Чорнильно-чорне серце. Книга 6

50

Любове, ти сильніша за Ненависть,

Тривкіша і майстерніша безмірно; —

Любове щасна, повернись, молю,

І дай нове життя незгасному вогню.

Крістіна Россетті,

«Що сказала б Сапфо,

якби той стрибок не убив її, а зцілив»

Робін у чорній перуці й окулярах без діоптрій тимчасом майже годину чекала на Гарлі-стріт, поки Ґус Апкотт нарешті вийде від своєї, понад сумнів, захмарно дорогої дерматологині. Нарешті о першій годині він з’явився на вулиці і пішов собі. Робін думала, що Ґус знову спуститься до метро, але він натомість все роззирався — вочевидь, шукав, де б пообідати.

Ґус був високий, сутулий і худий. Сумка з, наскільки розуміла Робін, ноутбуком висіла на його правому плечі й тягнула його вниз порівняно з лівим. Аномія не з’являвся у грі цілий ранок; модераторську варту несли Чортик1 та Віліпечор.

За п’ять хвилин Ґус, оминувши кілька закладів, які, на смак Робін, мали б принадити молоду людину, завернув до «Фішерза», дуже традиційної та недешевої віденської ресторації. Робін вирішила, що хлопець, кропив’янка якого нікуди не ділася, обрав це місце через притлумлене освітлення.

Почекавши, поки Ґус сяде, Робін увійшла сама і опинилася у залюдненому ресторані з нікотиново-брунатними стінами, дзеркальними панелями на стінах і картинами у стилі 1930-х років. Ґус усівся на оббиту шкірою лаву в дальньому кутку, що фізично виключало можливість ніби між іншим зайти йому за спину і подивитися, що діється на екрані ноутбука, який Ґус вже відкрив. На очах Робін Ґус натягнув навушники і почав набирати щось; його обличчя, нерівний рельєф якого різко підкреслила настінна лампа у скляному ковпаку поруч, набуло виразу глибокої зосередженості. Якщо Себ Монтґомері був максимально несхожий на популярний образ інтернетного троля, то Ґус (якого Робін було загалом шкода) з його — добре, якщо тимчасово — спотвореним обличчям і закомплексованою поведінкою значно краще відповідав стереотипу.

Офіціант повів її за столик на іншому кінці зали, але Робін вдало розвернула стілець, тож Ґус лишився під її наглядом. Замовивши каву, Робін зазирнула в айпад і побачила, що поки вона йшла по Гарлі-стріт, Чортик1 і Віліпечор встигли розлогінитися, а замість них зайшли Серцелла та Паперовобіла.

Робін десь хвилину грала у гру, а тоді їй подзвонив Страйк.

— Говорити можеш?

— Так. Я в ресторані, стежу за Ґусом Апкоттом. А ти де?

— Сиджу в машині. Щойно попрощався з Кеа. Аномія не з’являвся?

— Ні. Що там Кеа?

— Дуже цікаво. Вона вважає, що Аномія — це Престон Пірс. — Справді? Чому?

Страйк перелічив аргументи Кеа.

— Загалом звучить досить логічно, — визнала Робін. — А що вона сказала про Воллі Кард ю?

— Та майже нічого. Я його приберіг наостанок, бо подумав, що після цього вона просто піде, і не помилився.

— Гм, — без співчуття відповіла Робін, переводячи погляд з екрану айпада на Ґуса, який так само друкував, захистившись навушниками від ресторанного гамору та брязкоту. — Ну, якщо вона так не хотіла, щоб люди знали, що вона спала з героєм альтрайтів, треба було видалити старий акаунт, правильно? Чи вона має кілька акаунтів і не стежить за ними?

— Поширена помилка, — сказав Страйк. — Згадай нашого друга Турісаза. Що робить Ґус?

— Друкує на своєму ноутбуці, — відповіла Робін, знову зводячи очі на Ґуса. — На жаль, він сидить у кутку. Я не бачу, що на екрані.

Ґус тимчасом витягнув лівицю з довгими пальцями і ніби зіграв на стільниці невидимий акорд, а тоді знову зосередився на екрані.

— Можливо, він пише музику, — сказала Робін, дивлячись на нього крізь лінзи без діоптрій.

— Як його кропив’янка?

— Змін на краще не видно. Розповідай, що там Кеа. Вона показала тобі ту розмову з Аномією у приватних повідомленнях?

— Ні, — відповів Страйк. — Сказала, що чат більше не можна подивитися, бо вона заблокувала Аномію.

— Гм, — знову промовила Робін. — Думаєш, вона каже правду?

— Не знаю. Історія вийшла дуже справна і без очевидних ознак брехні, але мушу сказати, що це та ще матусина актриса... Кеа стверджує, що під час відновлення стосунків Джош визнав, що вони з Еді вкрали її ідеї, але мене це не переконало. Також вона каже, що ніколи не грала у «Гру Дрека» і не бувала в ній, але це лайно собаче. Поки я був у неї вдома, я встиг зробити фото її історії в браузері.

— Як ти це в біса зумів?

— Кеа лишила розкритий ноутбук на дивані, коли виходила. Її мати побігла слідом, а я вирішив скористатися нагодою.

— Не розгубився, — визнала вражена Робін.

— Цього ранку вона або заходила у гру, або намагалася зайти.

— Ого, — сказала Робін. — Може, вона ота модераторка, Паперовобіла? її юзернейм у твіттері саме такий — realPaperwhite, «справжня Паперовобіла».

— Ти мені скажи, — відповів Страйк. — Ти ж розмовляла з цією Паперовобілою.

— У нас небагато було прямого контакту, — сказала Робін, — але Хробак-двадцять-вісім днями розповіла дещо цікаве. У «Грі Дрека» нікому не дозволено брати ім’я персонажа у чистому вигляді. Тобто не можна бути просто Серциком чи просто Лордом Вурді-Гробсом.

— Я так розумію, ім’я в чистому вигляді — це ознака статусу, — мовив Страйк, — а статус в очах Аномії, мабуть, цінний товар.

— Так, але Паперовобілій дозволили взяти це ім’я без жодних додатків. Обоє замовкли, думаючи кожен про своє, а тоді Страйк сказав:

— Якщо Кеа — Аномія, то, звісно, все, що вона розповіла про Аномію, як він фліртував з нею, а тоді почав поводитися агресивно, це брехня. Але якщо вона не Аномія, то ми дізналися про нього дещо цікаве: це не така вже безстатева істота, як ти думала.

— Так, — погодилася Робін. — Мабуть... Припустімо, що вона — це Паперовобіла... як гадаєш, міг Аномія знати, хто вона насправді, і саме тому дозволити їй взяти це ім’я? При створенні акаунту треба вказати електронну адресу, тож є шанс, що Аномія та Моргаус знають, хто є хто у грі.

Вона почула, як Страйк позіхнув.

— Вибач, дуже рано встав. Мабуть, зараз щось поїм, а тоді в дорогу.

— Чекай, — швидко сказала Робін, — нам ще треба подумати про костюми.

— Костюми?

— На Комікон. Якщо ми туди таки підемо.

— А, так. Добре, візьмуся за це, коли повернувся до офісу.

Страйк поклав слухавку, а Робін ще п’ять хвилин грала у гру, час до часу поглядаючи на Ґуса Апкотта, який не робив нічого цікавого — тільки підгрібав вільною рукою чипси та іноді щось друкував, поглинутий чи то тим, що діялося у нього на екрані, чи то тим, що звучало в його навушниках.

А тоді на екрані перед Робін відкрився приватний канал.

<Паперовобіла МОД запросив Баффілапуся>

Паперовобіла: привіт

<Баффілапуся приєднався до каналу>

Баффілапуся: привіт, щось сталося?

Паперовобіла: Аномія хоче знати, чи ти підеш на Комікон

Баффілапуся: він уже питав це у мене

Баффілапуся: і Серцелла вранці питала

Баффілапуся: ви що, комісійні за це отримуєте?

Паперовобіла: лол та ні

Паперовобіла: моди просто виконують волю боса, як завжди

Баффілапуся: власне, я дуже сподіваюся, що зможу прийти

Баффілапуся: але ще не маю футболки

Паперовобіла: чудово

Паперовобіла: тобто чудово, що збираєшся

Паперовобіла: ти будеш у масці?

Баффілапуся: тобто Аномія про це не пожартував?

Паперовобіла: ти що, він смертельно серйозний

Паперовобіла: я собі гадаю, що він просто не пустить назад у гру людей, які покажуть свої обличчя

Баффілапуся: ого, ну добре

На головному екрані Робін побачила звичну хвилю захвату, якою супроводжувалося пришестя Аномії. На «вході» у гру з’явився знайомий розвіяний вітром плащ, а Робін звела очі на Ґуса Апкотта. Той друкував так само, як і раніше, не змінившись в обличчі. Робін відправила повідомлення Натлі, Мідж та Шаху про те, що Аномія увійшов у гру, а тоді повернулася до приватного каналу, де їй знову писала Паперовобіла.

Паперовобіла: можна у тебе дещо спитати?

Баффілапуся: так, звісно

Паперовобіла: ти не розмовляла з Аномією у вечір після виборів?

Паперовобіла: у приватному каналі?

Баффілапуся: так, здається, розмовляла

Паперовобіла: і як він поводився?

Робін завагалася, думаючи.

Баффілапуся: що ти маєш на увазі?

Паперовобіла: він не поводився з тобою дивно? ніби п’яний чи що?

Робін не відповіла одразу, міркуючи, як бути. Якщо сказати правду, є шанс завоювати довіру Паперовобілої. З іншого боку, Паперовобіла може діяти на прохання Аномії, перевіряючи, чи Робін звернула увагу на повідомлення, які він помилково переслав їй.

Баффілапуся: щось я такого не пригадую. Він запрошував мене на Комікон.

Баффілапуся: може, він і був п’яний, але якщо так, то він цього не показав

Паперовобіла: і це все? Він тебе тільки запросив на Комікон, нічого більше не сказав?

Баффілапуся: так, просто запросив на Комікон

Баффілапуся: але посеред діалогу мені потрібно було відійти, а коли я повернулася, то побачила, що канал закрився

Баффілапуся: може, він щось ще й писав, але я не встигла побачити

Паперовобіла: аа гаразд

Баффілапуся: а що, він тобі писав якісь дивні речі?

Паперовобіла: та не те щоб, але мені здалося, що він п’яний, а я його таким ніколи не бачила

Паперовобіла: він такий контрольфрік_ я думала, він непитущий, розумієш?

Баффілапуся: лол так

Баффілапуся: що ж, мабуть, геніям теж треба якось розслаблятися

Паперовобіла: лол, от би він зрадів, що ти його назвала генієм

Паперовобіла: о, а ти останнім часом не бачила Моргауса?

Баффілапуся: ні, взагалі його не бачу

Утворилася пауза, і Робін підняла очі на Ґуса Апкотта. Він так само щось набирав. Робін подивилася на екран айпада. Аномія віддалився від входу у гру, але не розмовляв — принаймні не у відкритій грі.

Паперовобіла: я тут набазграла

Баффілапуся: про що ти?

Паперовобіла: утнула таку дурницю, що капець

Баффілапуся: ?

Паперовобіла: з Моргаусом

Баффілапуся: а що сталося?

Паперовобіла: сказала про те, на що колись натякав Чортик1

Паперовобіла: я справді не хотіла його образити

Паперовобіла: намагалася пояснити, що це для мене не має значення

Паперовобіла: але щойно я це сказала, він вийшов з гри, і тепер я не можу з ним поговорити

Паперовобіла: дуже сподіваюся, що він прийде на Комікон, і там ми зможемо помиритися

Баффілапуся: ти знаєш, хто Моргаус у реальному житті?

>

>

Паперовобіла: так

Паперовобіла: але прошу-шу-шу, не кажи йому

Паперовобіла: він не знає, що я знаю

Баффілапуся: звісно, я йому не скажу

Паперовобіла: він спершу сам знайшов мене в інтернеті, як сталкер

Паперовобіла: тож нема чого ображатися на мене, але він капець який вразливий

Паперовобіла: тобі ж можна довіряти, правда?

Баффілапуся: так, звісно

Паперовобіла: слухай, якщо він тут з’явиться, а мене не буде, перекажи йому, що мені страшенно прикро. І що я дуже, дуже, дуже хочу з ним поговорити.

Баффілапуся: перекажу

Паперовобіла: хах, от чого я тобі це все кажу?

Баффілапуся: бо я тут, а тобі треба з кимсь поговорити

Паперовобіла: ахаха, точно

>

>

Паперовобіла: як гадаєш, можна закохатися у людину, якої ти ніколи не бачив?

Робін уп’яла очі в це питання. Вона могла уявити цікавість, відчуття контакту, потужне бажання познайомитися з тим, кого зустрів в онлайні, але кохання? Кохання — тут, у «Грі Дрека», де можна тільки обмінятися повідомленнями, до яких навіть не додати фото, яке могло б підживити фантазію?..

Баффілапуся: мабуть, можна

Паперовобіла: ти ніколи не знайомилася в інтернеті?

Баффілапуся: знайомилася

Баффілапуся: але нічого не вийшло. Ми розбіглися

Паперовобіла: ой, шкода

Баффілапуся: та все гаразд

Робін знову звела погляд. Ґус Апкотт просив рахунок. Вона повернулася до Паперовобілої.

Баффілапуся: вибач, мені час іти

Баффілапуся: але я обов’язково перекажу все Моргаусу, якщо його побачу

Паперовобіла: цьомки, дякую

<Палеровобіла вийшов з каналу>

<Баффілапуся вийшов з каналу>

<Приватний канал закрито>

Аномія так само стовбичив посеред гри, можливо, розмовляючи з кимсь у приватному каналі, але не проявляючи зовнішньої активності. Ґус зняв навушники і саме спаковував ноутбук. Робін підняла руку, теж просячи рахунок, але одним оком поглядала у гру, бо якби Аномія заговорив, поки ноутбук Ґуса у сумці, це дало б змогу викреслити ще одного підозрюваного. Однак Аномія мовчав, а Ґус тимчасом оплатив рахунок, уникаючи зорового контакту з гарненькою молодою офіціанткою. За кілька хвилин він вийшов із ресторану, а Робін — слідом за ним.