Чорнильно-чорне серце. Книга 6

55

...ні, серце кволе, ти було таке мале,

Й хотіло заховати бридкий сумнів

за здивованим, поспішним тихим сміхом:

То ж тільки тінь, ти бачила, авжеж?

Але ця тінь належить лиху...

Шарлотта М’ю,

«Ne Me Tangito»

— Венеціє?

Ясмін Везергед прийшла точно в домовлений час. Вона відверто постаралася із зачіскою, а волосся і справді мала гарне; зараз воно спадало їй на одне око а-ля Вероніка Лейк, частково ховаючи бліде пласке обличчя. Широка усмішка оголила білі зубки, дрібні, мов у кицьки. На зріст як Робін, вона була значно ширша і вбрана у все чорне: чорну футболку, легінси, балетки і довгий вовняний кардиган, який Робін вже бачила на ній, коли стежила за оселею Везергедів у Кройдоні.

— Ясмін! Дуже рада знайомству, — сказала Робін, потискаючи їй руку. Ясмін, здається, виглядала ще якогось відсутнього третього. На мить Робін злякалася, що її розкрили, а тоді зрозуміла.

— Ох, фотографа привести не вдалося, — вибачливим тоном сказала вона Ясмін, дивлячись у її єдине видиме око. — Боюсь, у нас не такий великий бюджет, але якщо ви зможете надати світлину...

— Так, звісно, — відповіла Ясмін, знову показуючи котячі зуби.

— Мабуть, десь сядемо? — запропонувала Робін. — Здається, отам є кафе... Вони хвилин десять пробиралися крізь натовп, який так роздувся, що їх просто затискало то тут, то там між наплічниками, пластиковою зброєю і підбитими поролоном костюмами. Час до часу Робін і Ясмін обмінювалися гучними коментарями, але майже не чули одна одну. Врешті-решт вони проштовхалися до мережевої кав’ярні «Коста Кофі» в центрі зали і зуміли зайняти два місця, щойно ті звільнилися.

— Сподіваюся, мій диктофон вас почує в цьому галасі, — промовила Робін, перекрикуючи гамір. — Що будете пити?

— Не відмовлюся від лате, — відповіла Ясмін.

Стоячи у довгій черзі, Робін спостерігала за Ясмін, яка постійно розчісувала пальцями свої пшеничні коси і поглядала на юрби відвідувачів із, як здалося Робін, досить-таки зверхньою усмішкою. Вона згадала Катю Апкотт, яка казала, що їй Ясмін здалася милою та щирою дівчиною. Або Катя дещо помилилася в оцінці, або пиха у Ясмін з’явилася, відколи вона стала модератором у грі.

— Пригощайтесь, — усміхнулася Робін, ставлячи перед Ясмін її лате і всідаючись навпроти. — Гадаю, можемо починати.

Робін дістала диктофон, на який записувала Тіма Ашкрофта, увімкнула його і підсунула до Ясмін.

— Можете щось у нього сказати, щоб я знала, чи він вас чує?

— Ох... що б таке сказати? — засміялася Ясмін. Вона відкинула волосся назад, злегка нахилилася і промовила: — Мгм... мене звати Ясмін Везергед, я авторка книги «Чорнильні серця: мандрівка фандомом “Чорнильно-чорного серця”»?

Обидва речення вона вимовила з висхідною інтонацією; Робін не зрозуміла, звичка це чи ознака, що Ясмін нервує.

— Чудово, — сказала Робін, програвши запис; бадьорий дівчачий голос Ясмін справді звучав на диво розбірливо. — Що ж, тоді вмикаємо запис... і поїхали! Ви не проти, якщо я буду робити нотатки?

— Будь ласка, тільки за, — відповіла Ясмін.

Сумочка, яку Ясмін тримала на колінах, була з лакованої шкіри і на вигляд дуже нова. Її манікюр був бездоганним. Робін на мить згадала значно дорожчу сумку у чорнильних плямах і брудні пальці із розмитим татуюванням, які тримали її.

— Власне, ми дуже раді, що ви погодилися поговорити з нами, — сказала Робін. — Я планую написати велику статтю на сайт і скорочену версію для котрогось паперового видання. Хотіла б, до речі, спитати, чи ви вже знайшли видавця.

— Ми спостерігаємо великий інтерес до книги, — відповіла Ясмін з радісною усмішкою. Робін не зрозуміла, чи вона цим «ми» просто наслідує Венецію, чи має на увазі, що у проекті беруть участь також інші люди.

— Можете коротко розповісти, про що вона?

— Про фандом? — відповіла Ясмін, і цього разу висхідна інтонація прозвучала так, ніби вона не вірить, що Робін у неї таке питає. У цю мить повз них пройшла дівчина з яскраво-червоним волоссям у футболці з написом «Збережіть Гру Дрека».

— Ось, будь ласка! — показала на неї Ясмін і засміялася. — Власне, навколо «Чорнильно-чорного серця» склався дуже відданий і просто неймовірний фандом? І мабуть, давня фанатка і при цьому колишня інсайдерка в моїй особі має унікальний погляд на нього?

— Он як, — кивнула Робін, а тоді додала: — Звісно, те, що сталося з Джошем та Еді, це просто...

— Жах, — погодилася Ясмін, і її усмішка негайно згасла, ніби її вимкнули.

— Жах і шок, і... власне, я була така приголомшена, що взяла на роботі два вільних дні, щоб оговтатись. Але я розумію, що коли книга вийде, треба буде говорити і про це, тож, мабуть, я маю якось... пережити, змиритися?

— Так-так, — погодилася Робін, стараючись не реагувати на цю дивну інтонацію, яка звучала особливо недоречно під час обговорення убивства.

— Бо я була у Джоша, щоб його попередити? Буквально за пару тижнів до того, як це сталося?

— Щоб його попередити?

— О, не про те, що таке з ним станеться! — поспішно пояснила Ясмін. — Ні, я хотіла попередити його та Еді, що фандомом ширяться украй неприємні чутки, що якраз Еді і стосувалися.

Робін звернула увагу на невеличке пересмикування. Досьє Ясмін містило насправді всього одну чутку про Еді. Тим не менш, вона сприйняла за чисту монету спробу Ясмін виставити себе засмученою, проте надійною вістункою численних незугарних облуд. Вона підозрювала, що Ясмін подібно до Тіма Ашкрофта хотіла, щоб Венеція Голл почула історію про її зустріч із поліцією з власних вуст Ясмін, а не ще від когось.

— І я уклала таке собі досьє? Щоб Еді та Джош могли передати його своїм піарникам чи що? І я віднесла досьє Джошу, і він мені подякував, бо гадки не мав, що люди таке говорять? А потім, коли я почула, що сталося, я сама пішла в поліцію? Подумала, що це мій обов’язок? І сказала одному з офіцерів, що почуваюся просто жахливо, бо я ж всього-на-всього хотіла допомогти Джошу та Еді, а вони зустрілися на цвинтарі, щоб обговорити чутки, які я показувала Джошу? І один з офіцерів сказав, що це зовсім не моя провина? Що такі, як я, часто винуватять себе ні за що?

Підозрюючи, що чуйний офіцер ніде, крім уяви Ясмін, не існує, Робін із максимально можливою щирістю сказала:

— Для вас це, мабуть, був такий жах.

— Справжній жах, — погодилася Ясмін, хитаючи головою дуже обережно, щоб не зіпсувати зачіску. — Поліція питала, чи я комусь розповідала, що вони збираються зустрітися на цвинтарі? А я нікому не казала, бо Джош мені довіряв і знав, що я не розкажу? Я насправді думала, що крім мене, ніхто не знав про місце зустрічі? Але, мабуть, Еді комусь розповіла, а може, потім той хтось розповів комусь іще? Чи на них напали просто так? Адже могло таке статися?

Робін, яка вже вирішила, що всі питання, пов’язані з «Розполовиненням», почекають до кінця інтерв’ю, спитала:

— А вас не просили надати алібі, не ставили жахливих запитань? Адже ви знали про місце зустрічі?

— Ем... Так, просили, — відповіла Ясмін, вперше виявляючи стриманість. — Я була у сестри. На дні народження небоги? Тож я ніяк не могла...

— Ох, ні, — поспішно запротестувала Робін, — тільки не подумайте, що я...

— Ні-ні, в жодному разі, — зі смішком запевнила Ясмін. А тоді дещо тихішим голосом промовила: — Поліція сказала, щоб я була дуже обережною. Задля моєї, знаєте, безпеки? Адже я... — Ясмін ніби ніяково знизала плечима, — я доволі помітна постать у фандомі? І відомо, що я дружила з Джошем, тож поліція сказала, будьте дуже уважні та обережні? Бо раптом це якась вендета проти всіх причетних?

— Ого, — сказала Робін. — Це дуже страшно.

— Так, — погодилася Ясмін і відкинула волосся за плече. — Я навіть замислилася, чи варто далі писати книгу? Чи, знаєте, розумно з мого боку додавати собі слави? Але насправді мати проект — це так чудово, можна всі негативні емоції вилити у щось позитивне? Знаю, що Філ такої самої думки... це наречений Еді? — додала вона. — Він благословив мій проект і навіть трохи допомагає мені з ним? Він отримає тридцять відсотків роялті. І ми думаємо передати гроші на благодійність? Допомога жертвам нападів із застосуванням холодної зброї?

— Це просто чудово, — сказала Робін. — Бідолашний її наречений, йому через таке доводиться проходити.

— О, Філ так горює... але справді хоче допомогти з книгою заради, типу, пам’яті про Еді?

— Це так чудово, — погодилася Робін.

— Власне, він розповів про її погляд на подальший розвиток історії? Мабуть, фанати зрадіють, що є можливість дізнатися про її плани? Ох, ви не уявляєте, його так цікаво слухати.

— Можу собі уявити, — з ентузіазмом закивала Робін. — Bay. Як добре мати таке джерело!

— Так. Він стільки всього знає, що це майже як сама Еді? Я не хочу спойлерити, але вона придумала двох абсолютно нових персонажів для фільму, і вони просто неймовірні! Філ пам’ятає стільки подробиць. Звісно, я не знаю, чи «Маверик» їх використає, але впевнена, що фанати з великою радістю прочитають власні слова Еді про цих персонажів і про їхню роль у сюжеті фільму? Бо вона і це продумала?

— Є нотатки, написані її рукою?

— Нотаток як таких немає, але Філ має неймовірну пам’ять.

— Фантастично, — відповіла Робін, щоб не казати «чудово» ще раз. — Розкажіть мені, будь ласка, про структуру книжки. Як саме ви...

— Звісно ж, я пишу про мультфільм від самого початку, ще з ютубових часів? Але в центрі книжки ми, фанати? І те, що ми самі принесли у фандом, як сформували його, адже це, типу, унікальне явище?

Ясмін промовила ці слова без тіні іронії» а тимчасом за бар’єром, який відділяв їхній столик від прохідної зади, крокували собі віддані адепти сотень інших франшиз.

— Яку рису «Чорнильно-чорного серця» ви вважаєте особливо привабливою? Чому саме ви закохалися у цей твір?

— Ну, очевидно, гумор? — усміхнулася Ясмін. — А ще цей божевільний, трошки романтичний, лячний світ? Все таке гарне, а ці персонажі, вони так чудово тримаються попри все? Ви ж знаєте культову фразу з першої серії?

Робін похитала головою. Вона не додивилася першу серію.

Ясмін розіпнула поли важкого кардигана і показала слова, написані білим по чорній тканині футболки: «МИ ВЖЕ ПОМЕРЛИ. ДАЛІ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ КРАЩЕ».

Робін слухняно засміялася.

— Я думаю, якщо людина колись почувалася чужою в цьому житті чи, знаєте, якоюсь неправильною чи повною невдахою, то цей мультфільм ніби про неї?

— А ви так почувалися? — спитала Робін, сама почуваючись психотерапевтом.

— Так, трохи було, — кивнула Ясмін. — Мене, типу, сильно цькували у школі?

— О, мені так шкода, — сказала Робін.

— Та нічого, я ж тепер доросла, все вже позаду? А ще я завжди порівнювала себе зі старшою сестрою? А Паперовобіла у мультфільмі теж багато говорить про свою сестру? Що та жива, ходить на вечірки і все таке?

— Так, і справді, — погодилася Робін.

— Ну і, звісно, Серцик? — провадила Ясмін, і її усмішка стала широкою як ніколи. — Ми всі любимо Серцика. Джош так чудово його озвучив? Ми всі сподіваємося, що коли Джош одужає, він знову бути говорити за Серцика?

Буденний тон Ясмін дав Робін зрозуміти, що вона дуже мало знає про ушкодження, яких зазнала шия Джоша Блея після зустрічі з мачете. Ясмін так легко говорила про шок і страх, але здавалася Робін якоюсь дивно ізольованою від того, що сталося на цвинтарі.

— Тож так, у книзі я пишу про самий початок? Як фанати реагували на різних акторів озвучення, з якими я була знайома...

— Так, — закивала Робін, — звісно, ви ж всіх знали? Ми можемо повернутися до вашого знайомства з Джошем та Еді?

— О, ну я стала великою фанаткою буквально одразу? Але на Гайґейтському цвинтарі ніколи не бувала? Тож одного дня я зібралася і пішла туди. А потім трохи загубилася? І зайшла просто у Норт-Ґров. Я чесно не знала, що та будівля — це той Норт-Ґров, де вони тоді жили, просто побачила крамничку і захотіла купити щось цікаве? І чесно не повірила власним очам, коли отак ніс до носа зіткнулася з Джошем! Він працював на касі, а його агентка Катя з ним розмовляла.

Робін, яка чудово знала, що крамничку при мистецькій резиденції з вулиці не видно, кивнула, усміхнулася і зробила помітку.

— І я так, знаєте, завмерла? — розповідала Ясмін, сміючись і розчісуючи пальцями волосся. — І сказала щось типу «о Боже, я тебе люблю!» — ну тобто що я люблю мультфільм — і мені стало так ніяково! Але Джош виявився дуже милим і говірким? А тоді в нього з’явилася якась справа, а я лишилася з Катею? Вона така чарівна, я просто обожнюю Катю. Я спитала, як Джош та Еді ставляться до всієї цієї уваги і всього такого? А вона записала мій номер, бо я сказала, що готова допомагати, набирати тексти чи що, і навіть готова це робити безкоштовно? І ось як все вийшло?

— Неймовірно... А оця гра, — Робін зробила вигляд, ніби звіряється з нотатками, — «Гра Дрека»... вона тоді вже існувала?

— Так, — нітрохи не знітившись, відповіла Ясмін. — Це був класний спосіб для фанатів, типу, контактувати? Такий великий чат, де всі обговорювали персонажів і сюжети, і була така атмосфера ентузіазму? Гра, знаєте, дуже допомогла серіалу ще від самого початку?

— А про «Гру Дрека» ви у своїй книжці теж напишете?

— Так, головний творець дозволив мені присвятити їй окремий розділ і розказав про дещо з внутрішньої кухні? Думаю, фанати будуть щасливі дізнатися про гру більше.

— Цей головний творець часом не знаменитий... чи знаменита... Аномія? — спитала Робін, і Ясмін захихотіла.

— Тільки не питайте в мене, хто це.

— Тобто ви знаєте?

— Не маю права казати.

— Зрозумію це як «так», — усміхнулася Робін. — Якщо ви маєте від цієї людини дозвіл писати про внутрішню кухню, це означає, що ви з нею — чи з ним — підтримуєте прямий зв’язок?

— Ну... — Ясмін захихотіла. — Просто Вотерґейт якийсь!

— Але ж він — це справді він?

— О так, щодо цього сумнівів немає ні в кого, — відповіла Еді.

— Аномія часом поводився... гм... гадаю, правильне слово тут — «негуманно»... з Еді в інтернеті, так?

Усмішка Ясмін зблякла.

— Ну... знаєте... він бував трохи грубуватий, але він... ох... дуже неприємно таке казати тепер? Але фани відчували зневагу? З боку Еді?

— В якому сенсі? — спитала Робін.

— Вона, типу, погано відгукувалася про гру? А ми всі гру дуже любили? А вона бере і каже, люди, ви не зрозуміли мультфільм? Тож звісно, що всі образилися?

— Зрозуміло, — кивнула Робін.

— І от вона таке сказала, і Аномія став... ніби як лідером фандому? Він, ну, дуже розумний і такий... культурна особа? І, мабуть, фани вирішили, що Аномія заслуговує на визнання з боку Еді після того, як він так тяжко працював? І на фінансову винагороду за своє творіння? Бо розумієте, цій людині дуже важко ведеться через певні особисті обставини?

Робін подумала, що як на людину, яка буквально нещодавно вважала, ніби Аномія — це Еді Ледвелл, Ясмін на диво віддана своїй новій теорії.

— Ви точно знаєте, хто Аномія насправді, — сказала Робін, дивлячись на Ясмін із удаваною підозріливістю й цікавістю, і та врешті-решт знову захихотіла.

— Ну добре, добре, я просто склала два і два, просто трохи дедукції, і це типу очевидно? І мене дуже надихає те, чого він добився, попри його особисті обставини? І, мабуть, Аномія і вся його сім’я жили б геть інакше, якби Еді хоч трошки підтримала гру? І поділилася статками з Аномією? А вона не хотіла навіть платити його...

Ясмін обірвала себе на пів слові; виглядало це майже комічно. Робін намагалася вгадати, яким мало бути останнє слово — «навіть платити його зарплату»? «ренту»? Але така побудова речення виглядала вкрай дивно.

— Вона в чомусь підвела Аномію, так? — спитала Робін. Ясмін завагалася.

— Якщо можна, я б хотіла більше про Аномію не говорити.

— О, звісно, — закивала Робін, вирішивши, що можна буде вивернути на тему невиконаних фінансових зобов’язань Еді пізніше.

— Наскільки я розумію, коли мультфільм пішов з ютубу, все стало дуже... комерційно?

— Так, — з жаром закивала Ясмін. — Комерційно! Це саме те слово. І люди, які від самого початку працювали над мультфільмом, їх просто... Ну тобто для мене це було навіть полегшення, бо роботи в «Лолі Джун» стало дуже багато? А ходити пішки у Гайґейт, щоб відповідати на всі ті листи... вони ж мені навіть метро не оплачували? Звісно, Джош був невинний, він узагалі не торкався фінансових питань, — тепло всміхнулася Ясмін. — Це все... ну власне, я про це й пишу у книжці? Бо, як на мене, потрібна цілковита чесність та відвертість, коли берешся за таку...

— Звісно, звісно, — погодилася Робін.

— Еді... так змінилася? Стала така поважна й закрита? Почала думати, що всі хочуть поживитися за її рахунок? А я зблизька бачила, що з нею коїться? І вона більше не хотіла працювати з Катсю? Вона дуже грубо з нею розмовляла, навіть коли я ще була там? А Катя чудова. Я дуже люблю Катю, і життя в неї теж не мед... а Еді, Еді стала іншою, розумієте?

— Пропоную трохи повернутися назад і прояснити хронологію, — запропонувала Робін. — Як довго ви працювали на Джоша та Еді?

— Трохи довше року? — відповіла Ясмін. — Від серпня 2011 року до листопада 2012-го.

— Тобто ви знайомі з усіма оригінальними акторами озвучення?

— Так! — знов заусміхалася Ясмін. — Джош, Тім, Бонґ, Люсі, Катріона, Воллі та Пез... Правда, Пез — Престон Пірс — уже не озвучував мультфільм, коли я почала працювати на Джоша та Еді? Він не думав, що «Чорнильно-чорне серце» матиме успіх. Він, бувало, відпускав дуже саркастичні...

Ясмін замовкла, раптом занервувавши.

— Будь ласка, вилучіть це. Не хочу, щоб Пез на мене сердився.

— Так, звісно, я це вилучу, — запевнила Робін. — Власне... — Вона вимкнула диктофон. — ...поговорімо не під запис.

Ясмін, здавалося, не знала, радіти чи лякатися.

— Ви знаєте, що ходять чутки, ніби Аномія — це Престон Пірс? — спитала Робін, уважно спостерігаючи за реакцією Ясмін.

— Пез? — недовірливо розсміялася Ясмін. — О ні, це не Пез, оце вже точно.

— Тобто Аномія говорить без ліверпульського акценту? — усміхнулася Робін.

— Навіть і близько ні, — відповіла Ясмін. Робін подумала, що вона, можливо, ніколи не чула голосу Аномії, бо тон відповіді був непевний.

— Чому ви вважаєте, що Престон може на вас розсердитися? — спитала Робін.

— О, ну, він просто такий... — почала Ясмін. — Він ніби ті хлопці, які цькували мене у школі ?

Згадавши, як агресивно Пез поставився до дівчини з блакитним волоссям на вечірніх курсах, Робін вирішила, що розуміє думку Ясмін.

— Ми можемо продовжувати? — спитала вона, поклавши палець на кнопку «запис».

— Так, я дуже за, — відповіла Ясмін, пригубивши своє лате.

— Наскільки я розумію, проблемних моментів «Чорнильно-чорного серця» ваша книжка теж торкається? — спитала Робін; диктофон знову працював.

— Так, аякже, — кивнула Ясмін. — Важливо ставитися до речей критично, навіть якщо ти їх дуже любиш?

— Безперечно, — погодилася Робін.

— Тож я, типу, про те, як фанати розчарувалися в Еді? Через певний контент, певні жарти?

— Щоб краще розібратися в питанні, я почитала блоґ, який називається «Перо правосуддя», — сказала Робін, уважно спостерігаючи за Ясмін, але та нітрохи не знітилася.

— Так, я його теж читаю, — кивнула Ясмін. — Він непоганий, але я далеко не з усім погоджуюся. Там є одна стаття з критикою того, як Чорне Серце переслідує Білу Примару? Як на мене, це вже притягнуте за вуха? Де там той расизм... Слухайте, а можна це теж вилучити? — спитала Ясмін, раптово знов занервувавши. — Розумієте, я всім серцем проти расизму. Я страшенно обурилася, коли дізналася, що Еді списала Паперовобілу з чорношкірої дівчини.

— Тобто ви і це знали? — різко спитала Робін.

Щойно слова злетіли з вуст, вона про них пожалкувала. Цей тон не міг належати Венеції Голл; в ньому бриніло обвинувачення. Ясмін це, здається, вразило.

— Та це наче всі знали? — з сумнівом промовила вона.

— Вибачте, — примирливо усміхнулася Робін. — Здається, цей факт вперше оприлюднив Аномія, тож я подумала, що ви могли дізнатися про це особисто від нього.

— А, — озвалася Ясмін. — Ні, я просто одного дня була у Норт-Ґров? І вносила зміни на їхній сайт? І Джош спитав, чи не хочу я потім піти випити? До них у кімнату нагорі, бо вони щойно закінчили нову серію?

Говорячи про це, вона почервоніла. Цей спогад, вочевидь, був важливим для Ясмін.

— Клас, — прокоментувала Робін, намагаючись повернути минулий легкий, дружній тон.

— Ага, — кивнула Ясмін. — Там були я, Джош, Еді, Себ... він раніше допомагав з анімацією? І ще Пез та Воллі. І вони всі, знаєте, курили траву? — трохи знервовано захихотіла Ясмін. — Ну тобто вони ніколи цього не приховували, це не секрет, але сама я не вживаю, воно мені якось...

Перед очима Робін раптом постала яскрава картинка: Ясмін завмерла на краєчку стільця у тісній, повній диму кімнаті, навколо розвалилися обкурені творці та актори, і безоплатна асистентка у повному захваті, що її сюди допущено, але водночас почувається ніяково, слухняно сміється разом з усіма і жадібно ловить кожне слово.

— І от я почула, як Еді розповідає Себу, що вона типу взяла для Паперовобілої трохи від дівчини, з якою колись жила в одній квартирі? Типу за тією дівчиною упадало багато хлопців, а вона мала спеціальну тактику, щоб їх мучити? Ви бачили, у мультфільмі Паперовобіла так само дуже противна до Серцика, а той у неї закоханий? Але час до часу вона типу дарує йому трохи надії, щоб він не втік?

— Так-так, — кивнула Робін. — Це неймовірно цікаво. Фанати будуть у захваті від таких подробиць.

— Так, але я тоді ще не знала того, що Аномія потім написав у твіттері, що та дівчина була чорна? І це було... процитую Аномію, вона пробила дно? Нащо виставляти подругу в такому світлі? Робити з неї таку... динамщицю?

— Правду кажучи, — мовила Робін, — Еді не розголошувала своє джерело натхнення. Це зробив Аномія.

— Наскільки я зрозуміла, Аномія, типу, втомився від її лицемірства? Вона себе виставляла такою прогресивною, а за лаштунками була зовсім інша?

— Так, — кивнула Робін, — я розумію, про що ви. Оскільки ви торкнулися теми політики... чи у вашій книзі йтиметься про історію з Воллі та Дреком?

— Так, я цьому присвятила окремий розділ, — відповіла Ясмін, спохмурнівши. — Це просто божевілля? Хто б міг подумати, що альт-райтів зацікавить «Чорнильно-чорне серце»? Ми всі страшенно розлютилися, коли вони почали до нас лізти і, розумієте, привласнювати персонажа, бо всі любили Дрека, він такий класний, аж тут він почав означати зовсім інші речі?

— Ви ж були знайомі з Воллі?

— Так, — відповіла Ясмін, і видно було, що їй стало нелегко. — Звісно, те відео про «печивко»... ні, справді, після такого вони не мали іншого вибору, крім як вигнати його? Але багато фанів засмутилися, коли він пішов? Хіба він не міг просто вибачитися? У фандомі був великий розкол. Але Майкл Девід, який прийшов замість нього, виявився чудовим.

Коли Ясмін назвала ім’я Майкла Девіда, на її блідих щоках проступив густий рожевий рум’янець.

— Так, — погодилася Робін. — Але ж він також покинув мультфільм, правильно?

— Гм... ну так, він же отримав ту роль у «Нещасному випадку», — відповіла Ясмін. — І грає у новій постановці на Вест-Енді наступного місяця.

Рум’янець плямами спустився їй на шию.

— Але він підтримує зв’язок із фандомом? — провадила Ясмін. — Він так само член спільноти Чорнильних Сердець, і це так приємно? Я думаю, йому самому було приємно отримати стільки підтримки від фанатів? Бо коли його взяли на роль, було багато грубості, бо дехто хотів повернути Воллі? Але він так вдячно сприйняв підтримку інших, бо ми казали, що треба дати йому шанс?

— Це так чарівно, — теплим тоном сказала Робін, але твердження Ясмін її зацікавило. За всі години, присвячені вивченню твіттерів Аномії та інших фанатів «Чорнильно-чорного серця», їй ніде не трапилося жодної ознаки контакту між Майклом Девідом та фанатами, жодного натяку від самого актора, що він, покинувши мультсеріал, підтримує зв’язок із фандомом.

— Так, — погодилася все ще рум’яна Ясмін. — Я з ним навіть трохи знайома? Він сам написав, щоб подякувати за всю підтримку, коли пішов з шоу? Я маю квитки на його виставу і він пообіцяв потім дати мені автограф?

— Нічого собі, — сказала Робін.

— Насправді, — раптом знову стривожилася Ясмін, — це, мабуть, теж краще вилучити? Бо знаєте, моя дружба з Майклом дещо... приватна?

— Звісно ж, — запевнила Робін. — Я не буду про це згадувати... Перейдімо тепер до історії з «Розполовиненням».

Вона очікувала, що ця тема стривожить Ясмін. Так і сталося.

— Ви маєте на увазі те угруповання нациків чи щось інше?

— Я саме про них, — сказала Робін. — Ви пишете про те, як вони, можливо, маніпулювали фанатами, у своїй книзі?

— Я... насправді ні... Я не думаю, що фанати справді могли на це купитися, якби «Розполовинення» запустило якісь облудні чутки?

Але плями на шиї у Ясмін тепер виглядали практично як кропивниця на обличчі Ґуса Апкотта. Робін мовчала і не усміхалася, просто дивлячись на Ясмін крізь скельця-окулярів; та почала помітно нервувати.

— Так, і я саме це сказала поліції? Що після тієї статті багато фанатів почали казати: «А, тобто якщо ти десь колись сказав щось погане про Еді Ледвелл, то ти типу нацист і хотів довести її до самогубства?» Ну хіба це не абсурдно?

— Але ви звернули увагу на появу огидних чуток про Еді, правильно? Настільки, що навіть зібрали ціле досьє і передали Джошу.

— Я... те, що я передала Джошу, ніяк, ну от просто ніяк не могло бути обманом від «Розполовинення», — відповіла Ясмін. — Я це знаю точно, бо... бо люди, від яких я це дізналася, точно не мають стосунку до «Розполовинення».

Запала тривожна мовчанка. Ясмін знервовано пригладила волосся.

— Я просто хочу сказати, що це цілком могло виявитися правдою? Але не виявилося. Вони просто помилилися. І ще хочу додати, що один з тих людей, що це казали, чорношкірий, тож він точно не може належати до «Розполовинення».

Робін спав на думку абсолютно божевільний здогад, який вона б негайно відкинула, якби її візаві не зашарілася ще сильніше.

Але ж Ясмін не могла вважати, що Майкл Девід анонімно грає у «Гру Дрека»? Чи вона настільки введена в оману, що вірить, ніби успішний актор міг довгі години присвятити пошукам доказів, ніби Еді Ледвелл і є Аномія, замість займатися блискучою кар’єрою на телебаченні й театральній сцені? І якщо Ясмін справді вірить у таку фантастичну брехню, хто міг так уміло прищепити їй думку, ніби вона спілкується з самим Майклом Девідом?

— Чорношкірий? Ви це точно знаєте?

Виникла нова пауза; Робін була певна, що Ясмін прикута до стільця страхом, який тільки-но почав піднімати голову. Напевно, сумнів, який вона так довго успішно придушувала, нарешті виповз із підсвідомості, ніби отруйний скорпіон. А ще, мабуть, Ясмін почала підозрювати, що і Венеція Голл, яка так упевнено ставить дуже конкретні питання, зовсім не та, ким Ясмін її вважає. Її обличчя залила нездорова жовтизна, але на шиї так само цвіли червоні плями. Що довше тягнулася пауза, тим нажаханішою ставала Ясмін.

— Так, — нарешті вимовила вона. — Я точно це знаю.

— А, ну якщо ви з цією людиною бачилися, — усміхнулася Робін. — Тож ви не думаєте, що до смерті Еді причетне «Розполовинення»?

— Н-ні, — відповіла Ясмін, затинаючись. — Н-не д-думаю.

— Чи що це зробив Аномія?

Робін вкинула це питання, знаючи, що втрачати вже нічого. Ясмін, може, і боїться тепер, що Венеція Голл зовсім не журналістка, але попелясто-білява перука, контактні лінзи та окуляри означають, що Робін Еллакотт вона не впізнає.

— Що ви маєте на увазі?

— Ну, ви чимало розповіли про те, що Аномія має всі підстави ображатися на Еді Ледвелл, — усміхнулася Робін.

— Аномія не міг цього зробити, — сказала Ясмін. — Просто не міг.

— Що ж, гадаю, на цьому все, — сказала Робін і вимкнула диктофон. Дуже-дуже дякую, що погодилися поговорити зі мною, це було так захопливо! І успіху вам із книжкою!

Ясмін виглядала контуженою. Вона навіть забула про свій висхідний тон, коли жінки обмінювалися останніми люб’язностями, перш ніж розійтися. Робін дивилася, як вона повільно виходить з кафе, низько опустивши голову, і зовсім не здивувалася, коли Ясмін дістала телефон і почала щось набирати. Сама вона тимчасом витягнула власний мобільний і написала повідомлення Страйку.

Маю дещо дуже цікаве. Де тебе шукати?