Чорнильно-чорне серце. Книга 6

70

А поки я боялась — сталось...

Емілі Дікінсон

Страйк, який до першої тридцять ночі писав нотатки по інтерв’ю Робін із Пезом, о п’ятій ранку прокинувся через те, що куксу почало смикати.

Міоклонічні спазми у залишку правої ноги мучили його в перші кілька місяців після ампутації, і нічого радісного у їх раптовому поверненні не було. Заснути знову через судоми й посмикування було неможливо, тож врешті-решт Страйк вибрався з ліжка і пострибав до ванної, тримаючись за стіни та одвірки.

У душі спазми продовжилися. Намилюючись, Страйк виявив, що серйозно замислився про своє здоров’я. Він має сорок років і чимало зайвої ваги; їсть казна-що, вже двічі пошкоджував підколінні м’язи й сухожилля і не дає їм загоїтися. З кровотоком та формою загалом біда, бо він забагато курить, а туманна обіцянка робити рекомендовані фізіотерапевтом вправи була самому собі дана і негайно забута. Принаймні раз на тиждень Страйк вирішував кинути курити, але так само тримався на рівні пачки цигарок на день; він купував пакети салатів і викидав, не відкривши. Куксу все смикало, і він сприйняв це як мовчазну заяву: час щось змінювати.

Витершись, Страйк надягнув протез, сподіваючись, що його вага завадить куксі жити своїм життям, тоді заварив чаю і попри сувору догану, щойно виголошену самому собі у душі, закурив. Сівши за кухонний стіл, де з учора так і лежали ноутбук та записник, він згадав, що ввечері має йти з Меделін у ресторан.

Ця перспектива не принесла Страйку жодної радості; ба гірше, десь у животі свинцевим тягарем заворушилося відчуття обов’язку та образи. Страйк пив свій чай, споглядаючи крізь вікно голубів на сусідній покрівлі на тлі кришталевого світанкового неба, і не міг зрозуміти, як це він так вляпався. Раніше він чув обвинувачення у саботуванні стосунків через небажання обтяжувати себе; якось Ільза прочитала йому цілу лекцію про компроміс та прощення, бо Страйк саме кинув чергову тимчасову подружку, яку завів під час чергового тимчасового розставання з Шарлоттою. Звісно, Ільза — як і всі до одного його друзі — мала одну й ту саму основну мету: бачити його у серйозних стосунках хоч із кимсь, тільки б не з Шарлоттою. І він же навіть старається, хіба ні? Страйк щиро намагався дати шанс стосункам із Меделін. Секс був класний; певні її риси викликали в нього замилування і навіть захват, але досить брехати собі — у цих стосунках не вистачає чогось конче важливого.

Нога Страйка так само намагалася стрибати з власної волі, попри надягнутий протез; штучна стопа неприємно совалася по підлозі. Страйк позіхнув і відкрив графік агенції на сьогодні. Робін вранці мала стежити за прибиральницею з Саут-Одлі-стріт. Страйк взяв мобільний і написав їй повідомлення.

Постарайся сьогодні зайнятися Аномією. Натлі вчора дізнався дещо нове про Кеа. За прибиральницею можеш не стежити. На Спритнику Дев, — він знатиме, якщо вони зустрінуться

Відправивши повідомлення, Страйк приготував і з’їв вівсянку (хоч хотілося смаженого бекону), одягнувся і обережно спустився в офіс — почати для того, щоб менше курити, бо приміщення він старався не продимлювати.

Взявши із шафки тепер помітно товстішу теку зі справою Аномії, він сів за комп’ютер і намірився продовжити віртуальне розслідування, від якого напередодні його відволікла потреба перетворитися на Баффілапусю у «Грі Дрека».

Минула година; всі спроби знайти друзів Ґуса Апкотта виявилися марними. Жодних слідів майбутнього музиканта в інтернеті — тільки семирічної давності запис зі шкільного концерту, на якому юний Ґус грав соло на віолончелі, на смак Страйка — дуже складне. Якщо Ґус був користувачем твіттера, інстаграму чи фейсбука, то робив це під псевдонімом, і його соціальне життя лишалося таким самим таємничим, як і на початку Страйкових пошуків.

Так само нічого не було на доньку Ґранта Ледвелла, Рейчел, — тільки фотографія в інстаграмі, зроблена рік тому. На ній була компанія усміхнених юнок в автобусі. Одна з дівчат, чорнява, натягнула шапку на обличчя, так що видно було тільки підборіддя. Обома руками вона показувала «козу» і була позначена як @RachLedwell. Та коли Страйк вирішив зайти на обліковий запис @RachLedwell, виявилося, що його видалено. Повернувшись до автобусного фото, він повільно продивився інші фото, а тоді, вивчивши шкільну форму та геомітки, розібрався, що власниця сторінки (@ShellyPinker) живе у Бредфорді; тож ще одна година роботи увінчалася таким записом у нотатнику: «Рейчел Ледвелл — Бредфорд?»

Знов позіхнувши, Страйк вийшов у приймальню і зробив собі ще горня кави, радіючи, що хоч ногу більше не смикає. А коли повернувся за стіл, виявив на мобільному відповідь від Робін.

Чудово, бо є купа новин. Буду о десятій, добре? Всю ніч не спала через роботу

Страйк цілу хвилину дивився на ці слова, а в голові роїлися варіанти. Робін казала, що їде на Джанкшн-Роуд; Страйк вирішив, що вона чомусь хоче постежити за Зої чи за її помешканням. «Я казав, що ти збіса розкішна?» Чого це вона цілу ніч не спала? «Контролюй себе... Господи. Люди дивляться». Не могло ж бути, щоб Пез Пірс поїхав на Джанкшн-Роуд разом з нею? Чи вона пообіцяла після Джанкшн-Роуд повернутися до Норт-Ґров? «Я зазвичай не роблю такого при світлі дня».

Сердито насупившись, Страйк відповів: Гаразд, — тоді повернувся до комп’ютера і загуглив «Кеа Нівен реддіт».

Пошуковик видав результат негайно. Ще більше обурюючись через Натлі, який міг елементарно знайти ці відомості сам на телефоні, Страйк відкрив сторінку під заголовком:

r/РозшукЗлочиннихСук

Страйк повільно гортав сторінку. Дивно, що її не видалили, бо це була суцільна вправа у народному месництві з мстою оприлюднити персональні дані, домашні адреси та місця роботи жінок, які були звинувачені у злочинах проти чоловіків або (на думку тих, хто викладав ці відомості) облудно звинуватили чоловіків у злочинах проти себе. Для легшого впізнання додавалися й фотографії жінок. Над портретом утомленої білявки років тридцятьох було написано таке:

baba_yaga Мелані Джеймс Стронґ звела наклеп на колишнього чоловіка, звинувативши у домашньому насильстві, щоб відібрати в нього право бачитися з дітьми. Жінка-суддя повірила їй аж бігом. Проживає за адресою: Чім, Партеджер-Авеню З, SM1 2PL. Працює у місцевій юридичній конторі «Міллер, Мей і Брікнелл», тел. 020 8443 8686

Над портретом красивої брюнетки років двадцяти п’ятьох — таке:

john_baldwin Брехлива сука Дарсі Олівія Барретт облудно звинуватила хлопця у замаху на зґвалтування. Проживає за адресою: Гокстет, Ланкастер-Драйв, 4б. Інстаграм: @ViolaD97 Твіттер: @DarkViola90 з дітьми: Барнет, Реґлан-Роуд, 98, EN4 788 тел. 020 8906 4359 Подзвоніть і розкажіть сім’ї, що це за манда.

За кілька хвилин Страйк знайшов ім’я Кеа. Пост зробили десять днів тому:

DrekBw88h Ця скажена сука погрожувала убити колишнього хлопця і його дівчину, а наступного дня на них справді напали http://dailymail.co.uk/news/murder-of-animator-in-highgate-cemetery.html

Сучка видалила ці твіти. Рознесіть скриншоти по всьому інтернету.

Твіттер: @realPaperwhite

тумблер: http://bumblefootandspoons.tumblr.com https://www. instagram. com/keaniven http://patreon. com/KeaNivenArt

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

коли раптом дізналася, як сильно тебе зрадили і як довго тобі брехали @realJoshBlay @EdLedDraws

12.10 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

Ви скоро побачите, що не можна просто так встромити ніж людині в серце. Будуть наслідки @realJoshBlay @EdLedDraws

12.25 дп 12лют. 2015

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

Якщо довго мучити людину, вона завдасть удару у відповідь. Насилля породжує насилля @realJoshBlay @EdLedDraws

12.26 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Воллі Кард’ю @The_Wally_Cardew

У відповідь @realPaperwhite

видали це, ти шо

12.39 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

У відповідь @The_Wally_Cardew

Якого б це біса/

12.40 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Воллі Кард’ю @The_Wally_Cardew

У відповідь @realPaperwhite

Є кращі варіанти

12.42 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

У відповідь @The_Wally_Cardew

а мені насрати

12.42 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Воллі Кард’ю @The_Wally_Cardew

У відповідь @realPaperwhite

дуже дарма

12.44 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Страйк розгорнув теку зі справою Аномії і дістав роздрукований список сайтів, куди заходила Кеа перед зустріччю з ним. Раніше він хіба глипнув на ці відомості одним оком, але тепер, виявивши, що Кеа майже відкрито погрожувала Джошу та Еді фізичним насильством менш як за добу до нападу, Страйк вирішив приділити Кеа більше уваги.

Пробігши очима список, він одразу відкинув тест на цисгендерність на «Баззфіді», онлайнові крамниці одягу і гугління його імені та імені Джоша; зрештою його цікавість привернув сайт під назвою «Tribulationem et Dolorum» (Горе і скорбота (лат.)). Страйк відкрив його на комп’ютері.

Виявилося, що це група підтримки для людей, які страждають на хронічні захворювання — зокрема, міалгічний енцефаломієліт. Сайт виглядав аматорським, місцями попливло форматування, та за пів години Страйк виявив цікавий діалог, датований 2013 роком.

Арка: Привіт, я страждаю на хронічну втому (синдром Елерса — Данлоса) і хочу познайомитися з людьми, які мають подібний досвід. Мені щойно виповнилося двадцять чотири роки, мала закінчити навчання у мистецькому коледжі, але мусила піти через численні проблеми зі здоров’ям.

Джон: Ласкаво просимо, Арко! Радий вітати вас у нашому товаристві. Сподіваюся, цей ресурс стане вам у пригоді. Наша спільнота дуже дружна; певен, ви знайдете тут підтримку, на яку розраховуєте.

Арка: Дякую дуже! Це класний сайт, один із найкращих, що я бачила.

Джон: Ми докладаємо всіх можливих зусиль! Чи можу я спитати про ваше псевдо? Це часом не ім’я грецької богині?

Арка: Так, навіть не віриться, що ви це знаєте! Я з багатьох причин відчуваю близькість до неї: богиня тіньової райдуги. Не сяю так яскраво, як мала б! Скажіть, а це не ви створили цей сайт?

Джон: Саме я.

Арка: О, як чудово! Як я вже казала, я художниця. Сайт дуже гарний. Приємна палітра і загальне враження. Одразу видно, що це не аматорська робота!

Джон: Приємно чути похвалу з вуст мисткині! Я практикував веб-дизайн, але захворів на міалгічний енцефаломієліт і мусив покинути роботу.

Арка: Так прикро це чути. Давно ви страждаєте на ME?

Джон: 12 років.

Арка: Ох, який жах. Ви знайшли уважного лікаря?

Джон: Нині я маю щастя відвідувати приватну клініку з підхожим фахівцем. Але раніше велося вкрай важко, І саме тому я створив цей вебсайт.

Арка: Мені радять спробувати градуйовану ЛФК, але про цей метод пишуть багато поганого в інтернеті.

Джон: Не раджу. У моєму випадку через ГЛФК стан хронічної втоми значно посилився.

Арка: Так, я саме про таке й читала. А коли мені кажуть спробувати КПТ, взагалі складається враження, ніби я цю хворобу собі вигадала.

Джон: Так, боюся, що серед лікарів мало хто розуміє реалії нашого стану. Якщо вам зручно спілкуватися у приватних повідомленнях, я поділюся медикаментами та методиками, які дещо полегшують мені життя.

Арка: о, звісно, ви такий добрий!

Джон: Натисніть значок діалогу у правому верхньому куті.

Страйк повернувся на початкову сторінку сайту.

Про засновника «Tribulationem et Dolorum»

Джон — творча особистість, чия видавнича кар’єра (плюс успішні художні та музичні ініціативи!) перервалася, коли більше десятьох років тому він захворів на міалгічний енцефаломієліт (ME). Він продовжує створювати візуальні образи та музику, наскільки це дозволяє стан його здоров’я. Вибрані музичні твори Джона можна послухати на ресурсі www.lJU.MakesSounds. Крім того, Джон говорить про права хронічно хворих людей (і ділиться політичними поглядами!) на «Твіттері» під іменем @BiliyShearsME

— Не може бути, — пробурмотів Страйк, заходячи у твіттер користувача @BillyShearsME.

Сторінка містила здебільшого нападки на «лікарів-убивць», зневажливі діатриби на адресу як консерваторів, так і лібералів, іноді — посилання на www.IJU.MakesSounds.

Двері офісу прочинилися. Страйк звів очі і побачив Пат з оберемком пошти та незмінною електронною сигаретою в зубах.

— Ранувато ви, — буркнула вона.

— Розробляю зачіпки, — пояснив Страйк.

За п’ять хвилин він знайшов те, що шукав.

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

Коли тобі так погано, що можеш тільки лежати й дивитися у стелю. І залюбки померла б, от тільки і для цього треба докласти зусилля

1.50 пп 4 вер. 2014

-------------------------------

Учень Лепіна @LepinesD1sciple

У відповідь @realPaperwhite

Нарцисична сучка знову ниє?

1.51 пп 4 вер. 2014

-------------------------------

ПРАВА ME @BillyShearsME

У відповідь @LepinesD1sciple @realPaperwhite

Ви гадки не маєте, крізь що пройшла ця молода жінка, і чути такі слова на свою адресу вона тим паче не повинна.

1.57 пп 4 сер. 2014

-------------------------------

Учень Лепіна @LepinesD1sciple

У відповідь @BillyShearsME @realPaperwhite

У діда привстав :D:D:D

1.59 пп 4 вер. 2014

-------------------------------

ПРАВА ME @BillyShearsME

У відповідь @LepinesD1sciple @realPaperwhite

Незмінно високі стандарти спілкування, бачу, бачу

2.03 пп 4 вер. 2014

-------------------------------

Не встиг Страйк осягнути прочитане, як почулися швидкі кроки. Він звів очі: в кабінет забігла Пат. Тільки вона зачинила по собі двері, як почувся оглушливий гуркіт і двері винесло; вони розпалися на дві половини. Нижня лишилася висіти на петлях, а верхня відірвалася і вдарила Пат у спину; менеджерка упала б, якби її не підхопив Страйк. У повітрі літали скалки; щось різонуло Страйкові щоку, а він потягнув Пат ховатися за стіл. З приймальні чувся дзенькіт битого скла, сипалися уламки. Тягнуло ядучим хімічним димом.

— То пакунок! — гукнула Пат Страйкові просто у вухо. — Почала розгортати, він як зашипить...

Брязкнув метал, у приймальні упало щось важке, здригнулася підлога. Повалив ще густіший дим. В очах стало мокро; на вулиці кричали люди.

— Я впустила електронку, чорт забирай, — сердито повідомила Пат, дивлячись на себе.

— Не виходьте, — наказав їй Страйк.

Він повільно підвівся, вдивляючись у димову завісу. Зі стелі у приймальні сипався тиньк. Монітор від комп’ютера Пат з розбитим екраном валявся на підлозі, її стіл розвалився на дві половини і ще тлів. Підлога була засипана уламками дерева та штукатурки.

— З’єднайте з поліцією, — промовила Пат; попри наказ Страйка, вона теж підвелася і взяла слухавку телефона на його столі. — На зв’язку «Детективна агенція Страйка», Денмарк-стріт. Нам прислали поштою пакунок, і він вибухнув. Ні, всі цілі... О, вже? Чудово... Вже їдуть, — повідомила Пат, кладучи слухавку на апарат. — Хтось їх вже викликав.

— Я не здивований, — відповів Страйк. З вулиці чулися, прориваючись крізь дзвін у вухах, численні збуджені голоси.

— Де там моя цигарка, — промовила Пат, розглядаючи підлогу у приймальні.

— Пригощайтесь, — запропонував Страйк, простягнувши їй пачку «Бенсон-енд-Геджеса» і запальничку. — Не можна туди виходити, поки не переконаємося, що це безпечно.

Минуло п’ять хвилин, шматків стелі більше не падало, і Страйк вирішив, що час іти.

Він узяв теку зі справою Аномії і наполіг на тому, щоб під руку провести Пат через завали до вхідних дверей, з яких вибило скло. На стінах були чорні відзнаки, на шафках для документів — вищерби, на дерматиновому дивані — проріхи, з яких вилізла набивка. З двох великих дірок у стелі звисали дроти; здавалося, вибух майже дістав до квартири Страйка на горищі. Всередині закипала лють.

«Ах ви ж гадюки боягузливі».

— Чорт забирай, щойно з хімчистки, — пробурчала Пат, оглядаючи запилюжений плащ, який лишився висіти на гачку біля дверей. Її сумка лежала на підлозі, вміст розсипався. Пат нахилилася зібрати речі; Страйк почув з вулиці сирену.

— А ось і кавалерія. Ходімо.

— Секунду, тільки знайду мою...

— Ісусе Христе, Пат, я вам куплю нову електронну сигарету. Ходімо.

Думати про те, в якому стані його квартира нагорі, не хотілося. Радіючи звичці забирати до офісу телефон, ключі від машини і гаманець (щоб менше ходити нагору), Страйк вивів Пат на сходовий майданчик, і разом вони спустилися на Денмарк-стріт.