Приказки

Раз до ксьондза заб­ре­ла

Кривая на но­ги

І, бідная, на дітей

Просила підмо­ги.

А ксьондзові гро­шей жаль, -

Давай її вчи­ти,

Як каліці із дітьми

В білім світі жи­ти.

«Лучче, - ка­же, - ти нав­чись

Бабити, змов­ля­ти,

То й на се­бе, й на дітей

Будеш гроші ма­ти!»

«Де ж нав­чи­тись, па­не мій?

Дайте мені ра­ду!»

«Що учи­тись? Ти змов­ляй

Хоч так, для прик­ла­ду:

«Пробіг пес че­рез овес -

Не шко­ди­ло псові,

Най же шко­ди не бу­де

І то­му вівсові».

Пішла ба­ба - і ку­ди!

Як свя­та, ку­рує;

Пройшло уже кілька літ,

Ба, і ксьондз хо­рує;

Така ґуля, як ку­лак,

В горлі йо­му сіла…

Лічать-лічать дох­то­ри,

А все ґуля ціла.

Далі вдав­ся до бабів,

Нічого чи­ни­ти…

От при­хо­дить і кри­ва

Слабого лічи­ти.

Ксьондз, до ли­ха, вже за­був;

Вона не пи­тає,

Каже вий­ти з ха­ти всім,

Сама за­чи­нає:

«Пробіг пес че­рез овес, -

Не шко­ди­ло псові,

Най же шко­ди не бу­де

І то­му вівсові!»

Подивився сла­бий ксьондз:

«А, то ти, зо­зу­ля?»

Та як враз за­ре­го­тав -

Так і трісла ґуля!