— Добрий день! У вас на формі державний прапор. Я бачу, ви відповідальний громадянин, якщо віддали перевагу службі. О, ви всміхаєтесь. Як це приємно! Дивіться, я теж у формі, як і ви. Давайте знайомитись! Я Джейн, і я дівчинка! А ще я скаут. Ви знаєте, хто така «дівчинка»?
Я трохи отетерів від такої атаки. Франческа про всяк випадок сховалася за мене й обережно виглядала з-за мого плеча.
Джерелом такого шаленого напору була дівчинка на вигляд років чотирнадцяти. Вбрана вона була у скаутську форму. Дещо видовжене личко, рясно вкрите ластовинням, смішний кирпатий носик, веселі зелені очі й вогненно-руда шапка кучерявого волосся. Джейн була викапана принцеса Меріда з мультику «Відважна». Не вистачало хіба що лука й стріл. Юна шотландська принцеса виявилась ґерлскаутом і продавала традиційне «ґерлскаутське» печиво — п’ять доларів пачка. Вона розклала невеличкий столик прямо при вході на авіабазу, коло центрального КПП.
— То ви знаєте, хто така «дівчинка»? — не відставала від мене Меріда.
Я безпорадно подивився на жінку, що супроводжувала юну продавальницю печива. Та підняла руки вгору, мовляв, «я тут ні до чого — ото попалися до неї на гачок, самі тепер розбирайтеся».
— Ну… Думаю, що знаю, бо в мене в самого дві донечки, і ось, ціла напарниця! — я за рукав витяг Франческу з-за своєї спини й поставив її коло себе.
— Оу, у вас є діти? І скільки їм?
— Старшій буде шістнадцять, а молодшій вісім!
Принцеса витріщилася на мене своїми красивими смарагдовими очима.
— А вам тоді скільки?! Та ви такий, як мій старший брат!
— Твій старший брат монгол і в нього такі самі очі й таке саме чорне волосся, як у мене?
— Ой, та ні, він рудий! Просто я думала, що ви приблизно одного віку! Отже, у вас дві донечки! Дивіться, я теж така, як вони! У мене є ноги! — Джейн вказала на ніжки в зелених гольфах. — Є руки! — простягла мені свої бліді в ластовинні руки з фєнєчками, сплетеними з різнокольорових ниток. — А ще є голова і дещо в ній! Я — дівчинка! А дівчинка значить G.I.R.L.! А G.I.R.L. означає: Go-getter, Innovator, Risk-taker, Leader![70]
— Вау, класно придумано! — захоплено сказав я, і не встиг оговтатись, як вона застосувала щодо мене заборонений прийом:
— Уявіть, що ваші дівчата продають поряд зі мною це печиво! Усі кошти будуть спрямовані на розвиток і підтримку скаутського руху в США, і ми також допомагаємо країнам Африки і Латинської Америки встановлювати криниці з чистою водою для населення! Невже б ви не витратили п’ять доларів на таку шляхетну ціль?
Франческа штрикнула мене у бік і прошепотіла:
— Диви, як викладає! Вищий пілотаж!
Я зрозумів, що відступати нікуди, що мене переможено й захоплено в полон.
— Та тобі, мабуть, готівку потрібно? Бо в мене тільки картка… — пробурмотів я.
— У мене є чудовий пристрій! Картрідер! Я ціную ваш час і роблю все, щоб вам було зручно інвестувати в майбутнє нашої країни і купити це чудове печиво!
В руках у Джейн опинився телефон із портативним терміналом для банківських карток. Відступати було нікуди, тому я, притиснутий до стінки, потягся по гаманця.
Купила пачку і Франческа.
— Ви справжні свідомі громадяни, патріоти своєї країни, які дбають про майбутнє США! — урочисто оголосила Джейн-Меріда, вручаючи нам по пачці печива.
— Слухай, із тебе вийде або класний політик, або класний підприємець! — захоплено сказав я.
— О, нею вже цікавилися з апарату губернатора. Джейн — наша місцева знаменитість! Стільки, скільки вона, ніхто не продає! — втрутилася жіночка.
— Я хочу бути фізиком! — заявила Джейн.
— Повір мені, дівчинко, — сказав я, передаючи пачку Франчесці, — ти ним станеш!