілько їден ваш

Перед цілим людом

Живо й раптом показав

Святе своє чудо!»

Заплескали вci попи,

Турки закричали

I заклепані штани

3 козака ізняли

I повішали якраз

Посеред каплиці,

А козака провели

3 грішми до границі.