Чорнильно-чорне серце. Книга 6

90

Ми скучимо, але не вернемось:

Не те й не інше, але щось між ними.

Того не хочем, що перед очима,

Та що побачим, як озирнемось?

Крістіна Россетті,

«Подальше життя:подвійний вінок сонетів»

— Пропоную випити і попоїсти, — сказав Страйк, — але десь не тут. Не хочу, щоб якийсь заблудлий коп підслухав нашу розмову.

І вони попрямували геть від Темзи до серця Вестмінстеру і зрештою зайшли до «Таверни Святого Стефана», невеликого темного пабу у вікторіанському стилі, який дивився просто на Біґ-Бен та будівлю парламенту. Робін зайняла столик у дальньому кутку, а Страйк за п’ять хвилин поставив перед нею пінту «Баджера» і келих вина, а тоді незграбно обійшов маленький столик із залізними ніжками і всівся на оббиту зеленою шкірою лавку під дзеркальними панелями на стіні.

— Як нога? — спитала Робін, бо Страйк знову кривився.

— Бувало краще, — зізнався Страйк. Із задоволенням пригубивши пиво, він почав:

— Отже, Учень Лепіна вважає, що Еді взула Аномію, а до того він її взував, тільки в іншому сенсі.

— Але ти в це не дуже віриш.

— Я вірю, що Учень Лепіна сказав Воллі саме це, — відповів Страйк, розкривши меню і марно шукаючи щось смачне, але некалорійне. — Але не дуже вірю самому Учневі. Він спілкувався із зіркою ютубу, від якої фанатіє. Малі засранці в інтернеті вигадують що завгодно, щоб виглядати круто. Не проблема набрехати, що ти найкращий приятель Аномії і знаєш всі його секрети... Як гадаєш, чізбургер із картоплею сильно калорійний?

— Дуже, — відповіла Робін, яка теж почала розглядати меню. — Але ось є овочевий бургер. Візьми його без картоплі.

— Гаразд, — нерадісно погодився Страйк.

— Я замовлю, — сказала Робін, підводячись, щоб Страйк зайвий раз не ходив.

Повернувшись, вона спитала:

— А що там за розмова, яку не треба чути заблудлим копам?

— Власне, — почав Страйк, стишивши голос, бо за сусідній столик сіла сім’я з чотирьох осіб, — я чудово розумію, що поліція хоче повісити всі напади на «Розполовинення». Щоразу маски в їхньому стилі, Еді в списку «об’єктів прямої дії», і Вікас справді міг дізнатися щось про братів Пічів та стати небезпечним.

Якби йшлося тільки про убивства Еді та Вікаса, я б погодився з Мерфі щодо версії про «Розполовинення», але досі не вважаю, що жертвою терористів міг стати Джош, а що Бен-бомбороб міг додуматися отак напасти на Олівера Піча серед натовпу людей, — це взагалі якась фантазія. Як на мене, версія про Аномію в ролі нападника пояснює цей випадок значно краще. Це був жест відчаю, коли злочинець знає, що іншого шансу не буде і не можна упустити цей. То був до біса ризикований вчинок, і той Бен-бомбороб може бути сто разів дивним хлопом, але щоб робити бомби, треба мати клепку в голові. Він мусив би розуміти, що його життя не буде варте ламаного пенні, якщо Чарлі вирішить, що він замахнувся на життя Олівера.

Судячи з усього, Чарлі теж розумний. Одного разу він уже обвів поліцію навколо пальця. Ця людина не робить висновків на порожньому місці. Чому він такий певний, що на його брата напав саме Аномія? Може, він знає, що Аномія домовився зустрітися з Олівером на Коміконі? Чи підозрює, що Аномія його туди заманив?

— Мабуть, так, — погодилася Робін.

— Я певен, що Олівер пішов на Комікон з надією вирахувати там Аномію. Він весь час підходив до Дреків і заводив із ними розмови. Розумію, це не доказ, — додав він, бо Робін хотіла щось заперечити, — але я за ним спостерігав годину. Хлоп явно когось шукав. Тож або він вирахував Аномію, а той зрозумів, на кого треба напасти, або Аномія наперед знав Олівера в обличчя, бо зробив те саме, що й я, і нагуглив цього дурника. Тож поки Олівер шукав Аномію, Аномія стежив за Олівером і вичікував слушної нагоди.

— Але навіщо йому взагалі нападати на Олівера? Страйк випив ще пива, а тоді сказав:

— Я спираюся на припущення, що Олівер, на відміну від старшого брата, — повний бовдур. Анаграма справжнього імені як нікнейм у грі, рунічне ім’я в твіттері плюс купа впізнаваних фотографій, а потім він іде на Комікон у своїх дизайнерських лахах, хоч мав би не світитися. Згодна, що це поведінка хлопа з великим ротом, великим самолюбством і небезпечною упевненістю у власній недоторканності?

— Згодна, — кивнула Робін.

— Добре. Як на мене, є великий шанс, що Олівер десь у приватному каналі похвалився своїми знаннями про біткоїни, даркнет і латексні маски для злочинців, щоб справити враження на Аномію. Я думаю, Пічі гарненько нализували Аномії, щоб потрапити у модератори.

— Тобто... ти думаєш, що Аномія перейняв фокуси «Розполовинення» безпосередньо в Олівера?

— Саме так, і в такому разі він становив загрозу для Аномії. Олівер міг розповісти, що Аномія знає всі ці трюки, бо сам його навчив.

Знову Робін хотіла заперечити, і знову Страйк безпомильно передбачив її репліку.

— Та я сам розумію, що це спекуляції, але одне ми знаємо напевне: відколи мав місце прямий контакт між Аномією та членами «Розполовинення», характер нападів різко змінився.

Поки «Розполовинення» не потрапило до гри, вони діяли досить усталено: стеження за об’єктами в масках, бомби для цілей зі «списку прямої дії», цькування в інтернеті для «цілей непрямої дії» — і саме так мала померти Еді. Вони планували довести її до такого стану, щоб вона сама вкоротила собі віку. «Розполовинення» не бруднить рук. Вони убивають дистанційно: відправляють бомби, нацьковують тролів.

Аж раптом маємо два убивства і два замахи на вбивство, які вибиваються з цієї схеми: на трьох людей напали з холодною зброєю, одного штовхнули під поїзд, і все це зробила людина у масці. Наскільки я розумію, саме через маску поліція вирішила, що йдеться про тероризм. Вони впізнали витвори кримінального друга «Розполовинення» з Німеччини.

Плюс маємо забаненого ЛордДрека, і сталося це одразу як Олівер упав на рейки. Чому так скоро? На мою думку — щоб Чарлі не почав розповідати іншим гравцям про скоєний Аномією замах на вбивство.

— Це все збігається, — обережно погодилася Робін, — проте...

— Я весь час вертаюся до питання: навіщо «Розполовиненню» нападати на Блея? — провадив Страйк. — Блея не було у жодному їхньому списку, і нам відомо, що він не був випадковою жертвою: його мало не вбили не тому, що він захищав Еді від нападника. Блей запізнився і взагалі не зустрівся з нею. Ці слова нападника: «Тепер я про все подбаю». Про що це, якщо не про мультфільм?

— Не уявляю, — визнала Робін.

— І навіщо «Розполовиненню» телефони Джоша та Еді? Безпечніше було не торкатися їх. На них там не було нічого, — це просто зайві проблеми у вигляді речових доказів із місця убивства. Сенс забрати досьє був, — його можна спалити. Але навіщо їм телефони?

— Не уявляю, — повторила Робін. — Але забрати досьє — це якраз дуже логічна дія для членів «Розполовинення».

— Не обов’язково, — заперечив Страйк. — Аномія міг не знати, що у теці, і думати, що там малюнки чи нариси нових сюжетів. Або, — додав він, — Аномія звідкись знав, що там насправді, і не хотів, щоб стало відомо про терористів у його грі.

І нащо «Розполовиненню» забирати жорсткий диск Бхардваджа? Знову ж таки, це зайвий речовий доказ. Якщо, на їхню думку, він їх вичислив як терористів і розповсюджує цю інформацію, забирати жорсткий диск уже пізно. Але якщо убивця Аномія, в цьому є сенс: упевнитися, що ніхто не пов’яже Моргауса з Бхардваджем. Як мінімум цей жорсткий диск показав би, що саме Бхардвадж писав програмне забезпечення для гри. Не забуваймо, поліція не знайшла жодних доказів, що Вікас розкрив справжні особи братів Пічів, проте нам точно відомо, що він знав справжню особу Аномії.

— Але...

— Припустімо на мить: Вікас вирішив, що на Еді, Джоша та Олівера Піча напав Аномія. Можливо, Аномія злякався, що Вікас донесе на нього?

— Але в нас немає доказів, що це сталося.

— Як іще пояснити, чому Аномія повідомив тобі про вихід Моргауса так холодно? Аномія знає, що Вікаса убили, це було в усіх новинах. Де шок, де горе? Вони ж дружили. Як гадаєш, Аномія говорив би так про Моргауса, якби не мав стосунку до його убивства?

— Згодна, — кивнула Робін. — Він би так не говорив.

Вони пригубили кожен свій напій, розмірковуючи. За сусіднім столиком діти-підлітки втупились у телефони, не звертаючи уваги на батьків. Зрештою Робін сказала:

— Як гадаєш, варто вивчити цього Учня Лепіна ретельніше?

— Я вже проглянув його акаунт. Боюся, нам це нічого не дасть. Це просто анонімний мудень, який ненавидить жінок.

— Але щоб нічого не проґавити...

— Добре, — зітхнув Страйк, — якщо хочеш, спробуй. Я особисто вважаю, що ми більше дізнаємося від Паперовобілої, ніж від Учня Лепіна. Є шанс, що Моргаус назвав їй особу Аномії. Я ввечері попрацюю з Ясмін. Завітаю до неї додому, заскочу зненацька. Якщо вона досі має фото Паперовобілої, це буде гарний старт.

Бармен приніс їм два овочевих бургери.

— Де твоя картопля? — спитав Страйк, глянувши у тарілку Робін.

— Солідарність, — усміхнулася Робін.

— А я так сподівався поцупити в тебе трошки, — зітхнув Страйк, беручи ніж та виделку.