ПРИКАЗКИ

Їздив біскуп по па­нах,

Грошей на­лу­пив­ся,

Подарунків на­ха­пав,

Наївся, на­пив­ся.

А тут йо­му ще їден

Гедзелу підно­сить

І си­то­го на обід

Ще до се­бе про­сить.

Їде біскуп і ту­ди,

За сто­лом сідає…

Ото стра­ву по­да­ють,

Дідич прип­ро­шає.

А той їв би ще та­ки,

Тілько про­мах­нув­ся -

У до­розі, на біду,

Поясом стяг­нув­ся.

Що ро­би­ти? Роз­пус­ти -

Якось не го­диться!

А так си­ди та не їж -

Дідич об­ра­зиться…

Аж тут якось під вікном

Малі діти гра­лись,

І, зви­чай­не, дітла­хи

Бігали, сміялись.

Ото біскуп не про­мах,

На фиглі бе­реться.

«Ej ze, dzi­eci, be­de bic!» [16] -

Кричить і сміється.

«Ej ze, dzi­eci, be­de bic!»

А діти сміються

Та вже собі й до вікна

По кілько­ро пнуться…

Тоді біскуп з се­бе пас.

«Poczekajcie z, dzi­eci!» [17]

Та на хлопців по­ма­хав:

«A pa­sa na dzi­eci!»