Приказки

Вийшов ци­ган на то­ло­ку,

Косить, бідний, ко­сить -

А гос­по­дар обіда­ти

Цигана не про­сить,

А дав чар­ки по­ню­ха­ти,

Хліба за­ку­си­ти

Та й знов та­ки зас­тав­ляє

Цигана ко­си­ти.

І скри­вив­ся ци­га­ню­га,

Косить, бідний, ко­сить,

А гос­по­дар по­луд­на­ти

Цигана не про­сить.

А знов чар­ки по­ню­ха­ти,

Хліба за­ку­си­ти

Та й знов та­ки зас­тав­ляє

Цигана ко­си­ти.

Ізнемігся бідний ци­ган,

Косить і не ко­сить,

Аж під вечір пан гос­по­дар

Вечеряти про­сить.

Просить йо­го до світлиці,

Садить на по­саді,

Наливає чар­ку, дру­гу…

Такий ци­ган ра­дий!..

От по­да­ли си­ро­ват­ку,

Циган уплітає,

Аж тут ку­ма ва­ре­ни­ки

З печі ви­су­ває.

Кинув ци­ган си­ро­ват­ку,

До дру­го­го взяв­ся.

Лигав-лигав ва­ре­ни­ки,

Аж роз­пе­ре­зав­ся.

Далі годі! Си­дить ци­ган,

Тільки пог­ля­дає,

Аж тут ку­ма по­ро­сят­ко

З печі ви­су­ває.

Гекнув ци­ган - та й із ха­ти,

Не хо­че і жда­ти:

«Вміли, - ка­же, - на­ва­ри­ти -

Не вміли по­да­ти!»