Приказки

Пішов козак молодий

В далеку дорогу,

Кинув жінку молоду

I хату убогу.

Аж вертае за ciм літ,

Хату оглядає,

Дивується сам собі -

Хати не пізнає.

Його хата - як вінок,

Новенька, біленька...

«А звідки то,- запитав,-

Голубко сивенька?»

«А то,- каже,- господь дав

За твою дорогу!»

Козак шапку підійняв.

«Слава ж,- каже,- богу!»

Входить в хату - скрізь лавки

I столи xopoшi,

А на столах i лавках

Валяються гpoшi.

Глянув козак навкруги,

Жінку обіймає,

Поцілував кілька раз.

«Звідки ж то?» - питає,

«I то,- каже,- господь дав

За твою дорогу...»

Козак хрест святий поклав.

«Слава ж,- каже,- богу!»

Коли гляне у куток -

Аж дітей копиця...

«А то звідки?» - «Господь дав!» -

Каже молодиця.

А той носом покрутив.

«Добрий,- каже,- тато!..

Але,- адже,- на сей раз

Порався багато!..»