Приказки

Лежить дідич на пос­телі,

Як ба­ри­ло, гру­бий…

Його ло­кай су­хо­ща­вий

Заснув ко­ло гру­би…

Заснув ло­кай ко­ло гру­би,

Води не на­пив­ся…

Як захтілось йо­му пи­ти -

Бідний про­бу­див­ся…

«Ой пи­тоньки,ой пи­тоньки» -

Зачав про­мов­ля­ти,

Та лінується пся­юха

За во­дою вста­ти…

Аж тут дідич із пос­телі:

«Роdaj wody, Janie» [2]

Локай рап­том ісхва­тив­ся

«Зараз, - ка­же, - па­не!..»

Дає па­ну во­ди склян­ку:

«Проше, яс­ний па­не!..»

«То dlа сіеbіе! [3] - пан го­во­рить,-

Napij sie gal­ga­nie»! [4]