ПРИКАЗКИ

Став у церкві батько з си­ном.

Церкву вже кінча­ли:

Засклепили, побіли­ли,

Олтар при­би­ва­ли.

«Слава бо­гу, - ка­же батько, -

Спомоглися лю­ди.

Лиш не зна­ти, як то во­на -

Чи го­лос­на бу­де?

Постій хіба, - ка­же, - си­ну,

Перед об­ра­за­ми,

А я піду та для про­би

Свисну за вра­та­ми…»

Пішов свис­нув разів кілька,

Назад по­вер­тає.

«А що, си­ну, го­лос­ная?» -

Хлопчину пи­тає.

«Голосная!.. - хло­пець ка­же, -

Так і б’є лу­ною!..»

«Ану ж, - ка­же, - піди свис­ни,

А тут я пос­тою…»

«Оце але! - ка­же хло­пець. -

Найшли що ска­за­ти!..

А чи ж я то який ду­рень

У церкві свис­та­ти!»