Чорнильно-чорне серце. Книга 6

88

Поглянь, як швидко вилиняв з очей

Принадний блиск тих бажаних речей...

Мері Тай,

«Сонет»

Іти до бару з Шарлоттою нітрохи не кортіло, а от просто випити — дуже. По дорозі до готелю він зайшов до алкогольної крамниці, де, начхавши на дієту, купив собі і пива, і віскі.

Пластиковий пакет з пляшками подзенькував, чіпляючись об штучну ногу, коли Страйк крокував коридором повз двері Робін (між її та його номерами було ще п’ять кімнат). Він саме дістав із кишені картку-ключ, коли ці двері прочинилися. Страйк озирнувся і побачив, що Робін визирає з номеру.

— Чому ти не відповідаєш на повідомлення? — спитала вона. З виразу її обличчя Страйк зрозумів: щось сталося.

— Вибач, не чув сигналу... а що таке? — спитав він, ідучи до неї.

— Можеш зайти?

Тільки опинившись поруч, Страйк побачив, що Робін у піжамі — сірих шортах і такій самій футболці. Думка, що вона без ліфчика і це видно, майнула у Робін одночасно зі Страйком, бо коли він підійшов, вона схопила з ліжка халат і накинула його. В номері було тепло, пахнуло шампунем, а ще Робін недавно користувалася феном.

— Маю добру новину, — сказала вона, — але маю й погану.

— Хай буде спершу погана, — вирішив Страйк.

— Я все спартолила, — повідомила Робін і дала йому свій айпад. — Вибач, будь ласка. Останнє фото ледь устигла зробити.

Страйк відклав пакет із пляшками, сів на ліжко (стільців просто не було) і переглянув фотографії з подіями у грі за останню годину.

<Відкрито новий приватний канал>

<9 червня 2015 21.45>

<Аномія запросив Баффілапуся>

Аномія: якого біса ти тут робиш? Ти маєш повторювати матеріал для іспиту на модератора

<Баффілапуся приєднався до каналу>

Баффілапуся: я кілька годин повторювала матеріал!

Баффілапуся: мені треба відпочити!

Аномія: Чортика1 не бачила?

Баффілапуся: ні, вибач

>

>

Аномія: що ж, якщо ти претендуєш на модератора, то маєш знати, що на на чекають зміни

Аномія: Моргаус пішов

Баффілапуся: обоже що?

Аномія: полотном дорога

Аномія: тепер з апдейтами до гри мені допомагатиме ДрекНудикує

Аномія: і в першу чергу не стане приватних каналів, я їх закрию

Аномія: модерка і загальна гра, і годі з вас

Аномія: досить балачок в мене за спиною

>

>

>

Аномія: ти що, з кимсь спілкуєшся в приватному каналі зараз?

>

>

>

>

Баффілапуся: так

Баффілапуся: з Серцеллою і Хробаком

Аномія: молодець, не збрехала

Аномія: молодець

Аномія: я маю довіряти своїм модераторам

Аномія: вони питають, чи ти знаєш, куди подівся Чортик1?

Баффілапуся: так

Баффілапуся: але я цього не знаю

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

>

Аномія: ти спілкуєшся у приватному каналі з кимось ще?

>

>

>

>

>

>

>

>

>

Баффілапуся: вибач, в туалет відбігла

Аномія: відповідай на питання

Баффілалуся: ні

Баффілалуся: тільки з Хробачком і Серцеллою

Аномія: точно?

Аномія: бо твоя мандрівка в туалет збіглася з появою Палеровобілої

>

Баффілалуся: та я її майже не знаю

Аномія: і ти точно не розмовляєш з нею просто у цей момент?

Баффілалуся: я ж тобі щойно сказала, ні

Аномія: ДрекНудикує має дуже важливу рису: він розумний, але розумника з себе не корчить

Баффілалуся: не розумію тебе

Баффілалуся: я не корчу з себе розумницю

>

Аномія: ти просто собі лалуся, так?

Баффілалуся: я з нею розмовляла, але не сьогодні

Баффілалуся: я за це і люблю гру, що тут можна розмовляти з іншими фанатами

Аномія: hinc cum hostibus clandestine colloquia nasci

Баффілалуся: що це означає?

Аномія: це

>

<Баффілапуся був забанений>

<Відкрито новий приватний канал>

<9 червня 2015 21.47>

<Серцелла запросив Баффілапуся і Хробак28>

Серцелла: привіт

<Хробак28 приєднався до каналу>

<Баффілапуся приєднався до каналу>

Баффілапуся: привіт, як ся маєте?

Хробак28: серцела а що Моргаус справді пішов ???

Баффілапуся: що? Моргаус пішов?

Серцелла: Аномія каже що він недостатньо старався

Хробак28: не вірю

Хробак28: вони ж наче були найкращими друзями ?

Хробак28: хіба не можна було набрати більше модерів і нетак навантажавати моргуса ?

Серцелла: Аномії краще без нього

Серцелла: котрась із вас бачила Чортика1?

Баффілапуся: ні

Хробак28: ні а що ?

Серцелла: він зник

Серцелла: вже дві свої зміни пропустив

Серцелла: Аномія казиться

Серцелла: писав йому на пошту і все таке

Баффілапуся: овва, дивно

Хробак28: може він захворів ?

Серцелла: не міг він захворіти, ми всі маємо попереджати Аномію, якщо не можемо модерувати

Хробак28: а раптом він потрапив в оварію

Серцелла: не думаю

Серцелла: Аномія б знав. Я певна, що він знає про всіх модераторів, хто вони в реальному житті

Хробак28: але Чортик1 не міг просто кинути гру

Хробак28: він би мене попередив

Хробак28: він не міг просто піти

Серцелла: у тебе є якісь його контакти?

Хробак28: звісно ні . правило14

Хробак28: ви не чули , поліція вже висунула обвинувачиня Ф***** О****** ?

Серцелла: не висунули і не висунуть

Серцелла: він не винний

Серцелла: а людям слід припинити патякати про речі, про які вони нічого не знають

Хробак28: я хіба патякую ?

Серцелла: я не про тебе, я про всіх Чорнильних Сердець на твіттері, які пишуть, що він винний

>

Серцелла: він не винний

Хробак28: звідки ти знаєш ?

Серцелла: знаю і все

>

Серцелла: ви тільки гляньте, Паперовобіла повернулася

>

Серцелла: я думала, вони звалить слідом за Моргаусом

Серцелла: таке вже хитродупе стерво

Хробак28: чого це?

Серцелла: вона всім чоловікам розсилає СВОЇ НЮДСИ

Серцелла: мабуть, тобі наступній щось пришле, Баффі

Серцелла: треба ж працювати над розширенням фанклубу

Серцелла: Чортик1 все правильно зрозумів про неї

Баффілалуся: вона вле людям нюдси?

Серцелла: ага, всім чоловікам, так

Хробак28: ти незнаєш цього напевно

Серцелла: я точно знаю, що вона відправляла їх Аномії та Моргаусу

Серцелла: сама бачила одне фото, мені Віл показував

Хробак28: серйозно ?

Серцелла: так, я одного разу попросила Віла помінятися зі мною змінами

Серцелла: а він сказав «якщо доведеш, що голою виглядаєш краще за неї, поміняємось»

Серцелла: я спитала «а хто це така?»

Серцелла: він сказав, що Палеровобіла

Серцелла: і що вона «випадково» відправила це фото Аномії, а він тоді показав Вілу, а Віл показав всім хлопцям, бо вона

<Баффілапуся був забанений>

<Відкрито новий приватний канал>

<9 червня 2015 21.56>

<Паперовобіла запросив Баффілапуся>

Паперовобіла: Аномія розмовляє з тобою?

>

>

<Баффілапуся приєднався до каналу>

Баффілапуся: привіт

Паперовобіла: просто скажи мені, чи Аномія зараз розмовляє з тобою

>

>

>

Баффілапуся: просто у цей момент ні, але ми у приватному каналі

Паперовобіла: що саме він каже?

Баффілапуся: питає, чи я знаю, куди зник Чортик1

Баффілапуся: і сказав, що Моргаус пішов

Паперовобіла: прошу, не кажи Аномії, що я зараз з тобою розмовляю

Паперовобіла: дуже, дуже прошу тебе

Паперовобіла: будь ласка

Баффілапуся: добре, не буду

Паперовобіла: дякую!

>

>

Баффілапуся: аж не віриться, що Моргаус пішов з гри

Паперовобім: він не мав вибору

Палеровобіла: я теж скоро піду

Баффілапуся: чому???

>

>

>

Палеровобіла: бо я була тут тільки через Моргауса

>

>

Палеровобіла: ти добра людина, тож постався до цього серйозно

Баффілалуся: до чого я мас поставитись серйозно?

>

>

>

Палеровобіла: ніколи не зли Аномію

Баффілалуся: ого, звучить дуже загрозливо

Палеровобіла: НІКОЛИ

>

>

>

>

Баффілалуся: агов?

>

<Палеровобіла вийвов з каналу>

>

>

<Баффілапуся був забанений>

— Аномія знав, — сказала Робін, коли Страйк закінчив читати і підняв очі. Тепер вона сиділа на ліжку поруч із ним. — Він точно знав, що я розмовляю з Паперовобілою. Я дарма збрехала йому, але так непокоїлася за неї...

— Він не міг знати цього точно, — заперечив Страйк, — хіба що має спосіб стежити за приватними каналами.

— Чорт, — вимовила Робін, ховаючи обличчя у долонях. — Стільки роботи, і все намарне.

— Не намарне, — автоматично відповів Страйк, бо вона виглядала страшенно засмученою. Він дістав із пакета пляшку віскі, намагаючись придумати якусь репліку, відмінну від «але тільки цього нам не вистачало».

— Це ж Паперовобіла мала стосунки з Моргаусом, правильно? — спитав він, роззираючись у пошуках склянки чи хоча б чашки.

— Так, і вона казала, що знає, хто він насправді.

— Тоді вона знає і про його вбивство. Не дивно, що дівчина теж вирішила вшитися з гри, — мовив Страйк. — Питання в тому, чи не опиниться вона після цього у ще більшій небезпеці, бо якщо Моргаус сказав їй, хто Аномія насправді, а Аномія знає, хто насправді вона — а нам відомо, що він як мінімум бачив її фотографію — їй пощастить, якщо вона не отримає ножа в спину.

— Що робитимемо?

— Завтра я розкажу про те, що сталося, Мерфі, — відповів Страйк, — але вони з Дарвіш, здається, впевнені, що це все «Розполовиненая», тож не знаю, наскільки це його зацікавить. З іншого боку, матиму привід спитати, що їм показали камери спостереження у Кембриджі.

— Що означає та фраза латиною? — спитала Робін. — Яку сказав Аномія, перш ніж мене забанити?

Страйк перевів погляд на екран.

— Ти сказала «я за це і люблю гру, що тут можна розмовляти з іншими фанатами», а він відповів приблизно таке: «із чого народжуються таємні зустрічі з ворогами». Тож так, тепер він вважає Паперовобілу ворогом... Шкода, що Віліпечор не встиг переслати тобі її фото.

— Її бачила Ясмін. Вона не любить Паперовобілу і могла зберегти фото як доказ порушення правила 14.

— Слушна думка, — погодився Страйк, дістав із кишені ручку і записник і поставив собі помітку. — Мабуть, варто відвідати Ясмін. Відчайдушні часи вимагають рішучих заходів, як то кажуть. Не хочеш випити віскі, поки переповідаєш мені добру новину?

— Ох, — озвалася Робін, яка вже забула, що сталося й дещо добре. — Кеа Нівен точно не Аномія.

— Що? — здивувався Страйк. У його особистому списку підозрюваних Кеа нещодавно посіла перше місце.

— Пів години тому дзвонила Мідж. У Сари Нівен день народження, вони з Кеа вечеряли з друзями в устричному барі. Кеа взагалі не брала до рук телефон, а як ти щойно бачив, Аномія сьогодні дуже активний у приватних каналах.

— Чорт, — насупився Страйк і відкоркував віскі. — Ні, тобто я... я радий, що ми її виключаємо, але тоді лишаються тільки...

— Тім Ашкрофт і Пез Пірс, — відповіла Робін. — Знаю. Пез мені цілий вечір надзвонює. Кличе на побачення. Можливо, варто прийняти запрошення.

Страйк тільки пробурчав щось.

— Маєш склянку?

— Тільки одну, у ванній. В ній стоїть щітка.

— Гаразд, сходжу по свою і одразу повернуся.

Тільки-но Страйк вийшов, Робін згадала, що він повернувся із розмови з Яґо Россом. Вона так засмутилася через бан у грі, що забула про все на світі! Робін сходила до ванної по склянку, а щойно Страйк повернувся зі своєю, почала:

— А як пройшла... Страйк перебив її.

— Це щойно сталося знову, чорт забирай! Тільки-но я пішов по склянку, — знову цей дзвінок і голос Дарта Вейдера!

— Ти не жартуєш? — спитала Робін.

— «Якщо викопаєте Еді, дізнаєтесь, хто Аномія. Все у листі». Я спитав, хто це, але на тому кінці просто якось дивно загарчали і кинули слухавку.

Страйк і Робін перезирнулися.

— Аномія — це щось нове, авжеж?

— Так, — відповів Страйк. — Раніше було тільки «якщо хочете знати правду» і «якщо хочете знати, хто її вбив».

Він взяв пляшку і налив у склянку в руці Робін подвійну порцію віскі.

Вона сіла на ліжко, запнувши на собі халат, і спитала:

— Я ж тобі казала, що у Брама є пристрій для зміни голосу? Він мене ним налякав у Норт-Ґров.

— Цей пристрій робить голос як у Дарта Вейдера?

— В тому числі.

Страйк і собі налив добрячу порцію віскі, зробив великий ковток, а тоді сів поруч із Робін на ліжко, дістав електронку і спитав:

— Думаєш, це Брам дзвонить?

— Ідея викопати Еді — це дуже по-брамівськи.

— А він може знати про листи в труні?

— Можливо, — по короткому ваганні відповіла Робін. — Маріам і Пез підтримують контакт із Джошем.

— Але чи можуть такі листи зацікавити Брама?

— Навіть не знаю... він дуже дивний хлопчик. Значно розумніший, ніж можна подумати, коли тільки чуєш, як він викрикує репліки Дрека. І ти чув, що сказав Пез: у нього інтелект генія.

Страйк затягнувся вейпом, а тоді сказав:

— Ґрант Ледвелл вважає, що людина, яка робить ці дзвінки, хоче навести підозру на Ормонда, і з цією логікою важко посперечатися. Жодна притомна людина не подумає, що Джош убив Еді, тоді мало не відпиляв сам собі голову, а потім ще продиктував Каті щиросердне зізнання і велів покласти його в труну. Але Ормонда арештували, то нащо далі торочити про листи?

— Можливо, Брам не загадує так далеко наперед. Як казав Джош, він просто хоче подивитися, що з цього вийде.

— Хлопчик з інтелектом генія повинен би розуміти, що нічого не вийде. Ніхто не ексгумує тіла на забаганку голосового двійника Дарта Вейдера. Плюс, судячи з усього, що я про нього чув, цей Брам радше пробрався б на цвинтар і спробував викопати Еді сам.

— Припини, — мимохіть здригнулася Робін.

— А ще той факт, що в Норг-Грові ніхто не має бути в курсі про наше розслідування щодо Аномії. А гой, хто мені дзвонить, безперечно в курсі, тож цей хтось належить до дуже вузького кола людей... якщо, звісно, нас не розкусили. Останнім часом наші фото часто світяться в газетах, Тім Ашкрофт, Пез Пірс чи Ясмін Везергед могли пов’язати тебе з Джессікою Робінс чи Венецією Голл.

— Проте анонімні дзвінки почалися раніше, — нагадала Робін.

— І справді, — погодився Страйк.

Обоє пригубили кожен своє віскі та якийсь час просто дивилися перед собою, обмірковуючи нову проблему, а пара від Страйкової електронки пливла між ними.

— Якщо той, хто дзвонив, справді хоче, щоб Еді викопали, — нарешті промовила Робін, — чому ця людина прямо не скаже, що саме їй відомо про ті листи?

— Вочевидь, — повагом промовив Страйк, — ця людина боїться, що тоді її розкриють. Я можу спитати у Мерфі, чи не було таких самих дзвінків у поліцію.

Страйк знову взяв ручку і лишив ще одну помітку для себе у записнику.

— Ми чогось не бачимо, — промовила Робін, дивлячись у простір перед собою. — А може, не бачимо когось... Ти зміг знайти друзів Ґуса Апкотта?

— Я навіть його слідів в інтернеті не знайшов, — тільки те старе відео на «Ютубі», де він грає па віолончелі. Можемо знову почати стеження за ним. Дізнаємось, із ким вій спілкується, — додав Страйк без великого ентузіазму. — Але ти правильно сказала на початку, — неможливо, щоб Аномія знав Джоша чи Еді через інших осіб. Він надто скоро про все дізнається, а через треті руки інформація не поширювалася б так швидко.

— Чи є сенс шукати колишню коханку Ініґо Апкотта?

— Можна спробувати, але я погано уявляю собі жінку середнього віку у ролі Аномії.

— Тоді виходить, що в нас лишаються тільки Пез та Ашкрофт, — відповіла Робін. — Тільки їх ми ще не викреслили. Я впевнена, що Ашкрофт знає латину. Він мав доступ до такої освіти.

— Так, але яка йому користь від створення гри, коли «Перо правосуддя» приносить значно більше вигоди? Гра — кепський інструмент для зваблення малолітніх дівчат, адже там є правило 14. Якщо ділитися персональними даними не можна, як вичислити потрібну вікову групу?

— Це дуже дивне правило... чого Аномія та Моргаус хотіли добитися, коли запровадили його?

— Одному Господу відомо, але я зауважив, що Серцелла впевнена, що Аномія знає справжні особи модераторів. Для Аномії це правило буквально не те саме, що для всіх інших. В його руках повнота влади.

Знову запала мовчанка, а оскільки Страйк уже допив свій напій, то долив собі ще.

— Я все думаю про Норт-Ґров, — зронила Робін. — Мені досі здається, що Норт-Ґров... що це серце всієї історії. Я упевнена, що Аномія або у Норт-Ґров зараз, або бував там колись. Та цитата на вітражі. Той украдений малюнок Джоша...

— Хто завгодно міг поцупити малюнок.

— Але вампір є в грі, — розвернулася до Страйка Робін. — У мультфільмі немає, а в грі — є. Аномія та Моргаус думали, що випередили Джоша та Еді, помістивши вампіра в гру, але в мультфільмі він так і не з’явився.

— Логіка тут, — визнав Страйк, якому це не спадало на думку, — бездоганна і виводить нас просто на Пеза Пірса, як гадаєш?

— І теоретично він дуже підходить на цю роль, визнаю, — кивнула Робін. — Він має всі необхідні навички, зачаїв образу на Еді... але Аномія взагалі на нього не схожий. Знання латини, ця одержимість, ця ядуча злість... Я не кажу, що Пез не мав складних почуттів до Еді, — він їх мав, але... Він прийшов на її похорон у жовтому, бо це її улюблений колір, і якщо це просто, щоб пустити пил в очі, то він чудовий актор... Можна ще? — спитала вона, вказавши поглядом на віскі.

— Скільки завгодно, — відповів Страйк, передаючи їй пляшку. Він знову відчув запах шампуню від її волосся, і хоч старався дивитись Робін в обличчя — не міг не зауважити, як колихнулися її груди під тонкою матерією футболки.

Знову мовчанка. Тепер уже Робін налила собі добру порцію віскі, відставила пляшку і промовила:

— Евола... «Я — Евола»... тобі не здається, що це теж дивний збіг?

— Що саме? — спитав Страйк, який в основному старався не думати про груди Робін.

— У фандомі «Чорнильного-чорного серця» валандається троль, який називає себе Еволою, а це ж один із улюблених письменників Нільса...

Зненацька Робін зойкнула.

— Він же у Норт-Ґров у туалеті!

— Хто? — не зрозумів Страйк.

— Евола! Я точно бачила на книжковій полиці його ім’я! Нільс казав, що це бібліотечка для всіх, і я можу взяти будь-яку книжку... там був такий жовтий корінець... чекай...

Вона підхопила свій айпад і з хвилину мовчала. А тоді:

— Юліус Евола, «Осідлати тигра». У туалеті в Норт-Ґров лежить ця книжка.

— Ти хочеш сказати, що Евола та Аномія — одна людина?

— Та ні... — засумнівалася Робін. — Просто це дивно...

— Бо як на мене, це й справді може бути просто збіг. Ми знаємо, що «Чорнильно-чорним серцем» цікавляться неонацисти та альтрайти. Евола — автор якраз у їхньому дусі.

— І справді, — погодилася Робін. — Господи, як би я хотіла, щоб всі ці фашисти й мізогіни не плуталися під ногами.

— І я, але боюся, в осяжному майбутньому цього не станеться, їм це все надто подобається.

— То як минула зустріч із Яґо Россом?

— А, — схаменувся Страйк, який думав, що вже все їй розповів. — Власне, вийшла коротка приємна розмова...

І він переповів Робін кенсинґтонські події, прикладаючись до вже третього великого віскі:

— ...тож його перша дружина планує боротися за одноосібну опіку.

— Я рада, — з жаром озвалася Робін. — Ох, я дуже рада, бо я гадала, що ти просто погрожуватимеш йому тими відео... бідолашні діти... Але як це їхня мати нічого не знала? Дівчата ж, мабуть, розповідали їй?

— Мала гарні аліменти, — цинічно припустив Страйк. — Нащо розхитувати човен? Може, переконала себе, що дівчата перебільшують. Але можна уявити, який то був шок, коли дитина повернулася додому зі зламаною ногою, а потім їй ще показали відео того, як це сталося... Словом, я думаю, що вони тишкомнишком домовляться, бо Росс не захоче, щоб це відео потрапило до суду. На доньок йому начхати. Єдина ідея-фікс — син, спадкоємець...

— Але ж ти і Шарлотті відправив відео... Страйк осушив залишок третього віскі.

— Її не цікавить одноосібна опіка. Заважатиме світському життю. Вперше Робін чула, щоб він говорив про Шарлотту таким тоном.

— Я, мабуть, залишу тебе вже спати, — раптом сказав Страйк. Важко зіп’явшись на ноги, він забрав пляшку з віскі та пакет із пивом. — Добраніч.

Робін лишилася споглядати двері та дивуватися такій дивній переміні. Його обсіли спогади про Шарлотту? «Шістнадцять років болю»: так сказав Страйк у Кембриджі, але були в них, мабуть, і миті блаженства, адже він раз у раз повертався до неї.

«Але це не мої проблеми, це проблеми Меделін», — нагадала собі Робін. Вона допила віскі і пішла до ванної чистити зуби.

Насправді Страйк так раптово пішов, бо вирішив, що після споживання пів пляшки віскі натщесерце краще забратися від Робін подалі. Ненафарбована, така запашна й чиста, вона сиділа в піжамі й халаті, ділилася розумними міркуваннями щодо розслідування, співчувала чужим незнайомим дітям... разючіший контраст із Шарлоттою годі було уявити. Страйк боявся втратити самоконтроль, не так вдавшись до якихось незграбних фізичних дій (хоч хтозна, до чого дійшло б, якби він випив ще), як піддавшись спокусі заговорити відверто і сказати надто багато, сидячи поруч із Робін на ліжку у такому зручно безликому готельному номері.

Досить і того, що офіс розтрощено, а Аномія лишається невловимим. Не можна на додачу зруйнувати ще й останні стосунки, які не дають йому збожеволіти.