Франческа. Володарка офіцерського жетона

* * *

— І що, сильно ревнує? — спитала допитлива Франческа, блискаючи чорними очима.

— Ревнує… — зітхнула Сара. — Ще й як ревнує!

— Ото пристрасть! — прошепотіла Трейсі.

Відколи сержант МакКарті й сержант Маковскі почали зустрічатися, минуло вже кілька місяців. На зміну рожевому періоду романтизму всупереч історичній справедливості прийшли темні часи Середньовіччя, вогнищ Інквізиції та епідемій бубонної чуми.

У вільний від служби час Сара продовжувала займатися балетом. У розумінні сержанта Маковскі балет, звісно, штука красива, але тільки не тоді, коли його кохану Сару лапають на сцені чужі мужики. Після того, як Льолєк відвідав кілька разів репетиції й одну виставу, наш добродушний сержант став схожий на Отелло — виявився таким самим параноїком, як нещасний венеціанський мавр.

Льолєк був злий. Насамперед він був злий на себе, бо не міг впоратись із ревнощами. А з ревнощами самостійно не міг впоратися, бо я востанє заходив до нього ще на початку місяця. Отож Маковскі був злий ще й на мене. А не заходив я через те, що весь вільний час у нас забирали стажери Колін і Джой, яких ми з Франческою посилено готували до самостійної роботи. Між тим Льолєк гостро потребував чоловічого спілкування, а простіше кажучи, хотів попліткувати й поплакатись.

— О, дивіться, Джорджіо приперся! Забув чого? Чи треба вирізати десь із файлів відеоспостереження шматок, де ви з Франчессіною ховаєте трупа? — зустрів мене сержант, коли я нарешті завітав до нього на КПП.

— Перестань, Маковскі. Може, я прийшов друга провідати?

— Оу, щось у лісі здохло? І якого ж друга? Тут, знаєш, нікого немає, тільки я.

Я гигикнув.

— Та годі, не будь занудою. Що там у вас із Сарою?

Льолєк зітхнув і посмутнішав.

— Та нічого.

— Ти через балет переживаєш чи що?

Льолєка аж пересмикнуло. Я знову гигикнув. Маковскі ображено закліпав, і я відчув, що він от‑от заплаче.

— Джорджіо, ти просто не уявляєш! Ти собі просто не уявляєш! Вона танцює, танцює… Вона чудово танцює! Справді. Але її партнери…

— І що партнери? — я примружився. — Обіймають її на сцені, прямо в тебе під носом?

Льолєка знову пересмикнуло. Я зареготав.

— От чого ти іржеш, Джорджіо?!

— Просто ти такий кумедний, коли ревнуєш! Камон, це тільки балет!

— Балет! Ти не бачив, Джорджіо, ти не бачив, як цей Робін… Її партнер… — Льолєк із такою ненавистю сказав «партнер», ніби мав на увазі самого чорта. — Як той «партнер» її обнімає! І так, і так! Ледь не цілує! А вона його обіймає… стегнами! — щоки в Льолєка стали червоні, як сідниці в бабуїна. — Я не можу на це дивитися!

— То не дивись, яка проблема? Якого біса тебе взагалі на ту репетицію понесло?!

— Бо Сара багато часу приділяє цим танцям!

— Не «цим танцям», а балетові. Це нормально, вона ж професійна балерина[78]! — я склав руки на грудях. — Льолєку, я зараз образливе скажу: ти дурко.

— Дякую, друже, ти вмієш підтримати! — огризнувся Маковскі.

— Ти бовдур, — безжально додав я. — От скажи мені — ти ж сам не проти потанцювати з якоюсь кралечкою?

Льолєк на мить задумався — мені цього вистачило, і я одразу вдався до дешевої маніпуляції:

— Бачиш?! Не проти! А сам тут кукурікаєш, як індик!

— Я нічого такого не казав! — обурився Льолєк, та було вже пізно.

— Ага, не казав, не казав! Я пам’ятаю, як ти витріщався на Сариних подружок, коли вони її забирали з бази на вечірку. Отелло знайшовся, теж мені! Словом, якщо захочеш зрозуміти Сару і захочеш, щоб вона тебе зрозуміла, іди й сам танцюй!

Через кілька днів до нас знову завітала Сара. Вигляд у неї був уже не такий стурбований, як попереднього разу.

— Ну що там?! — негайно причепилася до подруги Франческа. — Льолєк уже заспокоївся? Чи в нього й надалі вогонь із дупи йде?!

— Та ні, вже краще! — Сара всміхнулася. — Я його подрузі віддала!

Франческа впустила недочищений апельсин на підлогу. Плід весело покотився мені під ноги.

— Тобто?!

— Тобто Маковскі попросився навчити його танцювати, — сказала МакКарті, хитро всміхаючись. — Ну я й довірила цю відповідальну справу Домінік!

Домінік — Сарина подруга з часів балетного минулого — ефектна чорнява й тоненька латиноамериканка.

— Ну і як? — до Франчески нарешті повернулася мова.

— Тепер він бурчить набагато менше! — засміялася МакКарті. — Поки ми з Робіном шліфуємо номер, Маковскі зажимається із Домінік.

Я жваво уявив цю парочку — Льолєка в балетному трико і маєчці в облипочку і Домінік у хітоні, яка грайливо сміється і тримає його за плечі. Клянусь, я би дорого заплатив, щоб побачити таке шоу!

— І як? — видихнула Трейсі. — Домінік красуня, справжня венесуелка! Гаряча, мов вулкан! Ти сама не ревнуєш?

— Чого це? — геть як Франческа, підняла брову Сара. — Це ж тільки танці!

— Ну, не знаю, я б свого хлопця не підпустила до такої кралечки, як Домінік! — знизала плечима Трейсі.

— От приблизно так і Маковскі думав про Робіна, а я із ним тільки танцюю. Він мій партнер по танцях і добрий друг, — сказала Сара.

Трейсі подивилася на неї, як на Санта-Клауса, що липневого спекотного дня прийшов на пляж.

— Саро, біля красивої жінки чоловіки думають не головою, а…

— Трейсі, по-перше, я сподіваюся, що Маковскі все-таки думає головою, а по-друге, я не аж така невпевнена в собі, щоб боятися, що він мене кине заради Домінік. Ми одна одну знаємо не один рік, і я їй довіряю. До того ж у Домінік є своя голова на плечах, якщо раптом у Льолєка її на той момент на в’язах не знайдеться.

— Тобто ти за свого хлопця не будеш боротися?

— Боротися? — Сара голосно засміялась. — Трейсі, дорогенька, я схожа на армрестлерку? Ото вже точно я не дбатиму, щоб хлопець від мене не чкурнув до іншої! Знаєш, життя коротке, і марнувати його на дурню я не збираюся. На світі повно дівчат у сто разів за мене красивіших — то що, я повинна тепер переживати, що Маковскі піде від мене до якоїсь красуні? Покинути через це балет? Дзуськи! Я не проти, щоб він танцював із Домінік — принаймні зрозуміє, що таке танці і хто такий партнер.

Коли я на перерві знову зайшов до Маковскі на КПП, Льолєк сидів за ком’пютером і передивлявся відео. Це був посібник із сальси.

— Ну, як там танці?

— Чудово!

— Подобається тобі Домінік? Скажи, гарненька?

— Та до чого тут Домінік взагалі? Вона хороша партнерка, і з її допомогою я відкрив, що я, виявляється, вмію танцювати!

— Сальса — чудова штука. Вуличні танці без правил.

— Дякую, старий, що порадив.

— Ти спитав — я й порадив. А Робін? І далі ревнуєш?

— Та який там Робін?! — відмахнувся Льолєк, показуючи на екран. — Диви, не можу ось зрозуміти, як він її так викрутив?