Приказки

Вивіз Лей­ба гор­щик мас­ла

В місто про­да­ва­ти

Та й пішов собі на ри­нок

Купця відпи­та­ти.

А чо­ловік ко­ло во­за

Чекає, че­кає.

Далі ви­пив півква­тир­ки,

Масло до­бу­ває…

Добув мас­ла, дос­тав хліба,

Засів та й ба­лує.

Де по­ба­чить хрис­тя­ни­на -

Просить та й го­дує.

З’їли мас­ло добрі лю­ди,

Що тоді ро­би­ти?..

Б’є він гор­щик ко­ло во­за,

А сам іде пи­ти.

Підпив собі, як го­диться,

Назад по­вер­тає.

Коли гля­не - ко­ло во­за

Лейба умліває.

Умліває, ло­мить ру­ки

І пле­чи­ма ни­же,

А со­бач­ка не­ве­лич­ка

Черепочки ли­же.

«Лихо мамі тво­му, гиц­лю!

Де ся мас­ло діло?»

«Лихо мамі!.. Та­же ба­чиш,

Що пе­се­ня з’їло!»

«Брешеш, гиц­лю, де­сять фунтів

Було в мас­ла мо­го.

Гицлю ти!.. Й са­мо со­бач­ку

Не за­ва­жить то­го!»

І пійняв жид ту со­бач­ку,

На ва­ги чіпляє,

А со­бач­ка де­сять фунтів

Ледве до­тя­гає.

«Видиш, гиц­лю? То со­бач­ка!

Де ж ся мас­ло діло?»

«Де ж ся мас­ло йо­го діло?

Таж пе­се­ня з’їло!»

«Ну не­хай со­бач­ку - мас­ло!..

Де ж со­бач­ку бу­де?..»

«Де ж со­бач­ка - та­же он­де!

Видять добрі лю­ди!»

«Ну не­хай во­но со­бач­ку!

Де ж ся мас­ло діло?»

«Все де мас­ло та де мас­ло!

Таж пе­се­ня з’їло!..»

«Що з то­бою го­во­ри­ти?

Лихо мамі тво­му!

Сідай уже, сідай, гиц­лю,

Та ве­зи до­до­му!..»