ПРИКАЗКИ

Нічка ти­ха, зорі світять,

А мо­роз кре­пить;

Циган си­на до міся­ця

Лицем ста­но­вить.

«Отак, си­ну мій Ро­ма­не!

Отак, дур­ню, стій

Та з па­зу­хи вий­ми ру­ки,

До міся­ця грій!..»

Стоїть бідне ци­га­нят­ко,

Холод ка­ме­нить,

А ста­рий пішов до ха­ти

Людей ту­ма­нить.

Витуманив ку­сок са­ла,

Хліба бо­ху­нець,

Вийшов з ха­ти та до си­на -

Син як камінець.

«Ой міся­цю! - ци­ган ка­же.

Жаль твої кра­си!

Ти лиш світиш, а не грієш,

Дармо хліб їси».