Приказки

Сповідав ксьондз мо­ло­дий

Мазура ста­ро­го.

«Що ж,- пи­тає,- чуєш ти

За со­бою зло­го?»

«А нічо­го!.. Та і що ж

Злого чу­ти маю?

Чи в костьолі ко­ли був?

Чи корш­му ми­наю?

Слава бо­гу, гос­подь крив:

Того не бу­ва­ло…»

«Ах ти, грішни­ку та­кий!

Чи ж то­го ще ма­ло?

А ще більше? Мо­же, й звів

Чужую ди­тин­ку?»

«Хотів тілько - та ку­ди!

Не твоїх літ, син­ку!..»

Підірвався з місця ксьондз

Та хвать за чуп­ри­ну!

Та як йо­го роз­ма­хав -

Аж на­се­ре­ди­ну!

А той чу­ба за­гор­нув.

«Правда,- ка­же,- лю­ди.

Хто із блаз­ня­ми зай­де,

То й сам блаз­нем бу­де!»