Чорнильно-чорне серце. Книга 6

54

...тільки масок цілі зграї,

Безтілесні і безкровні бліді маски,

Постаті, що вітер розвіває...

Крістіна Россетті,

«Світ будівельника замків»

На ранок після презентації Меделін Страйк і Робін зустрілися в офісі і вирішили, що коли вони вже поклопоталися про створення сайту і облікового запису Венеції Голл у твіттері, треба не втрачати нагоди і скористатися її послугами, щоб поговорити з Ясмін Везергед. Робін трішки переробила шапку сторінки Венеції, зробивши більший акцент на її досягненнях у журналістиці, і три години присвятила написанню кількох статей про «Чорнильно-чорне серце» від імені Венеції на сайті «Medium.com».

— Це така халтура, — пізніше поскаржилася вона Страйкові по телефону. Йому довелося вирушити на Слоун-сквер, де Спритник знову обідав у «Ботаніку». — Я просто скомпілювала їх із інших статей.

— Хіба на медіумі не пишуть всі, кому не ліньки?

— Так, але ж Венеція буцімто справжня журналістка.

— Може, у Ясмін не така вже й висока планка.

Так це було чи ні, але Ясмін Везергед зацікавилася пропозицією Венеції Голл не менше за Тіма Ашкрофта. Всього за добу Робін отримала дуже обнадійливу відповідь на свій лист.

Вітаю, Венеціє,

Я так здивувалася, коли отримала вашого листа! Так, я «та сама» Ясмін Везергед, яка колись працювала на Джоша та Еді. Я досі в шоці від того, що сталося, як ви, мабуть, розумієте. Весь фандом в шоці. Це так жахливо. Ми всі молимося за одужання Джоша.

Так, я досі велика фанатка «Чорнильно-чорного серця» і, власне, пишу книжку про мультфільм та фандом! Не знаю, чи ви чули про «Гру Дрека», але саме там збирається багато з нас. Ми обговорюємо мультфільм і франшизу в цілому. У моїй книжці про гру і про її ключову роль для «Чорнильно-чорного серця» теж є.

Я залюбки з вами зустрінуся! Коли вам буде зручно? Вам, мабуть, відомо, що я працюю у компанії «Лола Джун Косметікс», але я вільна ввечері і на вихідних — крім найближчих, бо я йду на Комікон, як і личить справжньому ґіку!

З найкращими побажаннями,

Ясмін

— А може, я їй запропоную зустрітися просто на Коміконі? — сказала Робін Страйкові по телефону, переславши йому листа Ясмін.

— Одним пострілом вб’ємо двох зайців, — погодився Страйк, який ішов за Престоном Пірсом вулицею Свейн-Лейн у Гайґейті. — Класна ідея.

— До речі, привезли твій костюм, — повідомила Робін. — Коли я сказала, що з тебе буде гарний Дарт Вейдер, я не думала, що ти справді...

— Та нічого більше не спало на думку, — зізнався Страйк. — Сподіваюся, там нормальна довжина.

— Ти ще й світловий меч купив, — схвалила Робін. — Ще й правильного кольору.

— Якщо я припхаюся на Комікон із зеленим світловим мечем, це буде справді дуже підозріло, — пояснив Страйк, а Робін засміялася.

Вона відписала Ясмін, запевнивши, що дуже зацікавилася її книжкою і в захваті від «Гри Дрека», а також спитала, чи не проти вона зустрітися на Коміконі — це буде чудове тло для статті Венеції про «Чорнильно-чорне серце». Також Робін вказала номер тимчасового мобільного, за допомогою якого зв’язувалася з Тімом.

Минуло кілька годин, протягом яких від Ясмін не було жодного слова, зате у модераторському чаті сталися цікаві події, про які Робін розповіла незмінно корисна Хробак28.

Хробак28: Серцелла щойно сказала Аномії що всетаки не піде на коміккон

Баффілапуся: ого, а сама всіх так підбивала йти!

Хробак28: отож . Аномія на неї так росзердився

Робін вирішила, що Ясмін вийшла з групи замаскованих носіїв футболок «Збережіть гру», щоб без маски зустрітися з Венецією Голл і прорекламувати свою книжку. І справді, за пів години надійшов лист від неї.

Вітаю, Венеціє,

Так, це буде чудово! Я планую там бути у суботу, вам так буде зручно?

Робін відповіла, що їй це ідеально підходить, і вони домовилися зустрітися одразу за головним входом об одинадцятій.

— Тож цілком може бути, що Аномія ніколи її не бачив і не зможе впізнати, — пізніше сказала Робін Страйку в телефонній розмові, — або ж Ясмін розраховує розминутися з ним серед такої кількості людей.

— Або, — припустив Страйк, — Ясмін знає, що Аномія не йде на Комікон.

— Він просто мусить іти: він кілька тижнів тільки те й робить, що всіх підбиває.

— А не може бути, що ця книжка — це і є їхній спільний проект, який приносить гроші?

— Мабуть, так і є, — погодилася Робін. — Аномія ділиться з нею інсайдерською інформацією в обмін на частку прибутків.

— Гадаю, інтерв’ю вийде дуже цікавим.

— Поки ти ще тут, — поспішно сказала Робін, за тоном чуючи, що Страйк зібрався йти, — я подумала ось що: на Комікон треба їхати на метро, а не на машині.

Довга пауза, яка виникла слідом за цією пропозицією, Робін не здивувала.

— Ти хочеш, щоб я їхав у метро в костюмі Дарта Вейдера? — уточнив Страйк.

— Я розумію твої почуття, але, за словами Хробака-двадцять-вісім, група від «Гри Дрека» поїде на громадському транспорті. Вони всі молоді, мабуть, і машин не мають. Знаю, що Чортик-Один добирається на автобусі. Якщо ми змінимо маскування... власне, у тебе з цим взагалі не буде проблем... то зможемо мати велику гнучкість і простежити за кількома підозрюваними.

Страйк у слухавці зітхнув.

— Ну гаразд. Але тобі доведеться допомогти мені на ескалаторі, бо я міряв маску і в ній ні чорта не видно, куди я ставлю ноги.

Тож на ранок Комікону Страйк і Робін зустрілися в офісі. Вона перетворилася на Венецію Голл, знову надягнувши біляву перуку, сірі контактні лінзи та окуляри в квадратній оправі, а Страйк убрався в костюм Дарта Вейдера, який насправді виявився закоротким для нього.

— Треба було доточити шматок тканини, — зауважила Робін, дивлячись на його ноги; з-під подолу було видно ще кілька сантиметрів штанів.

— Та згодиться, — махнув рукою Страйк, встановлюючи батарейки в руків’я світлового меча. — Я не на конкурс іду.

На вулиці Страйк викликав зацікавлення й веселощі, і хоч в масці було спекотно й вогко, він порадів, що його обличчя ніхто не бачить. Та щойно вони з Робін сіли в міську електричку, компанію в вагоні їм склали ще кілька людей у костюмах — дві юнки в однакових образах Гарлі Квін, жінка в костюмі Отруйного Плюща з компаньйоном-Бетменом під руку, а ще групка молодиків, один з яких накинув плащ на голі плечі і мав на голові спартанський шолом. Страйк перестав бути головним ексцентриком поїзда і трохи розслабився.

На наступній зупинці їм трапилася перша темно-сіра маска Дрека з величезним дзьобом чумного лікаря і лисою маківкою. Фантастична й зловісна, маска була зроблена з латексу, який на диво реалістично відтворював текстуру шкіри з усіма нерівностями й порами. Вона повністю покривала голову й шию свого носія; тільки очі виднілися в отворах. Решту костюму складав чорний плащ, який повністю приховував постать носія.

Робін мовчки сиділа навпроти Страйка і щось виглядала у телефоні. Страйк подумав, що вона заходить у гру, адже знову з’явився зв’язок. Та невдовзі після того, як до вагону зайшла людина в костюмі Дрека, Робін підсіла до нього.

— Чуєш мене? — пошепки спитала вона.

— Більш-менш.

— Гаразд, тоді я не знаю, чи це буде нам корисно, — тихо сказала вона, — але, за словами Мідж, Яґо Росс досі не зробив нічого злочинного.

— Саме так, — підтвердив Страйк. Він уникав обговорювати справу Росса з Робін почасти з почуття провини через те, як він навантажив агенцію, а почасти з небажання торкатися тем, які можуть потягнути за собою обговорення його невдач в особистому житті.

— Гаразд, я тобі поки всього цього не показувала, і досі не знаю, чи буде якась користь, але ось, глянь.

Вона простягнула Страйку телефон, який йому довелося підняти на рівень отворів у масці. Робін відкрила «Реддіт», а саме, субреддіт, присвячений нарцисичний батькам, і пост зі скриншотами текстової розмови.

Пост u/ChrisWossyWoss 11 днів тому

Класна розмова з моїм батьком-нарцисом

Привіт татку, можна мені на довгі вихідні поїхати до Міллі на день народження? Мама дозволила.

Поїдеш до Кенту, як домовлялися. Твоя бабуся хоче тебе бачити. Тільки така балувана мала сучка, як ти, могла про таке забути.

Я пам’ятаю, але ж там будуть Арі й Татті, і ще близнюки, — може, вона і без мене обійдеться

Поїдеш до Кенту, і якщо я побачу хоч крихту невдоволення на твоїй мармизі, тобі стане непереливки. Роби що тобі сказано. Здається, час знову поговорити з твоєю мамою.

Ні, будь ласка, мама ні в чому не винна.

Треба було думати раніше, а не відривати мене від роботи своїми забаганками.

Ні, мама не винна, то я винна. Вона сказала, що можна, тільки якщо ти дозволиш.

Пізніше матиму з нею розмову.

Страйк підняв брови, тоді зрозумів, що Робін не бачить його обличчя, і спитав:

— Наскільки я розумію, ця Кріс Воссі Восс...

— Так, це Крістабель, старша донька Росса. Чотирнадцять років, навчається у Бенендені. Я вже два тижні стежу за її соціальними мережами, бо вона постійно пише про батька-нарциса, але жодних корисних для нас подробиць досі не було. Але я вчора походила по перехресних покликаннях і знайшла цей пост на реддіті.

— Класно придумала, — похвалив Страйк, сердячись, що сам про таке не здогадався. — От тобі й батьківство у добу інтернету. Діти несуть у мережу все, що ти буцімто ховаєш за зачиненими дверима.

— Саме так, — відповіла Робін, забрала телефон, відкрила нову сторінку і показала Страйку. — Ось, дивися. Це вона запостила, поки ми їхали у метро.

Пост u/ChrisWossyWoss 20 хвилин тому

Потрібна порада щодо батька, який розпускає руки

Я більше не можу це терпіти, але не бачу виходу і почуваюся абсолютно безпомічною. Мені 14, тому не пропонуйте обірвати спілкування чи кудись переїхати абощо, я поки не можу цього зробити.

Мій батько завжди розпускав руки зі мною, сестрами та мамою, штовхав, давав ляпаси, одного разу так приклав мою сестру головою об підлогу, що в неї були ознаки струсу мозку. Коли я була маленька, то одного разу бачила, як він тягне маму сходами, тримаючи за горло. Слава богу, вони з мамою розлучилися, але мені досі доводиться з ним бачитися.

Мама ніколи нікому не казала, що він б’є нас, — мабуть, боялася розголосу чи отримала краще забезпечення від нього, коли не стала сваритися. Він платить за мою школу, в школі класно, але я б пішла і виїхала куди завгодно, тільки б його не бачити.

У ці вихідні я гостюю в нього, тут бабуся і всі його діти (він має ще двох від другої дружини, але насправді йому цікавий тільки один мій брат, — на дівчаток йому начхати). Він уже влаштував мені вирвані дні, бо я хотіла замість цього поїхати до подруги на день народження.

І от стався великий скандал, бо моя молодша сестра випадково залишила двері стайні відчиненими, і батьків верховий кінь утік. Коли він про це дізнався, то просто озвірів. Він так сильно вдарив сестру, що в неї тепер набряк на одне око, а коли я намагалася його зупинити, бо злякалася за неї, то мене він теж ударив, і в мене розпухла губа, але мені навіть байдуже.

Бабуся зайшла до нас із сестрами і сказала вибачитися перед ним (за що блін я маю перед ним вибачатися, чи найменша, якої взагалі там близько не було), і тоді всі помиряться.

Якби ви побачили будинок мого батька, то не повірили б, що в такому палаці серед природи і тварин хтось може бути нещасним, але це тільки показує, що люди нічого не тямлять. Я просто ненавиджу це місце.

Як людям, які потрапили в таку ситуацію, як я і мої сестри, вийти з неї? Я його ненавиджу. Невже я мушу і далі з ним бачитися? Я просто знаю, що коли розповім учителям, то стане тільки гірше в десять разів, бо до людей нашого кола соціальні працівники не ходять. Я дзвонила мамі, але вона не бере слухавки.

Будьласка, порадьте хтось щось, бо я боюся виходити з кімнати.

Під постом було три відповіді.

u/evelynmae31 15 хвилин тому

поведінка твого батька — це аб’юз і знущання з дитини. Я в шоці, що бабуся тебе не захищає. А що твоя мачуха, вона не може якось вплинути на нього?

u/ChrisWossyWoss 11 хвилин тому

мачухи тут нема, батько з нею розлучається теж. Але вона нічим за нього не краща. Я просто хочу знати, що можна зробити, щоб більше з ним не бачитися. Я просто не бачу, як не зробити ще гірше. Я точно знаю, що він придумає, як відігратися на мамі.

u/evelynmae31 9 хвилин тому

Ти не повинна думати про те, як захистити маму. Це вона має тебе захищати.

u/ChrisWossyWoss 7 хвилин тому

у нашій сім’ї все не так, але дякую за підтримку

Страйк так довго дивився в екран, що Робін зазирнула йому в обличчя, подумавши, що він заснув. Проте очі у Страйка були розплющені. Він побачив, що вона дивиться на нього, і повернув Робін її телефон.

— Вибач, — промовив він. — Господи. Та як я тільки... ну звісно, він б’є своїх доньок. Я знаю, що він бив як мінімум одну свою подругу. Шарлотта мені про це розповідала. Ще й сміялася.

— Сміялася?!

— О так, — відповів Страйк. — Шарлотта вважала, що та дівчина зв’язалася з Россом тільки заради грошей та титулу, а отримала ще й те, чого не чекала. Підтекст був такий, що вона на це заслужила.

Робін промовчала.

— Тож коли вона заручилася з Россом, суть була саме в цьому, — провадив Страйк, а його погляд знову зупинився на пасажирі у масці Дрека.

— Що ти хочеш сказати?

— Вона думала, що я скочу на білого коня і примчу її рятувати... Питання в тому, — сказав Страйк, відводячи погляд від Дрека і пальцем у рукавиці показуючи на екран телефона Робін, — як використати той факт, що Росс лупцює своїх дітей, проти нього, при цьому не заподіявши дітям ще більше шкоди. Я собі уявляю, що він їй зробить, коли дізнається, що донька розповідає про нього в інтернеті, нехай і під псевдонімом.

— Мають бути якісь варіанти, — сказала Робін. — Може, повідомити у соціальні служби?

— Варіант, — погодився Страйк. — Але вона не називає імен, важко сказати, чи там це сприймуть серйозно... Приїхали, так?

І вони зійшли з електрички разом із натовпом захоплених відвідувачів Комікона. Попереду підносилося громаддя Лондонського виставкового центру, циклопічної споруди зі сталі, бетону і скла, поруч з якою натовп людей, вбраних у костюми персонажів з мультфільмів, кіно, коміксів та комп’ютерних ігор, здавався стадом мурашок.

— Ой, будь ласка, — запищала якась захоплена мама, перехоплюючи Страйка біля входу. — Можна йому з вами сфотографуватися?

Крихітного хлопчика у костюмі Боби Фетта поставили біля Страйка. Малий широко усміхався камері, а Робін поспішила забратися з кадру, сама ховаючи усмішку: вона уявила, яке у Страйка зараз обличчя під маскою. Коли вдячне сімейство залишило їх і погналося за Чубаккою, Страйк сказав:

— Гаразд, нам, мабуть, час розділитися. Ясмін повинна мати певність, що ти прийшла сюди заради неї, а не няньчитися з якимсь імбецилом у костюмі Дарта Вейдера.

— Не можна казати «імбецил», це ейблізм, — з цілковито серйозним виразом обличчя нагадала йому Робін.

— Не знав, що ти косплеїш «Перо правосуддя». Напиши мені, коли закінчиш із Ясмін. Я піду шукати Аномію.

Лишивши Робін біля входу, Страйк рушив углиб зали.

Нічого подібного йому ще не випадало бачити. Оскільки Страйк міг назвати себе фанатом хіба що Тома Вейтса та футбольного клубу «Арсенал», явище, яке він наразі спостерігав перед собою, було йому цілковито невідоме. Відчуття, ніби він увійшов до якогось нового й чужинного виміру, посилювалося і через те, що детектив не впізнавав чималої частини франшиз, які вселяли в людей такий ентузіазм. Так, він знав Бетмена, знав Людину-Павука, впізнав Попелюшку, бо виріс із сестрою, яка обожнювала диснеївських принцес, але гадки не мав, що за жовте яйцеподібне створіння з одним оком на його очах розбило коліно, і так само не розумів, що означають костюми численних героїнь аніме з фіолетовим і рожевим волоссям чи металевий біло-синій екзоскелет на чоловіку, який ішов перед ним.

Костюм Дарта Вейдера більше не робив його помітним у натовпі, але Страйка виділяло те, що він був сам. Багато хто приходив на Комікон із компанією. Страйк ішов вистеленими помаранчевим ковроліном рядами і потроху усвідомлював справжні масштаби заходу. Він уже надумав пошукати мапу, коли повз нього пройшли двоє персонажів із «Чорнильно-чорного серця»: Паперовобіла з білим обличчям, білим волоссям і в довгій білій нічній сорочці, і її супутник, чиє обличчя було чорним, мов смола, і стирчало з велетенського серця, реалістично обплетеного венами; Страйк подумав, що спереду на ньому має бути усмішка Серцика. Пара явно кудись прямувала, і він зі світловим мечем у руці рушив слідом.

Вони проминули автівку з «Безумного Макса», чоловіка у фіолетовому костюмі у дитячій електромашинці, повз численних штурмовиків у шоломах; Страйк вирішив, що честь вимагає від нього відповідати на їхні привітальні жести. Нарешті в кутку попереду замайорів стенд, присвячений «Чорнильно-чорному серцю».

Страйк сповільнив кроки, роздивляючись невелику групу людей навколо стенду. Він одразу впізнав Зої. Мініатюрна й тендітна, з довгим чорним волоссям, вона була у копійчаній масці з білого картону, яку хтось — вочевидь, сама Зої — дуже вправно розмалювала під обличчя Паперовобілої. Поруч із нею стояла вища і значно здоровіша на вигляд дівчина у джинсах і футболці з написом «Збережіть Гру Дрека»; її каштанове волосся було зібране у хвіст, а обличчя ховалося за фабричною маскою Леді Вурді-Гробс. Обидві молоді жінки роздавали буклети, які, наскільки зрозумів Страйк, повторювали слоган на їхніх футболках.

Страйк перейшов на інше місце, так само розглядаючи фанатів «Чорнильно-чорного серця» крізь отвори маски. Стенд, навколо якого вони зібралися, явно поставив «Нетфлікс». Тут були картонні подоби персонажів, біля яких люди фотографувалися й робили селфі, і різноманітний мерч до мультфільму. На думку Страйка, компанія непогано збалансувала потребу догодити фанатам і повагу до того факту, що одну з творців мультфільму нещодавно було вбито. Переходячи на новий спостережний пункт, він навіть помітив книгу для слів співчуття; поруч стояла жінка в офіційній футболці «Чорнильно-чорного серця», а трійко заплаканих юнок гортали сторінки.

Повз Страйка проштовхався молодий чоловік. Як і Страйк, він прийшов сам. Він був у чорній куртці, джинсах і високих дизайнерських кросівках, дуже чистих, зі вставками замші та примітними червоними підошвами. На очах Страйка чоловік із червоними підошвами повагом підійшов до групи фанатів «Чорнильно-чорного серця» і взяв у Зої буклет. Тоді він зник у навколишньому натовпі, сховавшись від погляду Страйка за Капітаном Америкою і гологрудим Тором у білявій перуці.

Страйк знову перемістився, щоб краще бачити групку фанатів, яка всякчас перемішувалася. Він побачив як мінімум пів дюжини Дреків — всі були в однакових латексних масках, але мали дуже різні статури. Хтось надягнув довгий чорний плащ із каптуром, як мультяшний Дрек, інші були в офіційних футболках, а двоє прийшли у футболках з написом «Збережіть Гру Дрека».

Він дивився, як один із Дреків роздає буклети, і зненацька прийшло усвідомлення. Страйк зрозумів, хто такий Дрек насправді. Зловісний дзьоб у формі леза коси, довгий чорний плащ з каптуром, веселі наполягання пограти у гру з катастрофічними наслідками — ну звісно ж! Дрек був Смертю.