Приказки

Докучило підшивати

Подертії сита,

Пішов циган молотити

За торбину жита.

Пішов таки недалечко -

До свого сусіда...

От молотить та й молотить

Зрання до обіда.

Перекинув, може, з копу,

Хтів би й попоїсти,

Та господар, як на збитки,

Не дає i cicти.

То наймита з ним поставить,

А то сам молотить.

Потягає бідний циган,

Аж піт з нього котить.

Перекинув копи зо дві,

Ба вже i смеркає.

«Чи не годі з нас, панотче?» -

Cipoмa питає.

I господар спочив добре

Та й до нього каже:

«Помолотим іщe трохи,

Заким сонце ляже».

Знов молотить бідний циган,

Аж піт з нього котить,

Виглядає поза хату,

Ба вже й місяць сходить.

Іскривився сіромаха,

Спину нагинає.

«Чи не годі з нас, панотче?»

«Або що?» - питає.

«Та щось,- каже,- не то світить

Край ваших віконців!»

«Як то,- каже,- не то світить?..

Та ж то братик сонців!»

Коли братик - так i братик,

Нічого чинити;

Мусив бідний циганюга

Всю ніч молотити.

На другий день той iз хати,

А циган у хату.

«А, здоровенью, панотче!

Чи не можна б плату?»

«Можна,- каже,- чом не можна,

Як не дати плати?

Ходім,- каже,- до засіка,

Будем насипати».

Прийшов циган до засіка,

Торбу підставляє.

Пішов гарнець, пішов другий.

«Чи годі?» - питає.

«Насипайте іще»,- каже,-

Сипле той i п’ятий.

Ба вже сипле i дев’ятий,

«Чи не годі, брате?»

«Hi, не годі!» Насипає

Цілу мipкy жита.

Коли гляне - аж там торба

До мішка пришита.

І скривився пан господар,

Голову схиляє.

«Чи не годі із вас, куме?»

«Або що?» - питає.

«А щось,- каже,- ваша торба

Та підшита чорним...»

«Підшитая?.. Насипайте!..

Та ж то братик торбин!»