Франческа. Володарка офіцерського жетона

* * *

Отже, всього за кілька годин із майданчика LP—0 A Середньоатлантичного регіонального космопорту (MARS), що в південній частині космодрому Воллопс у Вірджинії, стартує Antares 230 із космічною вантажівкою Cygnus на борту.

Цього разу космічний корабель Cygnus OA—9 E у рамках місії CRS має доставити на орбіту 7386 фунтів (3350 кілограмів) корисного вантажу, серед якого більшу частину займають матеріали й обладнання для наукових досліджень та обладнання для МКС (1021 кілограм і 1191 кілограм відповідно). Ну і 811 кілограмів продуктів та особистих речей екіпажу (непоганий такий шопінг).

І це не просто «посилочка», як ми її в НАСА між собою звемо. Цей корабель називається «S.S. J. R. Thompson» — на честь п’ятого директора Центру космічних польотів імені Джорджа Маршалла Джеймса Томпсона.

Для того, хто цікавиться ракетою, то так, це старий добрий Antares 230, на якому цього разу в першому ступені встановлено російський двигун РД-181, куплений ще тисячу років тому.

Після сумного випадку 28 жовтня 2014 року, коли через несправність турбонасосного агрегата ракета з кузнєцовськими двигунами вибухнула на висоті 150 метрів, концерн Orbital ATK уклав угоду з українським КБ «Південне», яке віднині розробляє для Antares місткості для пального, баки високого тиску, клапани, датчики, систему подачі пального та інше обладнання, пов’язане з паливною системою. Тобто весь перший ступінь, окрім самого двигуна.

Тільки за цих умов Antares із російськими двигунами й досі літає, і, сподіваюся, злетить і тепер.

— Наземний контроль, Сі-Ті, перехід LV3 завершив, трастери відключені, Delta-V +0,45, inclination 51,7, R — Bar nominal. Канали відкрили.

— Координація, Г’юстон, перехід LV3 прийняли, Delta-V +0,45, R — Bar nominal, трастери відключені, підтверджую!

— ЦУП Даллес, Сі-Ті, Г’юстон, дані бачимо, канали відкриті!

— ISS—55, Тінґл підтверджую, підхідну траєкторію зайняли, канали відкриті!

— Будемо піднімати станцію, Девіде?

— Будемо піднімати, Г’юстон!

— Ти впораєшся, Дейве. C2 V2 крута штука!

Прогрес не стоїть на місці. У нашому випадку він навіть не біжить, а стрімко мчить, як молодий скакун монгольським степом. Ще недавно прийом та передача контролю за кораблями, які підходять до МКС (ISS), були страшенно геморойною справою.

Досі ми з Франческою перебирали контроль для того, щоб підняти корабель із низької орбіти до орбітального коридору ISS. Для цього ми здійснювали маневри двигунами корабля, так звані «DV» (Delta Velocity Burns), піднімаючи Cygnus на висоту 400 кілометрів, на підхід до точки «Go/No-Go for Joint-Ops», тобто до точки, де екіпаж ISS мусить вирішити, стикувати корабель до станції чи ні. Після цього ми звітували, передавали контроль Г’юстону і закривали сесію.

Причому сам екіпаж МКС (ISS) у цьому участі взагалі не брав, обмежуючись коментарями типу: «Бачимо корабель на підході» або «Не бачимо корабля на підході». Далі астронавти керували винятково маніпулятором Canadarm2, за допомогою якого захоплювали й пристиковували до станції кораблі (Cygnus та Dragon).

Тепер ситуація докорінно змінилася завдяки системі Common Communications for Visiting Vehicles, або C2 V2. Ця принципово нова система зв’язку дозволяє через відкриті сесії комунікувати з кораблем звідки завгодно — з Г’юстона, з ЦУП Orbital ATK у Вірджинії і навіть із самої ISS. Раніше станція була позбавлена такої можливості, розраховуючи тільки на наземні служби контролю. Тепер же завдяки C2 V2, керувати й слідкувати за кораблями стало значно простіше. Не вдаючись до нудних подробиць, зауважу тільки, що цю нову систему комунікації та контролю було спеціально запроваджено, щоб нею користувались екіпажі пілотованих капсул Dragon та Starliner CST—100.

А ми перші її випробували.

Досі в нас півроку йшли постійні тренінги. Алгоритми та схеми весь час змінювалися, ми викидали одні конспекти й заводили інші, аж поки нарешті вималювалася фінальна схема підходу.

Хоча півроку тренінгів — доволі мало, але нам нова система здалася доволі зручною, зокрема для екіпажу. Тепер, нарешті, Дейв сам зможе увімкнути двигуни Cygnus і підштовхнути ISS трохи вперед, піднявши траєкторію. Без цієї процедури станція рано чи пізно втрачатиме орбіту і під впливом тяжіння впаде на Землю.

Наша ж гордість полягає в тому, що вперше за сім років після закриття програми Shuttle коригуватиме орбіту МКС (ISS) американський корабель. Досі такі маневри виконували російські «Прогреси».

Ми завершили комплекс маневрів, вирівняли корабель «прямо», тобто носом уперед, а соплами назад, і передали контроль Г’юстону. Але наприкінці ми попередили: «канали відкриті». Це означає, що будь-хто з авторизованих точок може в будь-яку мить перебрати контроль на себе.

Космос стає дедалі ближчий.