Чорнильно-чорне серце. Книга 6

27

Він прагне бою, серцем знавіснівши,

Гіркі думки плекає — й не відступить.

Джин Інґлов,

«Спочатку»

Минуло всього пів години після їхньої розмови, коли Шах набрав Страйка і сказав, що Монтґомері з товариством пішов до «Опіуму», китайської пельменної у Чайна-тауні, що зовсім близько від офісу агенції. Шлунок Страйка трохи заспокоївся після візиту до вбиральні, але кукса так само скаржилася на ходьбу. Попри біль, Страйк накинув пальто, замкнув офіс і вирушив на зустріч із Шахом, знову прокладаючи собі шлях через хитросплетіння прокопаних серед вулиці каналів.

Монтґомері з компанією розмістився на третьому поверсі («Хто б сумнівався», — подумав Страйк, ногу якого на підйомі сходами аж смикало). Всі сиділи на табуретах зі сталевими ніжками навколо дерев’яного столу, за яким бармен змішував для клієнтів коктейлі. Доглянута чоловіча частина компанії Страйкові була на одне лице з Монтґомері — всі з акуратними бородами і в тісних футболках — а дівчата були сильно нафарбовані і з волоссям ненатуральних кольорів — фіолетово-сірим, яскраво-червоним, ясно-блакитним. Всі тримали в руках телефони, фотографували коктейлі, стіну пляшок за спиною у бармена, портрет Мао Цзедуна на шафці. Цегляні стіни й голі дошки підлоги нагадали Страйку про всі ті бари, в які він ходив із Меделін і яких уже не розрізняв.

Шах сидів у бічному залі неподалік від компанії; Монтґомері лишався у його полі зору.

— Новий твіт від Аномії, — повідомив він Страйкові, коли той усівся навпроти. — Саме тоді, коли Монтґомері щось набирав на телефоні.

— Гаразд, наглядай за ним, поки я буду говорити, — кивнув Страйк. — Маю нове завдання.

Поки він окреслював проблему Яґо Росса, Шах неуважно поглядав на гучну компанію за столом бармена. Коли Страйк замовк, Шах уперше подивився йому у вічі.

— Тобто ти просиш, щоб я знайшов компромат на чоловіка твоєї колишньої, — уточнив він із дивним виразом обличчя, якого Страйк ніколи у Шаха не бачив: водночас байдужим і напруженим.

— Так, — відповів Страйк. — Якщо моє ім’я спливе у процесі розлучення, мені кінець. Мені потрібне щось, з чим можна буде торгуватися.

Шах глянув на стіл Монтґомері, а тоді спитав:

— Чому саме я?

— Бо я сам не можу, — він же мене, трясця, знає. Хоч який він кінчений, але не ідіот. Також я не хочу ризикувати з Робін, бо її він теж може впізнати. Про них із Барклеєм минулого року писали в газетах. Я хочу, щоб це завдання виконували нові, незасвічені люди, яких він не зможе поєднати зі мною. Тобто це маєте бути ви з Мідж.

Шах пригубив свій напій, поглядаючи на Монтґомері, і нічого не відповів.

— Щось не так? — спитав Страйк роздратовано.

— Це офіційна справа агенції? — спитав Шах. — Чи йдеться про оплату готівкою і ні пари з вуст?

— Чому ти про таке питаєш?

— Я питаю, — відповів Шах, поглядаючи на компанію за великим столом, а не на Страйка, — бо Паттерсон давав ліваки працівникам агенції, коли хотів нашкодити людям, до яких мав персональні претензії. Платив готівкою, але іноді «забував», що обіцяв оплату. Зазвичай для такої роботи обирали мене.

— Це не персональна претензія, — відповів Страйк. — Його дружина для мене у минулому. Росс має на меті зруйнувати мій бізнес. Якби він не намагався втягнути мене у ці розборки, я б і оком не зморгнув. Це буде офіційна справа агенції зі стандартною клієнтською оплатою.

Страйк поки не придумав, як саме пояснить цю ситуацію Робін, але тепер вибору не лишилося.

— Я чудово розумію, що нова справа нам зараз не лізе, — додав Страйк. — Я б цього не робив, якби мав інші варіанти.

— Добре, вибач. Я просто хотів, щоб все було чітко і ясно, — сказав Шах.

— Що в тебе є на цього типа?

— Пришлю тобі всі дані, щойно повернуся до офісу. Це його другий шлюб. Спробую знайти щось про його першу дружину. І Мідж теж про все поінформую.

— Домовилися, — кивнув Шах. — Почну, щойно матиму на руках всі дані.

Страйк подякував колезі і вийшов із бару, з кожним кроком кульгаючи все сильніше.