ПРИКАЗКИ

Раз бaгатi хазяї

Цигана приймали

I тут йому, на біду,

Щільник меду дали.

Розсмакував бiciв син

То все, було, ходить,

Стане, шельма, під вшікном

Та й «меду» заводить.

Що не гнали хазяї -

Ніяк відігнати,

Ото його до джмелів

Здумали післати.

Питається сам хазяй:

«Хочеш меду, враже?»

«Чом не хочу, тату мій,

Хочу»,- циган каже.

«То возьми ж coбi дупло

3 медом i пчолами».

Циган його ухватив

Руками й ногами.

«А де ж, тату, то дупло?..»

«Отам серед ліса!

Гляди ж, мухи не дрочи

Та не згадуй бica!»

Побіг циган, такий рад,

Що мед буде їсти.

Серед лісу стоїть дуб -

Давай по нім лізти.

Прилізаеє до дупла,

Моститься, небора,

А в дуплi джмелі-джмелі

Гудуть, аж говорять.

Тілько руку до дупла -

Вони й забришніли

I, як чорнеє рядно,

Цигана обсіли.

I шпигнув його їден.

«Господь,- каже,- з вами!»

Шпигнув другий. «Та піди ж

До божої мами!»

Далі кілька вже ураз

Цигана кусає.

«Та ідіть-бо до святих!» -

Циган промовляє.

Далі видить неборак,

Що вже й пухне губа.

«Тепер,- каже,- к чорту йдіть!»

Та шелеп iз дуба!