ЗАПОРОЖЦІ У СЕНАТІ

Раз московські сенатори

Змовились мовчати,

Щоби нашим запорожцям

Відвіту не дати.

Ото входять запорожцу

Москалів вітають;

A тi сидять бовванами,

Не відповідають.

Запорожці ідуть ближче,

Стали коло стола.

A тi сидять, як сиділи,

Жаден aнi слова.

Тогди старий запорожець

До своїх озвався:

«Чи не в пустку, мої діти,

Я з вами забрався?»

«В пустку! В пустку!» - закричали,

«То що ж, мої діти?

Коли в пустку ми забрались,

То можна й ... !»

«А запевне, дядьку, можна!»

Гримнули по разу

Та й пішли до дому ждати

Другого указу.


Загрузка...