Франческа. Володарка офіцерського житона

* * *

Ми збиралися зранку на плацу і обмінювалися трагічними новинами з Лас-Веґаса[17]:

— Двадцять загиблих…

— Понад сто поранених…

— Уже є повідомлення від окружного шерифа про тридцятьох чотирьох загиблих.

— У лікарнях цифра зросла до ста п’ятдесяти осіб, четверо у важкому стані.

— А нападник?

— Застрелили виродка.

Усі були пригнічені.

Ми вишикувалися на плацу у звичні «коробки» — і військові, і цивільні. Біля флагштока з’явився замісник командира, полковник Волтон.

— Наш командир, полковник Вескотт, хоче сказати вам кілька слів! — промовив Волтон у мікрофон і кивнув комусь головою.

— Доброго ранку, солдати, офіцери й цивільний склад! Наскільки, звісно, цей ранок може бути «добрим»! — пролунав із динаміків голос Вескотта. — Ми — я і півтори сотні наших — перебуваємо зараз у Пуерто-Ріко з рятувальною місією. Але сьогодні я не міг не зв’язатися з вами через одну прикру подію, про яку ви вже чули: якийсь покидьок відкрив стрілянину по беззахисним людям. Уявіть собі, ви прийшли на концерт кантрі-музики, а хтось поливає вас зверху кулями! Це жахлива трагедія. І у зв’язку з нею мені є що сказати.

Нам оголосили війну! Цей покидьок Стівен Паддок оголосив нам війну! Я не знаю, хто він. Я не знаю, що саме змусило його взяти гвинтівку і вбити півсотні людей! Це встановлюватиме слідство. Я знаю тільки одне: він узяв гвинтівку і розстріляв цивільних.

У тероризму немає обличчя! Тероризм не носить бороду чи хіджаб. Тероризм не має кольору шкіри. У терористів немає релігії і немає цілі. Немає цілі, крім однієї — вбивати й ненавидіти!

Можливо, Стівен Паддок і мав американське громадянство! Але він не був американцем! Він перестав ним бути, коли зі злочинним наміром узяв у руки зброю!

Це війна, друзі! І вона триває вже давно. Щодня проти нас воюють п’яні й обдовбані покидьки за кермом, озброєні банди на вулицях, злочинні диктаторські уряди, нечистоплотні політики, брехливі журналісти і різного типу релігійні фанатики. Щоб вижити й перемогти, нам треба зосередитися! Зосередитися, як під час оголошення тривоги червоного рівня. Ви чудово пам’ятаєте, як це було після 11 вересня! Ви чудово пам’ятаєте, як це було після Сенді Гук, після Бостона і після «Катріни».

Я прошу вас зберігати спокій, бо найперше завдання ворога — посіяти розбрат і паніку. Зараз різного штибу політичні повії використовуватимуть смерті в Лас-Веґасі у своїх цілях. Одні — щоб заборонити вам тримати в руках зброю, інші — за безконтрольне її розповсюдження. Не будьте такі, як вони! Згуртуйтеся! Не використовуйте смерті у Веґасі для того, щоб потеревенити про теорії змови, «куди дивиться поліція» та для іншої маячні! Поки триває слідство, ми не дізнаємося про справжні причини того, що сталося!

Це спільна трагедія для нас, американців, у кого в серці зірки й смужки! Ми одна нація, незалежно від того, хто який одяг носить і що саме готує на кухні. Якщо ми живемо всі разом на цій землі, то мусимо дбати одне про одного, а не сіяти ворожнечу!

Ворог завжди хоче вашої смерті. Той, хто хоче вас убити, — ворог! Той, хто підтримує ворога й сміється над невинними загиблими у Веґасі, — ворог! Ті, що говорять: «цього варто було сподіватися», «вони самі винні», «цілком закономірно», — це посібники ворога! Ні, це не «інша точка зору» — це відкритий акт ворожнечі! Така гірка правда, друзі!

Нас тут, у Пуерто-Ріко, дуже підтримують! Люди, яким ми приїхали допомагати, намагаються допомогти нам! Сьогодні вранці паства однієї місцевої церкви і прості мешканці прийшли до нас помолитися за душі загиблих. Тому підтримуйте одне одного й сумлінно несіть службу. І помоліться за тих, хто так і не прокинувся у понеділок.

God bless America!