Чорнильно-чорне серце. Книга 6

44

...утомлені актори, знявши маски,

бачать обличчя, що самі забули,

і на колінах в лагідної ночі

від неї дізнаються власні тайни...

Авґуста Вебстер,

«Медея в Атенах»

У четвер були загальні вибори. У першому пості з часу убивства Еді Ледвелл «Перо правосуддя» поінформувало читачів, що люди, які бодай роздумують над можливістю проголосувати за когось окрім лейбористів, позбавлені елементарної людяності. Воллі Кард’ю виклав відео, в якому лідер Партії незалежності Сполученого Королівства запевняв, що мігранти прибувають до Британії лікуватися від ВІЛ, і на кожного витрачають по двадцять п’ять тисяч фунтів. Від численних звинувачень в расизмі та упередженості Воллі запекло відбивався, а в твіттері написав таке: «Британці роками чекають на ту довбану медичну допомогу, бо дехто проходить без черги». Серед тих, хто підтримав Воллі, був користувач твіттера на ім’я @jkett_BUT, який написав Кард’ю: «Продовжуй казати ПРАВДУ. Англія має бути БІЛОЮ».

Через вибори вечірній урок малювання з натури у Норт-Ґров скасували. Друге заняття Робін виявилося не таким плідним, як перше: Престона Пірса ніде не було видно, а замість оголеної чоловічої натури учням запропонували інсталяцію зі скляних пляшок та сушених гарбузів. Зої сказала Джессіці, що лишається в резиденції на ніч з дітьми, тож їхня вечірня прогулянка теж не повторилася, і нагоди для нових одкровень не випало. Поза розмовою із Зої Робін старалася мовчати, сподіваючись, що клас забуде лондонську вимову, яку вона ретельно зображала на минулому занятті.

Ранок дня виборів Робін планувала провести вдома за «Грою Дрека», а тоді проголосувати і решту дня присвятити стеженню за Воллі Кард ю. Однак сталася сумна пригода, яка сплутала їй всі плани. Макс, сусід Робін, пішов до стоматолога і залишив на неї свого старенького таксика Вольфґанґа, який уже добу не їв, а вночі напісяв просто у своє ліжечко, чого не робив з цуценячого віку. Також Вольфґанґ відмовився гуляти того ранку і тільки стояв та тремтів, коли Макс опустив його на тротуар.

Макс пішов, і за двадцять хвилин Вольфґанґ почав задихатися. Не маючи змоги додзвонитися до Макса в стоматології, стривожена Робін вирішила сама відвезти песика до ветеринара.

Робін народилася в селі і уявляла, яким буде вердикт ветеринара, але від того було не легше; вона дуже полюбила таксика за той час, що жила з Максом.

— Я не його власниця, — сказала вона, намагаючись проковтнути клубок у горлі. — Власник у стоматолога, я йому подзвоню.

За дві години по тому на очах у Макса та Робін (обоє плакали) Вольфґанґа приспали. Поки згорьований Макс обговорював з ветеринаром кремацію песика, Робін вийшла на ресепшен і зробила вигляд, що дивиться котячі іграшки, потай витираючи очі рукавом.

Задзвонив мобільний. Тягнучи носом і відчуваючи вологу в очах, Робін відповіла, так само роздивляючись іграшки для котів.

— Привіт, — сказала Ільза.

— Привіт, — відповіла Робін, стараючись опанувати себе. — Як ти?

— Чудово, — відповіла Ільза. — А ти? Голос якийсь дивний.

— Я... Щойно довелося приспати Вольфґанґа. Максового пса.

— О, співчуваю, — відповіла Ільза.

— Все гаразд, — відповіла Робін, шукаючи в кишені серветку. — А в тебе як справи?

— Ну, в нас з Ніком був вихідний, і я йому сказала про дитину.

— Слава Богу, — пробурмотіла Робін. Останнім часом вона під час кожної телефонної розмови радила Ільзі це зробити. Та була вагітна вже шістнадцять тижнів; Робін боялася, що Нік так і буде не в курсі, поки Ільза не почне народжувати. — І як він це сприйняв?

— Очманів наполовину від гніву, наполовину від щастя. Заявив, що я мовчала, щоб покарати його, бо він казав, що я забагато працюю і не бережу себе навіть після того, як втратила минулу вагітність. Я відповіла, що не тому мовчала; просто не хотіла, щоб він теж горював, якщо знову щось піде не так. Не встигла і оком змигнути, а він уже накинувся на мене за те, що працювала вагітною у тій справі про тероризм і набралася стресу.

— От же ж дідько, — сказала Робін, яку ця історія і потішила, і обурила. — Він сам себе чув?

— І ми страшно посварилися, — весело провадила Ільза, — а тоді помирилися, а потім він поплакав, і от тепер ми обідаємо і п’ємо шампанське. А, і це хлопчик.

— Ільзо, ти ж сказала про це Ніку? Не хочу випадково ляпнути зайве.

— Так, сказала. Там на УЗД видно, що це хлопчик. Він тому і заплакав, коли я показала знімок.

— Бо побачив пісюнчик ембріона?

— Ти ж знаєш, як ці чоловіки носяться зі своїми прутнями, — озвалася Ільза.

— Пишаються, мов я не знаю чим.

Робін, хоч і сумна через смерть Вольфґанґа, мимохіть засміялася.

Смерть Вольфґанґа, новина від Ільзи, спостереження за квартирою Воллі — за всіма справами Робін зовсім забула, що збиралася голосувати. Поки в оселі сімейства Кард’ю погасили світло, виборча дільниця уже, звісно, зачинилася.

Коли Робін прийшла додому, Макс і його друг Річард сиділи на дивані, обійнявшись, і Річард уже розповідав, як вони візьмуть цуценя, щойно він в’їде до Макса. Робін, взявши бутерброд із сиром та яблуко, спустилася до себе в кімнату.

Вона розгорнула ноутбук і побачила перші результати екзитполів; якщо тут не було помилки, то на виборах — винятково напружених — перемогли консерватори. Згори почулися шоковані вигуки Макса та Річарда. Вочевидь, вони теж дізналися результати.

У пригніченому настрої Робін дістала айпад і зазирнула у гру. Скоро по опівночі під звичний хор захоплених коментарів від гравців прибув Аномія. Він, здавалося, був налаштований спілкуватися і відповідав на привітання жартівливими образами. Гравці, яким пощастило отримати принизливий коментар на свою адресу, очевидно сприймали поведінку Аномії як вияв поваги та симпатії.

Робін записала, о котрій Аномія увійшов до гри, а тоді написала повідомлення Мідж, Наглі та Шаху, які стежили за Себом Монтґомері, Тімом Ашкрофтом та Престоном Пірсом. Всі об’єкти наразі перебували вдома і поза можливістю спостереження.

Робін зітхнула і повернулася до гри. Аномія наразі виступав назагал.

Аномія: дхто вже вкурсі

Аномія: у нас на www.keepdreksgame.org з’явилися футбичі

Аномія: ідіть купуйте

Тоді на екрані перед Робін з’явилося віконце нового приватного каналу.

<Відкрито новий приватний канал>

<8 травня 2015 00.23>

<Аномія запросив Баффілапуся>

Робін стривожено дивилася на екран. Ніколи раніше Аномія не пропонував їй поспілкуватися у приваті.

Баффілапуся: привіт

Мабуть, слід було скористатися стривоженим настроєм:

Баффілапуся: я зробила щось не те?

Чекаючи на відповідь Аномії, вона зазирнула до основного інтерфейсу гри. Туди щойно зайшов Моргаус. Плащ Аномії застигнув на місці; він нікуди не летів. Вочевидь, Аномія з кимсь іще спілкувався у приватному каналі — можливо, навіть з багатьма людьми.

Нарешті Аномія повернувся і до неї.

Аномія: ЛОЛ

Аномія: сумління нечисте/?

Баффілапуся: я справді почуваюся винною

Баффілапуся: я забула проголосувати!

Аномія: що за пртня про що тут переживати?

Аномія: я от на тому тижні убив людину, і смуління нітрохи не мучить

Аномія: думав, буде

Аномія: а нічого

Робін взяла телефон і сфотографувала цей діалог, тоді відклала його і на мить задумалася.

Баффілапуся: лол, і хто наступна жертва?

Аномія: в новинах всепобачиш

Баффілапуся: сподіваюся, не я?

>

>

>

>

Цього разу він мовчав майже дві хвилини. Тепер уже цілком переконана, що Аномія розмовляє з людьми у приватних каналах, Робін напружено чекала, аж нарешті він повернувся.

Аномія: тільки якщо сильно розізлиш

Аномія: ти з Манчестера, тка?

Баффілапуся: так

Робін звернула увагу на те, що Аномія не ставить зірочки у власних назвах, і упевнилася, що Наслідок 14 існує тільки в уяві довірливих користувачів. Той факт, що Аномія знав, що Бет живе у Манчестері, зацікавив її. Може, він взагалі старається встановити справжню особу кожного гравця?

Аномія: нам треба як слід представити гру на Коміконі 23-гл. З Манча приїхати не проблема

Аномія: треба добре налякати Хруня і мавериків

Аномія: хочу щоб приїхало якомога більще гравцяві

Робін запідозрила, що Аномія п’яний чи обкурився. Вона раніше не бачила, щоб він набирав текст з такими помилками. Може, він голосував за консерваторів і тепер святкує несподівану перемогу? Записавши дату Комікона, вона надрукувала відповідь.

Баффілапуся: а як же правило 14?

Аномія: якщо хочеш знову потрапити угру доведеться дотримуватися. Приходжь у масці і не повідомляй іншим нчого про себе

Аномія: нічого

Баффілапуся: я дуже постараюся прийти

Аномія: і футболку щоб надягунла

Баффілапуся: так, обов’язково

Робін думала, що тепер Аномія піде, але цього не сталося. Курсор мигав, відбиваючи секунди, сторінка горталася вгору, на екрані тягнувся довгий слід безхвостих стрілочок.

А потім стрімко полився текст.

Аномія: напився і що посрати

Аномія: зрозубій уже зо я не хочу того, чого хочеш ти Аномія: мені тепер чхати на досягнення-шмосягнення Аномія: ти знаєш мою ситуцію

Аномія: я сидже у клітці

Аномія: з лордомД і В я розберуся

Аномія: до кінця мясіці їх не буде

Аномія: не буде чужш?

>

>

Аномія: хахаха

Аномія: та яж плагіатор

Аномія: я не хочу того, чого хочеш ти

Аномія: я не відчуваю того, що ти відчуаєш

Аномія: серце в клітці

Аномія: зара поставлю

Робін поспіхом зробила нове фото екрана на телефон. За десять хвилин по тому, як Аномія пообіцяв щось ввімкнути, приватний канал закрився, і на екрані лишився тільки порожній плащ Аномії, що коливався, ніби під вітром, але нікуди не рухався.

Кілька хвилин Робін вдивлялася у фото діалогу в мобільному. Мозок шалено обробляв інформацію. Тоді вона глянула на час. Двадцять хвилин на першу; Страйкові дзвонити вже пізно. І все ж вона взяла мобільний і написала повідомлення.

Ти, мабуть, вже спиш, але якщо дивишся новини про вибори, то я маю дещо нове про Аномію

Щойно вона відправила повідомлення, як спало на думку, що Страйк, мабуть, лежить у ліжку з Меделін. Робін уявила, як мобільний дзижчить під його хропіння (а він хропів, Робін про це знала, — якось він заснув у «лендровері» під час поїздки і хропів кілька годин), а Меделін тягнеться по нього через Страйка і сердиться, що ділова партнерка Страйка вважає за нормальне писати йому повідомлення серед ночі. Їхні позиції перемінилися: раніше вона лежала у ліжку з чоловіком, який сердився на часті дзвінки з роботи, а тепер, мабуть, Страйк проклинає її, розбуджений невдоволеним криком Меделін...

Мобільний Робін задзвонив.

— Що нове? — спитав Страйк анітрохи не сонним голосом.

— Ти не спав?

— Та ні, лежу дивлюся на поразку лейбористів. Опитування щось наплутало, правда ж?

— Мабуть, — відповіла Робін. — Як нога?

— Наче непогано, — відповів Страйк, і Робін потрактувала це як «погано».

— Гаразд, тоді я тобі зараз пришлю фото розмови в приватному каналі, яку я щойно мала з Аномією.

Так вона і зробила. Чекаючи на відповідь Страйка, Робін лягла на ліжко, втупивши погляд у темне небо за вікном.

— «Я на тому тижні убив людину, і сумління нітрохи не мучить», — вголос зачитав Страйк. — «Думав, буде. А нічого. Сиджу тут, планую наступне...»

— Може, це бравада? Такі уявлення про гумор?

— Будемо, — повагом відповів Страйк, — сподіватися.

— Продовження прочитав?

— Так.

— Аномія не планував мені це відправляти. Він напився і втратив пильність. Вочевидь, він відкрив кілька приватних каналів і написав мені замість... Я гадаю, що він писав це все Моргаусу. Судячи з тону...

— Так, — погодився Страйк. — Судячи з тону, Аномія розмовляє з рівним. Обіцяє позбутися «лорда Д» та «В». Це, наскільки я розумію...

— Вочевидь, ЛордДрек та Віліпечор.

— «Я не хочу того, чого хочеш ти... Я сиджу у клітці...»

— Страйку, мені це все чимдалі більше схоже на Кеа. Слова, які цитує Аномія — це пісня «The Strokes», «Серце у клітці». Кеа у відео була в футболці із зображенням обкладинки одного з їхніх альбомів.

— Оце ти гарно підмітила, — сказав Страйк. — Так, а клітка — це мабуть про повернення до матері через хворобу. І до досягнень вона ставиться презирливо: писала про це на своєму тумблері. Почуття провини за недостатні досягнення, виявляється, є проявом засвоєного капіталізму.

— Серйозно?

— Дуже. Ти що, не знаєш, як люди живуть в комуністичних країнах? Всі лежать на диванах, а дресировані пуделі приносять їм тістечка.

— Ха-ха. І ще оці слова: «мені тепер чхати на досягнення». Вона ж училася у школі мистецтв...

— Але це може бути і Ґус Апкотт, — припустив Страйк. — Дуже схожа історія. Хворіє, мусив піти з музичного коледжу...

— Але він планує повернутися. Не схоже, що він відмовився від досягнень, судячи з музичних стандартів, які він виконує.

— Наскільки амбітним тобі здався Престон Пірс?

— Важко сказати, — відповіла Робін, вкотре стараючись не уявляти Пірса голим. — Але я собі не уявляю, чому б він казав, що сидить у клітці. Хоча, звісно, якби...

— Тім Ашкрофт теж цілком підходить, — роздумував далі Страйк. — Він актор, який сподівався, що «Чорнильно-чорне серце» дасть поштовх його кар’єрі. А натомість мусить виступати у шкільних спортзалах у Салфорді.

— Виступати перед школярами цілком нормально, — заперечила Робін.

— Так я і не кажу, що ненормально, але він може бути іншої думки. Оце «мені тепер чхати на досягнення», це слова людини, яка образилася на життя, бо не добилася того, чого хотіла... Ти вже чула новину від Ільзи та Ніка?

— Так, — відповіла Робін. — Просто диво, правда ж?

— Так, я дуже радий за них, — озвався Страйк. — Ти знаєш, що вони хочуть запросити хрещеними тебе і мене?

— Я... ні, я не знала, — відповіла Робін, здивована і розчулена.

— Чорт. Ну тоді зобрази подив, коли Ільза тебе попросить... Гаразд, що воно таке — цей Комікон, куди Аномія тебе тягне? — спитав Страйк.

— Як випливає з назви, — відповіла Робін, — це велика конференція любителів коміксів та кіно. Ну, ти знаєш.

— Аномія сам прийде?

— Гадки не маю.

— Про всяк випадок нам треба туди піти.

— У масках? — спитала Робін.

— Так, щоб не виділятися. Половина присутніх одягнеться під героїв «Зоряних воєн». З тебе буде гарний Йода.

— А з тебе — чудовий Дарт Вейдер, — відповіла Робін. На цьому вони побажали одне одному добраніч.

Помітивши своє відображення у дзеркалі на туалетному столику, Робін відзначила усмішку у себе на обличчі. Свій чудовий настрій вона свідомо придушила, скориставшись звичним способом: просто нагадала собі про існування Меделін Курсон-Майлз і розлучення Шарлотти Кемпбелл.