ПРИКАЗКИ

Захтіли брацішки

Біскупа вітати

Та й кажуть їдному

Привіт написати.

Але той, cipoмa,

Хоч бери на муки,

I пюра не вміє

Узяти у руки.

I ходить, сумує,

Не вип’е, не ляже,

Аж їден брацішок

Раз до нього й каже:

«Чого так сумуєш?

Не журися, брате!

Як приїде біскуп -

Meнi давай знати!»

Приїжджає біскуп,

Брацішок до того;

А той, як на збитки,

Не писав нічого.

«Zmiiuj siе, moj bracie!

Bo ciе pan Bog skarze!» [40]

А той тілько чарку.

«Wszystko bеdzie! - каже.-

Ту staniesz do mowy,

Ja siаdе w zaciszku,

Co ja bеdе mowic,

I ty mow, braciszku!» [41]

Стає той до мови,

А той заховався.

Коли чує - шелеп

В костьолі піднявся.

Та й питає того:

«А juz,- каже,- przyszedl?» [42]

А той до біскупа:

«А juz,- каже,- przyszedl?»

Той, бідняка, з серцем,

I жалем, i сміхом:

«Cicho!», [43] - йому каже,

А той собі: «Cicho!»

Той тогді озвався:

«Jaki ze ty duren!» [44]

А той до бiскупа:

«Jaki ze ty duren!»