ЖОНАТИЙ

Била жінка мужика

Та й вигнала з хати.

Пішов, бідний, по полях

Притулку шукати.

Ходив, бідний, цілий день,

Все кляв молодицю,

Наостаток десь заліг

На руді в копицю.

Аж дивиться на руду,

Що бугай хороший

Ходить coбi по траві,

Мукає з розкоші,

Та й i каже неборак:

«Щасливий ти, брате,

Колись i я так співав,

Як був нежонатий!»


Загрузка...