Чорнильно-чорне серце. Книга 6

18

Пляшко тьми, що все плямує,

То влещає, то шельмує,

Скільки диких витівок

Ти взяла з пустих думок,

Скільки стріч та розставань,

Скільки дружб й ворогувань!

Мері Елізабет Кольридж,

«Вміст чорнильниці»

Наступного вівторка Страйк і Робін приїхали до «Клубу мистецтв» на таксі. Робін відзначила — але промовчала — що він вдягнув той самий італійський костюм, у якому був у «Рітці» на її день народження. Робін надягнула чорну брючну пару, елегантну, але без претензій. Поки їхали до Мейферу, Страйк вимкнув зв’язок із водієм і сказав до Робін:

— Я тут подумав, і вважаю, що ми не повинні казати їм, кого Еді вважала Аномією. Не можна розкидатися такими звинуваченнями, адже вона могла помилятися.

— Я розумію, — погодилася Робін. — Але цікаво було б дізнатися, чи вони такої ж самої думки.

— Я вчора пошукав Монтґомері в інтернеті, — мовив Страйк, який, на відміну від Робін, у вівторок мав вихідний. — Знайшов його на лінкедині та в інстаграмі. До його роботи у Фіцровії від нашого офісу десять хвилин. Компанія займається цифровими ефектами. Живе у Лендброук-Ґрові зі своєю дівчиною. В його інстаграмі повно спільних фоток з нею та їхніми друзями-гіпстерами.

Робін скоса глянула на нього.

— Ти не думаєш, що це він, — сказала вона не так питально, як стверджувально. — Що ж, якщо ти помиляєшся, то в нього дуже терпимий шеф, який не проти, що працівник цілий день сидить у твіттері. Вчора ввечері я зазирнула до акаунту Аномії. Він сидить у твіттері день і ніч... Звісно, у мене можуть просто бути стереотипні уявлення. Важко уявити інтернетного троля, який має насичене реальне життя. А в Монтґомері, наскільки я розумію, все добре.

Від «Клубу мистецтв» було десять хвилин до будинку мільйонера на Саут-Одлі-стріт, тож Робін уявляла собі досить фешенебельний заклад, але побачена розкіш її вразила. Офіціанти у білих одностроях, мармурова підлога, екстравагантні модернові канделябри — «Рітц» просто відпочивав. Важко було уявити у цьому місці Еді у поношеному одязі й чорнильних плямах; насправді тутешня публіка складалася в основному з чоловіків середнього віку у дорогих костюмах. Виявилося, що Робін одягнулася майже так само, як симпатична молода жінка, яка привітала їх біля дверей і провела до приватної зали, повідомивши, що інші гості вже зібралися.

Приватна зала була невеликою і навіювала думки про опіумний притон: темно-червоні стіни, різьблені дерев’яні ширми у псевдокитайському стилі, приглушене світло. Четверо людей, що чекали на Страйка і Робін, ще не сіли за стіл. Коли детективи увійшли, всі розвернулися до них та замовкли.

— Ага! — вигукнув усміхнений рожевощокий чоловік в окулярах, що стояв найближче до дверей. Він здавався занадто молодим для свого нечесаного сивого волосся, а його дещо мішкуватий костюм виглядав скоріше зручним, ніж стильним. — Містер Страйк та міс Еллакотт, я правий? Як ся маєте? Я Аллан Йомен.

Він по черзі потиснув обом руки, а тоді представив детективів сорокарічному на вигляд денді у краватці того самого кольору, що й сріблясті занавіски у спальні Меделін. Його темне волосся було настільки ж акуратним, наскільки скуйовдженою була зачіска Йомена, а ідеального крою костюм видавався у першу чергу стильним.

— Це Річард Елґар, виконавчий директор «Маверик Філмз» у Великій Британії.

— Вітаю, — мовив Елґар; легкий акцент видав у ньому американця. Коли він потискав руки, на манжетах блиснули сталеві запонки з оніксами. — Радий зустрічі. Кілька років тому ваша агенція допомогла моїй подрузі в особистій справі.

І він назвав ім’я клієнтки, яка розлучилася зі зрадливим мільйонером.

— А це Грант Ледвелл, — провадив Йомен, вказуючи на чоловіка з навислим чолом і висунутою щелепою, вельми схожого на бульдога. Густа чуприна Ґранта була підстрижена дуже коротко, він носив двобортний синій піджак і сорочку з дуже тісним комірцем. — Дядько Еді, як ви знаєте.

Втім, войовничим виглядом Грант завдячував не лише потужній щелепі та кошлатим бровам.

— Співчуваю вашій утраті, — сказав Страйк під час рукостискання, а Грант у відповідь щось прогарчав.

— І його дружина Гізер, — закінчив Йомен.

Гізер була вагітна і мінімум на десять років молодша за чоловіка. Важко було назвати її красунею, але молочно-біла шкіра та довге, лискуче каштанове волосся Гізер сяяли якоюсь плодючою силою. Тісна фіолетова сукня з глибоким викотом мінімум наполовину відкривала набряклі груди. Робін відзначила те, як уперто Страйк дивився в обличчя Гізер, коли потискав їй руку.

— Я про вас читала! — усміхнулася Страйкові Гізер.

— Неймовірно.

— Пропоную сідати, — сказав Аллан Йомен.

Всі шестеро зайняли свої місця за круглим столом, і Робін стало цікаво, чи комусь іще це нагадало початок спіритичного сеансу; на стіл падало світло, а кутки кімнати губилися у тінях. Коли Гізер підсунула стільця, світло упало на її груди, перетворивши кожне персо на місяць у повні; офіціант, який саме приніс меню, аж укляк, зачудовано дивлячись на них.

Елґар провадив світську балачку про «Клуб мистецтв», членом якого був, поки за офіціантом не зачинилися двері, і зібрання не лишилося на самоті.

— Отже, — почав Йомен, звертаючись до Страйка та Робін, — дуже добре, що ви погодилися на зустріч.

— Ми раді бути тут, — запевнив Страйк.

— Знаю, що й Еді пораділа б нашій зустрічі, — траурним тоном додав Йомен. — Гадаю, ви уявляєте, яким страшним ударом це стало для нас — а для Ґранта й Гізер це, звісно, особиста трагедія.

— Як просувається поліційне розслідування? — спитав Страйк у Ґранта.

— Вже тиждень немає жодних новин, — відповів дядько Еді, чий голос від природи нагадував гарчання. — Але вони наче впевнені, що це зробив хтось із тих ультраправих, «Половини» чи як їх там.

— Вони вже уявляють, як виглядав нападник? — спитав Страйк.

— Ні, — відповів Ґрант. — Блей стверджує, що їх оглушили тазером з-за спини. Каже, він упав долілиць і бачив тільки чорні кросівки, коли нападник тікав.

— Є сумніви щодо його версії? — поцікавився Страйк, розчувши ноту скепсису у тоні Ґранта.

— В інтернеті люди пишуть, що він сам зарізав Еді, — втрутилася Гізер, не давши Ґранту розтулити рота. — Хіба ж ні, Ґрубе? Сам подумай, для цього Блея все склалося ідеально. Тепер все належить йому, хіба ж ні?

— Не належить, — коротко відповів Ґрант. — І ми про це подбаємо.

Виникла дещо незручна пауза.

— У газетах писали, що його поранили в шию, — сказав Страйк.

— Саме так, — кивнув Йомен, не даючи висловитися Ґранту. — Наскільки мені відомо, його врятував високий комір шкіряної куртки. Якби ніж пройшов глибше... наскільки я зрозумів, йшлося про лічені міліметри. І навіть так він отримав ушкодження спинного мозку і тепер частково паралізований.

— Вони з Еді розбіглися, і... — почав Ґрант, але зайшло двоє офіціантів з водою та закусками, і він замовк. Ніхто не замовляв алкогольні напої. Коли офіціант, розливаючи воду, спитав, чи вирішили гості, що вони їстимуть, Гізер відповіла тихим смішком.

— Ой, я ще ні! — сказала вона й заходилася гортати меню.

Зробивши замовлення, вона розвернулася до Робін і заявила, гладячи живіт:

— Це хлопчик, я вже знаю! Коли я носила наших дівчаток, то не була така голодна!

— І коли вам час? — ввічливо поцікавилася Робін.

— Десь у червні. А ви маєте дітей?

— Ні, — усміхнулася Робін.

— Правду кажучи, ми цього не планували, — театральним шепотом повідомила Гізер. — Але я від одного його погляду вагітнію. Та хтозна, може, вдасться когось найняти у поміч, якщо...

Вона не закінчила речення. Поки вона пила воду, Робін стало цікаво, яку суму вони з Грантом розраховують отримати від несподіваного спадку.

Наїдки замовили, офіціанти пішли. Двері зачинилися, і Йомен почав:

— Отже, як я і сказав по телефону, ми сподіваємося, що ви погодитесь провести для нас це розслідування. Ми, — він вказав на себе та Елґара, — будемо вашими клієнтами і разом платитимемо, але вирішили, що варто запросити і Ґранта, адже він найближчий родич Еді. Річарде, щось бажаєте додати ?

— Дякую, Аллане, — кивнув американець, склавши дашком пальці з ідеальним манікюром. — Я маю пояснити, що незадовго до смерті Еді вони з Джошем практично уклали з нами контракт на фільм. Джош уже поставив підпис, а Еді мала це зробити в офісі Аллана у той день, коли на неї напали.

Кілька днів тому Джош через свою агентку повідомив, що не бажає продовжувати роботу над фільмом, поки не буде якось вирішено проблему Аномії.

— Тобто ви не агент Джоша? — спитав Страйк у Йомена. — Тільки Еді?

— Саме так, — підтвердив Йомен. — Джоша представляє така собі Катя Апкотт. Ми до неї ще, гм, повернемося.

— Зважаючи на те, що Джош підписав контракт, для відмови від роботи над фільмом немає законних підстав, — сказав Елґар, — але, звісно, ніхто не хоче його примушувати, особливо після того, що сталося.

— Треба сказати, що вихід цього фільму цілком в інтересах Джоша, — додав Йомен. — Якщо його параліч не вдасться вилікувати, малювати він більше не зможе. Він із незаможної родини. Ми хочемо, щоб він заспокоївся щодо Аномії і зосередився на процесі одужання. Він відчуває провину за те, що називав Аномією Еді... за словами Каті, він дуже карається через це...

— Це ж треба додуматися! — вибухнула обуренням Гізер. — Наче хтось буде отаке робити сам із собою, отак виставлятися в інтернеті! Ми тепер трошки уявляємо собі, як їй велося... правда, Грубе? — спитала вона, скоса глянувши на чоловіка. — Щойно Еді загинула, цей Аномія почав писати приватні речі про мене й Ґранта у твіттері!

— Справді? — спитав Страйк, дістаючи записник. — Ви не проти, якщо я буду робити нотатки?

— Звісно, не проти, — запевнила Гізер, яку така перспектива аж сповнила ентузіазму. — Дещо він наплутав — написав, що Грант був у Саудівській Аравії, а він був в Омані, і що я була його секретаркою, коли я була персональним асистентом в іншого чоловіка, і ще набрехав, що у нас був роман, коли Грант ще був одружений, хоча його перший шлюб...

— Тоді вже існував тільки на папері, — гучним голосом заявив Грант.

— Він цілий місяць без упину нас поливав брудом, бо тепер Грант приймає рішення щодо мультфільму! — провадила Гізер. — Я записую за цими так званими фанатами, які приходять на нашу фейсбучну сторінку і пишуть казна-що. Можу назвати вам їхні імена, якщо треба.

— Дякую, це буде корисно, — відповів Страйк, дещо покрививши душею. — Цікаво, що Аномія знає особисті речі про вас, так само, як і про Еді. Він міг дізнатися про них в онлайні — наприклад, з вашої сторінки у фейсбуці? Чи він знає щось, чого немає у публічному доступі?

Грант та Гізер перезирнулися.

— Ну, мабуть, дещо справді є у нас на сторінці, — сказала Гізер, ніби вперше усвідомивши таку можливість. — Але він знав, що у Лаури вовчак. Я не знаю, де він міг це дізнатися, а ти, Грубе?

— Лаура — це моя колишня дружина, — пояснив Грант. — Не розумію, звідки він це дізнався. Я був в Омані, коли померла моя молодша сестра, мама Еді, — провадив він, і Страйк запідозрив, що ця промова була підготована заздалегідь. — На той час я був нежонатий і весь час працював — я просто не міг дбати про маленьку дитину. Коли я зустрів свою першу дружину, Еді уже жила в добрій прийомній родині. Було б тільки гірше, якби перервали її спосіб життя і навчання й вивезли її за кордон. А коли ми повернулися до Лондона, Лаура захворіла. Вона ледве могла доглядати нашу доньку Рейчел. Я цікавився тим, як ведеться Еді, — додав Ґрант, агресивно смикнувши підборіддям, — але, зважаючи на мої особисті обставини, запрошувати її до нас було просто нерозумно.

— А потім вона приймала наркотики і все такс, — втрутилася Гізер, — правда ж, Ґрубе? Нам такого не треба, у нас діти.

Елґар, який під час цього відхилення від теми сидів з виразом легкої цікавості на обличчі, повернув розмову до русла, яке зі свого боку явно вважав основним.

— Як і сказав Аллан, ми всі хочемо підтримати Джоша, але є й практичні причини, через які ми хочемо здихатися Аномії. Аномія виступає проти нашого фільму і підбурює проти нас фандом. Є вже чимало прикладів того, як він ініціював вороже ставлення до змін, які не сподобалися особисто йому.

Йомен, який саме жував сендвіч, кивнув і нерозбірливо промовив:

— Коли шоу переїхало на «Нетфлікс», Аномія організував кампанії гейту проти акторів озвучення та художників. Дехто звільнився через цькування, яке Аномія влаштував їм в інтернеті. Якщо говорити про бренд в цілому,

«Чорнильно-чорне серце» тепер відоме уже не як мультфільм, а як дуже агресивний фандом. Ніхто не хоче, щоб ця назва стала синонімом до токсичної поведінки в інтернеті, але я боюся, що саме до цього ми і прийдемо, якщо нічого не зробити.

— І це дуже прикро, — додав Елґар, — бо ми покладаємо великі сподівання на кіноадаптацію. Ми плануємо поєднати живу акторську гру та комп’ютерну графіку. Готична історія кохання плюс чорна комедія, багато дотепних, привабливих персонажів.

Робін подумала, що це звучить мов рядок із прес-релізу.

— Наскільки я розумію, — спитала вона, — «Маверик» отримає права на створення комп’ютерних ігор, якщо зі зйомками фільму таки складеться?

— Влучили просто у яблучко, міз Еллакотт, — кисло усміхнувся Елґар. — Щойно ми отримаємо права на створення ігор, у гри Аномії з’являться конкуренти. На нашу думку, саме тому він настільки проти перетворення мультфільму на фільм.

— Звідки Блей узяв, що Еді була Аномією? Ви щось знаєте про це? — спитав Страйк.

Йомен зітхнув.

— Хтось приніс йому досьє з так званими доказами. Я поки що не мав змоги поговорити з Джошем, тож більше нічого не знаю, але... річ у тім, що він вживає багато канабісу та алкоголю. Наприкінці їхні з Еді стосунки стали украй поганими; накопичилося багато образ, параної, гіркоти. Гадаю, йому не треба було довго доводити, що Еді замислила щось недобре.

— Ви відмовили Еді, оскільки агенція не займається кіберрозслідуваннями, правильно? — спитав у Робін Елґар.

— І наша клієнтська черга на той момент була заповнена, — пояснила Робін.

— Що ж, вам слід знати, що присутні за цим столом зацікавлені сторони вважають, що шлях кіберрозслідування вичерпано, — сказав Елґар.

— Справді? — спитав Страйк.

— Так. Ми всі діяли незалежно, — сказав Йомен, — і тільки після смерті Еді зібрали всі відомості докупи. Грант...

— Так, у мене добрий друг останні кілька тижнів займався цим Аномією, — мовив Грант, знову агресивно смикнувши підборіддям. — У Лена фірма з кібербезпеки. Познайомилися в Омані. Лен каже, що до цієї гри, що зробив Аномія, не підібратися. Він не зміг накопати нічого про тих, хто за цим стоїть.

— Хочу дещо прояснити, — перебила його Робін, — гру створили двоє людей, правильно? Не один лише Аномія?

— Саме так, — кивнув Йомен. — Другий називає себе Моргаусом і...

— Це одна людина, — тоном цілковитої певності заявила Гізер. — Я в інтернеті читала. Вони — це одна і та сама людина.

— Можливо... не знаю, — тактовно погодився Йомен. — Моргаус, якщо це реальна людина, тримається дуже скромно. Майже нічого не пише у твіттері і, наскільки мені відомо, ніколи не цькував Еді. Силу у фандомі забрав Аномія, слава за гру дістається саме йому.

— І ви теж намагалися встановити особу Аномії в інтернеті? — спитав Страйк, переводячи погляд із Йомена на Елґара.

— Так, — кивнув Елґар. — І з наближенням підписання угоди негативне ставлення фандому почало нас непокоїти. Аномія створив надзвичайно злоякісну суміш правди та вигадки.

— Він знав речі, яких не мав знати? — поцікавилася Робін.

— Так, саме так, — відповів Елґар. — Окремі деталі, нічого важливого, але я почав сумніватися, чи не сидить Аномія у мене в студії. Я звернувся до фірми, яка спеціалізується на кібсррозслідуваннях і вже допомагала нам, коли стався витік даних зі студії. Вони досягли не більше успіху, ніж знайомий Ґранта. Аномія та Моргаус дуже постаралися, щоб захистити себе і свою гру в інтернеті. Але ми принаймні упевнилися, що Аномія не пише свої твіти просто зі студії, а це вже неабищо.

— Аномія та Моргаус називають себе звичайними фанатами, так? — спитала Робін.

— Так. Вважається, що це молоді люди, хоча вони ніде прямо не заявляли про свій віїс, наскільки я знаю, — сказав Йомен. — Про них говорять як про осіб чоловічої статі, хоча цілком очевидно, що й цього ми підтвердити не можемо.

— Ви теж намагалися встановити особу Аномії, так, Аллане? — спитав у агента Страйк.

— Так, — кивнув Йомен. — Я не казав про це Еді, щоб не давати їй облудної надії. Я радив їй не зважати на Аномію. Вона кілька разів зверталася до нього у твіттері, але це не допомогло. Насправді стало тільки гірше. Але одна справа — радити клієнту не звертати уваги на соцмережі, і зовсім інше — добитися, щоб він так і робив. Тож так, пів року тому я попросив одного з працівників зробити все можливе. Бенджамін — наш вундеркінд, він займається кібербезпекою. Вш вивчив хостинґи гри Аномії і, між нами кажучи, спробував обійти її захист, хакнувши обліковий запис адміністратора й проникнувши у модераторський канал, але з цього нічого не вийшло. Як і казав Грант, там все дуже хитро зроблено.

Двері знову відчинилися, — офіціанти повернулися із наїдками. Страйк, Йомен та Грант замовили японську яловичину ваґю, Елґар та Робін — салати, а Гізер — ризото.

Так смачно! — радісно повідомила Гізер, і Робін, яка намагалася не піддаватися антипатії, здалася. Вони зібралися у цьому фешенебельному клубі та їли цю смачну їжу через те, що небога Гізер загинула страшною смертю. Нехай Гізер її ледве знала, ця відверта насолода дорогою стравою і погляди, що їх вона постійно кидала на Страйка, Робін здавалися недоречними й неприємними.

Коли двері зачинилися знову, Робін спитала:

— А були спроби піти на контакт з Аномією? Якось із ним домовитися чи влаштувати приватну зустріч?

— Так, сама Еді намагалася це зробити, — відповів Йомен, енергійно нарізаючи м’ясо. — Вона через твіттер запросила Аномію зустрітися з нею особисто. Він так і не відповів.

— А через авторське право не можна щось зробити? — спитав Страйк. — Якщо в його грі задіяні персонажі Ледвелл та Блея, як це вирішується юридично?

— Це сіра зона, — відповів Йомен, жуючи шмат стейка. — Можна заявити про порушення прав, але фанатам подобається гра, і ніхто на ній не заробляє, тож ми вирішили не тиснути. Якби Аномія почав монетизувати гру, тоді це було б порушення авторського права. Ми гадали, що фанатам рано чи пізно набридне і вплив Аномії зменшиться, але їм не набридло.

— В нормі, — сказав Елґар, — ми б постаралися перетягнути його на наш бік — ну, знаєте, суперфан, популярний у спільноті. Квитки на передпокази, особисті зустрічі зі сценаристами та акторами, все таке. Але у цьому випадку таке неможливо, навіть якби ми вирішили проявити щедрість. Аномія плекає свою анонімність, з чого я доходжу висновку, що зірвана маска йому серйозно зашкодить.

— Це досить незручне питання, — сказав Страйк до Ґранта, — але оскільки Аномія має стільки приватної інформації, чи не спадало вам на думку, Гранте, що це може бути хтось із родичів?

— Це точно не хтось із родичів, — негайно відповів дядько Еді.

— Ніхто з родичів її не знав, — втрутилася Гізер. — Навіть ти її ледь знав, правда?

— Я був за кордоном, — повторив Ґрант, сердито позираючи на Страйка, — а моя колишня дружина хворіла. Мої батьки померли, батьки Еді — теж. Єдині родичі — мої діти, які її навіть не знають. Тож це точно не хтось із родичів.

— Я акуратно розпитав працівників, — сказав Йомен, — бо й мені, природно, спало на думку, що Аномія може бути одним із нас. Але виявилося, що всі максимум пили з Еді каву після роботи. Хтось міг би знати, як просувається робота над мультфільмом, але дізнатися подробиці минулого Еді людям не було звідки. На мою думку, Аномія — це хтось із найближчого кола спілкування Еді. Чи, що значно вірогідніше, з кола Джоша.

— Чому людина з кола Джоша здається вам більш вірогідним варіантом? — запитала Робін.

Йомен відклав ніж та виделку, проковтнув їжу та сказав:

— По-перше, на Джоша Аномія ніколи не нападав. Він завжди мав фіксацію на Еді, цькував та переслідував її. Це, серед іншого, посіяло між ними незгоду: до Джоша фандом ставився дуже прихильно, а Еді винуватив у всьому, що їм не подобалося. Але, як я уже казав, Джош давно пиячить і курить теж забагато. Також я боюся, що він погано розбирається у людях. У нас було чимало проблем із першими акторами озвучення, які всі були його друзями, і це повертає нас до, гм, питання Каті Апкотт.

Йомен глянув на Елґара, — той легким рухом виделки заохотив продовжувати, — і агент сказав:

— Я не запрошував Катю на цей обід, бо вона запекло захищає Джоша — що, звісно, дуже шляхетно, особливо зважаючи на його нинішній стан. Але без неї ми можемо говорити вільніше.

— Катя має власну агенцію?

— Власне... ні. Це дуже приємна пані, яка торгує матеріалами для творчості з дому. З Джошем та Еді Катя познайомилася кілька років тому, коли вони жили у мистецькій резиденції. Катя ходила туди на вечірні заняття. До того, як розпочати власну справу, вона працювала у піарі, тож почала радити Джошу та Еді, як поводитися, коли у «Чорнильно-чорного серця» з’явилися перші прихильники.

З часом вона стала де-факто їхнім агентом. У 2012 році Еді вирішила знайти професійного агента, яким став я. Джош лишився з Катею. Для людей, які зненацька стали популярними, природно триматися знайомих людей. Тут йдеться про вірність, але не обходиться і без страху. Важко зрозуміти, кому можна довіряти, коли зненацька ти стаєш всім цікавий. Катя — дуже приємна жінка з добрими намірами, — підкреслив він, — і вона в курсі, що я звернувся до приватних детективів по допомогу у пошуках Аномії. Вона запевнила, що сприятиме розслідуванню усім, чим лиш зможе. Вона більше, ніж я, знає про друзів Джоша та його коло спілкування, але вам доведеться діяти обережно, оскільки Катя не сприймає думку про те, що Джош через наївність, недбалість чи нестачу здорового глузду міг докласти руку до проблеми Аномії.

— Хто у Джоша є з рідних? — спитала Робін.

— Його виростив батько-одинак, який має ще двох дітей, і в мене склалося враження — з того, що я чув від Еді, сам я не знаю, — що містер Блей-старший гадки не мав, що робити з ним, і фактично передав батьківський обов’язок Каті, яка за віком могла б бути матір’ю Джоша.

— Ми були б вдячні за контакти Каті, — сказав Страйк, і Йомен кивнув, знов беручись за ніж та виделку.

— На час смерті Еді була в інших стосунках, правда ж? — спитала Робін.

— А, цей! — пирхнула Гізер.

— Так. Його звати Філіп Ормонд, — сказав Йомен. — Він учитель — здається, географії. Працює у школі в Гайґейті. Познайомився з Джошем та Еді на вечірніх курсах, — так само, як і Катя. Коли Еді та Джош розійшлися, запропонував їй поплакатися у жилетку.

— Він заявляє, що незадовго до її смерті вони заручилися, — сказала Гізер.

— А ви в це не вірите? — спитав Страйк.

— Ну, більше ніхто про таке не чув. І заручної каблучки вона не мала, — відповіла Гізер, яка сама носила великий діамант над широкою обручкою.

— Мені вона теж нічого не казала про намір одружитися, — сказав Йомен.

— І зведеній сестрі теж, — додала Гізер. — Я питала про це на похороні.

— Як звати зведену сестру? — спитав Страйк.

— Катріона Дуґлас, — відповів Грант. — Еді підтримувала з нею зв’язок після того, як пішла з тієї сім’ї.

Страйк записав ім’я.

— Ормонд просто бачить вигоду, якщо хочете знати мою думку, — сказала Гізер. — Він сподівається накласти лапу на її власність. Ще ця маячня з листами у труні! Спершу Блей — здавалося б, після того, як він назвав її Аномією... але ж ні, надиктував Каті те, що хотів би сказати, та принесла листа нам, і що 6 ви собі думали... — Гізер закотила очі, — щойно Філіп пронюхав, що Блей написав їй листа, то вирішив і собі це зробити. Я так і сказала Ґрубові: «Це ж труна, а не бісова поштова скринька!»

Якщо Гізер сподівалася почути сміх, то її спіткало розчарування.

— Так, вони справді змагалися за право вважатися головним плакальником, — мовив Ґрант. — Не можу сказати, що мені подобається Ормонд, але він має на це більше права, ніж Блей. Він жив із Еді на час смерті і не звинувачував її казна в чому.

— Було б корисно поговорити з Ормондом, — сказав Страйк. — І повернімося до цієї зведеної сестри, Катріони. Є якісь її контакти?

— У мене є контакти Ормонда, — сказав Ґрант, витягаючи телефон. Глянувши на екран, він насупився і пробурчав до дружини: — Пропущений від Рейчел.

— Це його донька від колишньої, — театральним шепотом повідомила Гізер, звертаючись до Робін. — Дещо проблемна.

— Мабуть, то через матч, — сказав Ґрант, передаючи свій мобільний Страйкові. — Потім їй передзвоню.

— Ви казали, що були проблеми з акторами, друзями Джоша, — звернувся до Йомена Страйк. — Йдеться про Воллі Кард’ю?

— А, ви вже в курсі про Воллі? — спитав Йомен. — Так, він нам одним із перших завдав клопоту. Вони з Джошем разом училися. Воллі не мав акторського досвіду, але підлітком умів говорити комічним голосом — таким високим та зловісним — зображав когось із їхніх вчителів. Коли Еді та Джош малювали першу серію, вони попросили Воллі озвучити персонажа на ім’я Дрек. Він заговорив своїм фальцетом. Фанам сподобалося. Але Воллі це все переріс. Він почав робити власні відео на ютубі, використовуючи голос Дрека та його характерні фрази, і при цьому допускав украй сумнівні жарти. Деяким фанам це сподобалося. Іншим — ні. А потім Воллі та його друг Ем-Джей зробили сумнозвісне відео про «печивко».

— Печивко? — перепитав Страйк.

— Так звана сатира на тему Голокосту, — без усмішки пояснив Йомен.

— Це викликало певний резонанс. Джош вважав, що все забудеться, але Еді розлютилася. Джош без охоти погодився вигнати Воллі, чого той не сприйняв. З тих пір Воллі зробив собі кар’єру на ютубі. Ми думали над версією, що Аномія — це Воллі, — додав Иомен, правильно вгадавши наступне питання Страйка. — Він хитрий, але не такий розумний, щоб створити подібну гру, і мушу додати, що його самолюбство виключає анонімність.

— Є ще друзі Джоша, з якими варто поговорити? — спитав Страйк.

— Так, був ще Себастьян Монтґомері, — художник, який допомагав малювати кілька перших серій. Він вчився разом із Джошем у мистецькій школі і трохи насміхався над «Чорнильно-чорним серцем» у соцмережах, коли його прогнали, але сумніваюся, щоб він добре знав Еді. Не думаю, що йому були відомі всі ті особисті факти, які використовував Аномія.

— Хіба що, — сказав Страйк, — він довідався їх через Джоша.

— Так, це можливо, — погодився Йомен.

— Ще хтось?

— Треба подумати... Був такий собі Тімоті Ашкрофт, але я гадаю, що це передусім друг Еді, а не Джоша. Він озвучував Хробака і, наскільки я розумію, мав акторські амбіції, тож не зрадів звільненню, але я гадаю, що вони з Еді лишилися друзями. Боюся, що жодних контактів Тіма у мене немає.

— Чому його звільнили? — спитала Робін.

— Правду кажучи, — сказав Иомен, — він погано грав. Я бачив перші серії; Хробак — класний комічний персонаж, але Тім не віддавав йому належного. Коли вони укладали угоду, «Нетфлікс» захотів приймати рішення щодо акторського складу. Гадаю, для Еді стало полегшенням те, що тепер за це буде відповідати хтось інший. Попервах Джош сам озвучував Серцика, а Катріона, зведена сестра Еді, говорила за Паперовобілу, але на поминках Еді вона казала мені, що дуже хотіла піти. Власна робота її не задовольняла, і вона була рада передати роль професійній актрисі.

Але у ті часи я ще не був агентом Еді, тож могли звільнити і ще когось, про кого я не знаю. Як я й казав, про минуле вам слід поговорити з Катею. Вона була з ними від самого почат... Чекайте, — сказав Йомен. — Еді згадувала ще одну подругу. Вона теж жила у тій комуні. Як же її звати? Міріам, щось таке.

— Йдеться про мистецьку резиденцію Норт-Ґров, правильно? — спитав Страйк, занісши ручку над записником.

— Саме так, — кивнув Йомен. — Нею керує один нідерландець, дуже ексцентричний. Еді та Блей якийсь час орендували у нього кімнати і там познайомилися, і мені відомо, що Джош і далі дружив з цим нідерландцем і бував у резиденції, коли мультфільм став успішним. Від Норт-Ґров рукою подати до Гайґейтського цвинтаря, і саме тому одного дня Еді та Джош опинилися серед могил і придумали сюжет для мультфільму.

— Перш ніж ми продовжимо, — сказав Страйк, беручи до рук теку, яку він приніс із собою, — вам слід переглянути нашу стандартну угоду та розцінки. Я маю примірники контрактів, якіцо бажаєте їх почитати.

Він передав контракти через стіл. Запала мовчанка; Елґар та Йомен переглядали умови, а Страйк, Робін та Ледвелли шкребли виделками; Грант ще й дуже гучно жував. Нарешті агент та продюсер дістали ручки та підписали свої примірники і ще третій, — для агенції.

— Дякую, — сказав Страйк, щойно всі підписи було поставлено, і він забрав свій примірник.

— А я, — мовив Йомен, своєю чергою щось дістаючи з-під стільця, — маю передати вам це.

Він показав картонну теку, з якою Еді приходила до агенції і яку забула на бачку в туалеті.

— Ми почнемо негайно, — сказав Страйк. — Якщо залишите мені свої контакти, я буду повідомляти про хід розслідування щотижня, — та, звісно, у разі виникнення питань чи появи важливих новин я вийду на зв’язок раніше.

Елґар та Йомен передали йому свої візитівки.

— Питаю з чистої цікавості, — сказав Страйк, ховаючи картки у гаманець, — а що ви будете робити з Аномією, коли його особу буде встановлено?

Знову мовчанка; цього разу тиша була глибшою, бо Грант уже не жував. Кінець кінцем заговорив Річард Едґар.

— Від цькування, — мовив американець, — не захищений буквально ніхто. Я цілком певний, що коли ми знатимемо, хто такий Аномія насправді, ми знайдемо і докази лицемірства, неповаги до інших рас, сексуальних домагань... Хто живе цькуванням, має бути готовий від цькування загинути. Щойно ми встановимо його особу, перетворити Аномію з мисливця на жертву буде легко.