Франческа. Володарка офіцерського жетона

* * *

— Саро, я тепер офіцер! І мені потрібна форма! Сорочка з довгими рукавами, як у Джорджіо… Джорджіо, чого ти регочеш?! Саро? Чого ви всі іржете?! Що відбувається?

— Аха-ха-ха-ха! Франческо, який у тебе розмір?

— «XS»!

— Аха-ха-ха-ха-ха! А-а-а-а!

— Та чого ви всі іржете, наче коні?! Саро?!

— Я не знаю, аха-ха-ха-ха! Франческо, я хіба що в дитячий магазин з’їжджу!

— От дурноверхі!

— Ласкаво просимо в офіцери!

— Вам би тільки понасміхатися із бідолашної Франчески!

— Це справді смішно! Пам’ятаєш, скільки часу я випрошував у Сари сорочку з довгими рукавами? А в мене, між іншим, «М», не такий і рідкісний розмір…

— Не бреши! У тебе «L»!

— Дивися, вона на мені як мішок! Пам’ятаєш, як на тебе напав був скунс, і Сара після того з великими труднощами знайшла тобі на складі форму розміру «S»? Ти тоді взагалі в тій формі втопилася.

— То був «S»! А в мене «XS»!

— Не бреши, таких розмірів не буває.

— Це комплімент?

— Так! Зате тепер ти не зможеш стрибати з літака без парашута.

— Чому?

— Офіцерські жетони потягнуть до землі.

— Дурний жарт!

— Усі ці жетони — пережитки минулого. Джорджіо, от поясни, навіщо тепер, у XXI столітті, тягати на собі ці залізячки?

— Не знаю, Коліне, мабуть, якась данина традиції.

— А навіщо носять одразу два жетони?

— Усе просто, Джой. У разі смерті один жетон залишається на трупі, а другий забирає санітарна служба, щоб порахувати втрати й виписати похоронку.

— Який кошмар… І заради цього я здаватиму купу екзаменів!

— Та розслабся, це тільки данина історії.

— У майбутньому ніяких жетонів не буде. І ID-перепусток не буде. Вживлятимуть чіп під шкіру та й годі.

— Коліне, навіщо такі крайнощі? Он, щоб пройти на базу і в командний центр, потрібно тільки просканувати пальці — і ніяких хірургічних втручань.

— Джой, це якщо твої дані є в базі, а чіп і сам по собі — база даних, її тільки прочитати треба.

— Джорджіо, а я б тобі гарнітуру в довбешку вживила, бо ти свою вічно десь забуваєш і в мене просиш!

— Апельсинову лушпайку собі в пальці вживи, щоб завжди було чим кидатися.

— А сенс? Ти завжди ухиляєшся.

— Більше тренуйся. Я тобі дартс подарую.

— Краще бейсбольний м’яч.

— Джой, не треба!

— Франческо, а чому тут таку увагу приділяють формуванню зміни в ЦУП? Ну, наприклад, пари операторів, як ми з вами. Повно психологів, HR, анкети, тренінги, ретельно добирають напарників, зовсім як екіпаж на МКС.

— Усе просто, Джой. Ти коли-небудь пробувала займатися йогою під AC/DC ?

— Думаю, із цього б нічого не вийшло — бо рок і йога якось не туляться.

— Ось ти й відповіла на своє запитання.

— А ще психолог каже, що в нашій парі я — двигун, а Колін — холодильник.

— Джой, не «холодильник», а охолоджувач.

— Яка різниця?

— Принципова.

— Чекай-чекай, щось знайоме… А психолога часом не Майя звати?

— Точно!

— Пазл склався.