ПРИКАЗКИ

Раз об­хо­ди­ли ля­хи

Навкруги костьола,

Захопили хто що міг,

Ходять на­око­ла.

Ото ма­зур і собі,

З на­бож­ницт­ва сво­го,

Перед се­бе за­хо­пив

З ка­ме­ня свя­то­го.

І аж крек­че, не­бо­рак,

А свя­то­го но­сить

Та щоб жи­во обійшли,

Пана бо­га про­сить.

А тут, йо­му не біду,

Тілько що сту­па­ють,

А нав­ко­ло обійшли -

Знову по­чи­на­ють.

Бачить ма­зур, що ніяк

Справи не до­ка­же,

Та об зем­лю тим свя­тим

Та й до нього ка­же:

«Був-ись,- ка­же,- мо­ло­дий,

То тоді но­си­ли,

А те­пер хо­ди і сам,

Мені не до си­ли!»