Чорнильно-чорне серце. Книга 6

49

В їі похмурім погляді блищало

Присмертне жевріння сердечного бажання,

Зшаліле, бо їі надій не стало,

Й розвогнене від дикого палання

Заздрості та снаги до помсти

І сили без відміни чи згасання.

Мері Елізабет Кольридж,

«Той бік дзеркала»

— Курва! — вголос вилаявся Страйк, коли двері по ньому зачинилися. Дзьоб птаха залишив глибоке розсічення завдовжки, наскільки він намацав, десь дюйм. Страйк почав обмацувати кишені, шукаючи, чим би витерти кров, але марно.

— То така пташка, що гірше тигра, — промовив старечий чоловічий голос. Страйк озирнувся і побачив сусіда Сари, тендітного і білого як лунь дідуся, який з порогу своєї оселі споглядав, як Страйк кривиться і намагається спинити кровотечу із завданої папугою рани. — Ось, — додав дідусь. — Осьо візьміть хустинку.

Він Причовгав ближче і простягнув Страйку чистий складений квадрат тканини, який видобув із власної кишені.

— Це дуже люб’язно, але ж...

— Ай, хлопче, залишиш собі, — наполіг дідусь у відповідь Страйкове вагання. — Якщо я ту пташку знаю, то кровитиме воно довго... А я ту пташку знаю, — гірко додав він.

Страйк подякував діду і взяв хустинку, після чого старий зник у своєму будинку.

Проходячи повз фасад будинку Сари Нівен до машини, Страйк побачив її у вікні вітальні. Жінка сердито дивилася на нього, а за її спиною какаду всівся на клітку з нерозлучниками.

— Все нормально? — безгучно спитала Сара, хоч видно було, що вона не так непокоїться, як злиться.

— Все гаразд, — збрехав Страйк.

Повернувшись до машини, він набрав Робін, вільною рукою притискаючи хустинку до рани.

— Привіт, — сказала вона. — Аномії у грі немає. А що там Кеа?

— Поки нічого, — відповів Страйк. — Втекла через задні двері, коли я нагодився біля передніх. Завдала собі труду дати мені двадцятихвилинку аудієнцію у пабі. Але ось цікавий факт від її матері: напередодні зустрічі з Еді Ледвелл на цвинтарі Джош Блей дзвонив Кеа.

— Ти жартуєш.

— Анітрохи. Мушу визнати, твоя теорія про те, що він підтримував із нею контакт після так званого розставання здається чимдалі подібнішою на правду. І до інших новин: на мене щойно напав какаду.

— Хто-хто напав?

— Папуга, — відповів Страйк, — у якого дзьоб як та бісова бритва.

— От чорт, — сказала Робін, а Страйк подумки подякував, що вона не засміялася. — Як ти?

— Житиму, — роздратовано відповів Страйк, кидаючи закривавлену хустинку на пасажирське сидіння. — А що там Ґус Апкотт?

— У дерматолога. Прийшов із сумкою, в якій має бути ноутбук. Я тут чатую під клінікою... чекай, маємо новий твіт від Аномії, — сказала Робін. — Вибач, маю дізнатися, чи не користувався хтось телефоном.

Вона поклала слухавку, а Страйк зайшов у твіттер і прочитав нове послання від Аномії.

-------------------------------

Аномія @AnomieGamemaster

Підтримайте «Гру Дрека», купивши мерчі

Футболки на https://bit.ly/2l3tYGg

#ЗбережітьГруДрека #Комікон2015

-------------------------------

Страйк пирхнув, закрив твіттер і відкрив фото ноутбука Кеа, яке зробив у будинку Нівенів.

Лаковані рожеві туфлі на високих підборах

https://www.prettylittlething.com/patentpink...

Леґінси зі штучної шкіри

https://www.prettylittlething.com/fauxleathe...

Сережки у формі кола

https://www.prettylittlething.com/hoopearring...

Джош Блей одужання – Пошук Google

Джош Блей – пошук Google

Джош Блей (@realJosliBlay)/Twitter

Файола Джонсон говорить про ментальне здоров’я

https://www.buzzfeed.com/scifiwriterFayolaJo...

10 ознак того, що ви не (зовсім) цисгендерні

https://www.thebuzz.com/10tell-talesignsyou...

Бамбфутіложки

https://www.bumblefootandspoons.tumblr.com

Гра Дрека: Вхід

https ://www.dreksgame/login

Збережіть Гру Дрека футболки

https://www.spreadshirt.co.uk/KeepDreksGam...

Корморан Страйк Джонні Рокбі – пошук Google

Корморан Страйк нога – пошук Google

Корморан Страйк – пошук Google

Світ азеркінів

https ://www.otherkinworld/ghostkin/fanfic...

Tribulationem et Dolonim

https://www.tribulationemetdolorum/forums...

Комікон 2015

https://animecons.com/events/info/15951 /mcm.

Воллі Кард’ю (@the_r3&l_Wally)/Twitter

Аномія (@AnomieGamemaster)/Twitter

Здивований Страйк поклав мобільний поруч із закривавленою хустинкою і поїхав до Т’юсдей-Маркет-Плейс. Поріз над лівим оком щемів.

Великий майдан, на який він за кілька хвилин в’їхав, зусібіч оточували елегантні будівлі, серед яких були банки та готелі. День був не ярмарковий, тож площу заповнювали припарковані машини. Паб «Дівоча голова», масивна споруда коричневої цегли, сусідила з більшим та добірнішим пабом «Герцогова голова».

Страйк запаркувався і з допомогою дідусевої хустинки і власної слини постарався повитирати з обличчя залишки крові, якої виявилося на диво багато. Привівши обличчя до ладу, він узяв свою теку і виліз з машини, цього разу залишивши ціпок у ній.

Всередині пабу було не дуже людно. Окинувши приміщення поглядом, Страйк одразу побачив, що Кеа немає.

«Сподіваюся, що ти просто в туалеті».

— Оце так рана, — сказала, побачивши чоло Страйка, барменка, яка підійшла взяти у нього замовлення. — Що сталося?

— Аварія, — грубувато відказав Страйк.

Він взяв безалкогольне пиво. Озирнувшись у пошуках вільного столу, він побачив Кеа, яка саме зайшла до бару — повільним кроком, спираючись на точно такий самий ціпок, як той, що його Страйк лишив у машині. На Кеа був ніжно-рожевий світшот, такі самі спортивні штани та білі кросівки. Волосся вона зібрала у хвіст. Навіть без косметики та мережевих фільтрів це була дуже гарна молода жінка. Коли Кеа побачила Страйка, її обличчя зробилося переляканим. Погляд ушнипився у теку в його руці.

— Кеа?

— Так, — озвалася вона тим самим тихим голосом, який Страйк чув по телефону.

— Дуже люб’язно з вашого боку погодитися на зустріч зі мною. Я вам дуже вдячний, і впевнений, що Джош теж, — сказав Страйк. — Я можу вас чимсь пригостити?

— Ні, — мляво відповіла Кеа. — У мене шлунок нічого не тримає. Страйк вирішив за краще лишити це повідомлення без коментарів.

— Пропоную сісти.

Він відступив, щоб її пропустити, але Кеа тим самим задиханим голосом відповіла:

— Краще ви перший. Я така повільна.

Тож Страйк поніс теку та свою пінту до найближчого столика на двох, а Кеа повільно попрямувала за ним, важко налягаючи на ціпок. Якщо вона й перебільшувала свої симптоми, то Страйк сам робив те саме кілька хвилин тому в будинку її матері, тож він тримав нейтральний вираз обличчя, поки Кеа обережно влаштовувалася на стільці навпроти.

З того, що писала про минулі сім років свого життя сама Кеа, Страйк знав, що вона має двадцять п’ять років і що її стосунки з Джошем Блеєм тривали вісімнадцять місяців, пережили його вигнання зі школи Сент-Мартінс і закінчилися, коли Джош почав зустрічатися з Еді. Скоро після розриву з Джошем Кеа взяла рік академічної відпустки через стан здоров’я. Більшу частину того року вона провела у будинку матері, але — судячи з дописів у її інстаграмі — часто їздила до Лондона, іноді по кілька тижнів гостюючи у друзів-студентів. За рік Кеа повернулася до Сент-Мартінс, а за два покинула навчання остаточно, знову пославшись на стан здоров’я.

Страйку Кеа з її бездоганною шкірою здалася неймовірно юною; на це враження, мабуть, спрацював і ніжно-рожевий колір кофти, яка виглядала піжамною. І все ж чимось Кеа була йому схожа на Шарлотту. У її манері триматися ввижалася тінь зухвальства. Страйк подумав, що, навіть не читаючи її твіттер, відчув би сталь, яка ховалася під зефірною пухнастістю.

— Дякую, що погодилися на зустріч, Кеа, — повторив Страйк. — Я вам дуже вдячний.

— Ох, ні, — ахнула Кеа, показуючи на поріз у нього на скроні. — Це Оззі?

— Якщо Оззі — це великий хижий птах білого кольору, то так, — кивнув Страйк.

— Мені дуже шкода, — сумно усміхнулася Кеа. — Я хз, чого мама так упадає навколо того птаха. Геть його розпустила. От дивіться.

Вона простягнула ніжну білу руку. Біля кореня великого пальця виднівся тонкий опуклий рожевий шрам.

— Це від Оззі. І ось... — Вона показала Страйку долоню, на якій був такий самий рубець. — І ось тут. — Вона показала за ліве вухо.

— Он як. А я думав, сам винний, бо чоловічої статі.

— Та ні, то просто малий паразит із паскудним норовом. Білі какаду, особливо самці, можуть мати поганий характер. Треба уміти давати їм раду...

Їй ніби забракло голосу продовжити.

— А що там? — з острахом спитала Кеа, опускаючи очі на картонну теку, яку Страйк поклав на стіл між ними. — Це те, що ви мені хотіли показати?

— Саме так, — кивнув Страйк і зробив ковток пива. — Ви не проти, якщо я робитиму нотатки?

— Та м-мабуть не проти, — відповіла Кеа. А коли Страйк дістав записник, несміливо спитала: — Ви бачили Джоша?

— Ще ні, — відповів Страйк. — Йому ще надто погано.

Прекрасні карі очі Кеа — вони мали відтінок старого бренді — негайно заблищали від сліз.

— Це ж неправда? Неправда, що він паралізований? В інтернеті таке пишуть. Це ж неправда, так?

— Боюся, це правда, — відповів Страйк.

— Ох, — тільки і промовила Кеа.

Вона перевела подих і почала мовчки схлипувати, сховавши обличчя у долонях. Страйк бачив, що інші відвідувачі обертаються на них. Мабуть, вирішили, що він — злий вітчим бідної пасербиці. Кеа, здавалося, було байдуже, чи хтось бачить її сльози. Шарлотта так само була не проти свідків. Сльози, крики, погрози стрибнути з даху — все це Страйк витримував на очах у друзів, а іноді і у випадкових перехожих.

— Вибачте, — прошепотіла Кеа, витираючи очі рукою.

— Нічого страшного, — запевнив її Страйк. — Отже... Він розгорнув теку.

— ...як вам відомо, мене найняли, щоб я встановив особу Аномії. Що ви думаєте про Аномію?

— Всім байдуже, що я думаю, — безнадійно заявила Кеа.

— Мені не байдуже, — цілком доброзичливо відповів Страйк. — Я саме тому і питаю.

Кеа тильним боком долоні по черзі витерла очі і промовила:

— Джош не хотів би, щоб я це казала.

— Упевнений, що хотів би, — завірив Страйк.

— Люди скажуть, що в мене свій інтерес.

— Чому ви так думаєте?

— Мене всі завжди звинувачують, що я маю власний інтерес.

— Якщо роздуми про особу Аномії означають корисливість, то цілий фандом...

— А я не фандом, — перебила його Кеа; її гнів вихопився нізвідки, раптовий, мов напад змії. — Я, власне, співавторка.

Філіп Ормонд зробив таку саму заяву, втупивши у Страйка непорушний насуплений погляд, але Ормонд прекрасно розумів, що бреше. Щодо Кеа Страйк такої певності не мав.

— Вона вкрала мої ідеї, — сказала Кеа, повертаючись до знесиленого шепоту. — Те, що вона мертва, цього не змінить. Вона вкрала мої ідеї і видала їх за свої. Джош практично зізнався мені в цьому.

— Справді? — спитав Страйк. — Коли саме?

Кеа підняла на нього очі. На довгих віях тріпотіли сльози.

— Не знаю, чи він би дозволив мені розповісти вам.

— Він дозволяє розповідати мені все, — твердо сказав Страйк.

— Гаразд, гаразд... він казав вам, що ми знову почали зустрічатися?

— Йдеться про листопад 2013 року? — спитав Страйк, не міняючись в обличчі, хоча його мозок гарячково працював. Він розгорнув теку. Раніше Страйк уже звернув увагу на період між листопадом 2013 року і травнем 2014-го, коли дописи Кеа раптом стали нехарактерно бадьорими, а тоді провалилися у ще глибшу безодню люті та відчаю.

— Тобто він вам сказав? — спитала Кеа, і Страйк побачив на її обличчі проблиск надії.

— Ні, — відповів Страйк, звертаючись до відомостей, які зібрала Робін, — але саме у той час ви деактивували свій канал у ютубі, правильно? І твітили, що почуваєтеся щасливою... Так, — кивнув він, знайшовши роздруківки твітів, про які була мова, і розвернув сторінки до Кеа, щоб вона могла прочитати їх.

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

Прокинулася з дивним відчуттям. А тоді зрозуміла, що це я просто... щаслива?

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

Я так люблю вас, всі, кому нині важко. Я теж готова була убити себе. Боже, я б тоді стільки пропустила.

-------------------------------

На другому аркуші містилася низка твітів, зроблених за пів року потому, коли давній тон образи та пасивної агресії знову розлився її сторінкою, ніби пляма нафти.

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

Якщо знаєш, що людина крихка, і все одно її кидаєш — ти винний, коли вона розбивається.

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

Якщо одного дня ти прокинешся, а я — ні, не переймайся. Ми будемо саме там, де мали опинитися.

-------------------------------

— Ці твіти охоплюють період, коли ви з Джошем знову зустрічалися? — спитав Страйк.

Кеа, очі якої наповнилися сльозами, кивнула і повернула Страйку роздруківки.

— Як це допомагає вам дізнатися особу Аномії?

— Нас просто зацікавив той факт, що в цей період ви значно менше критикували Еді, а Аномія так само продовжував цькувати її.

— Так це тому, що я не Аномія, — прошепотіла Кеа. — Це правда. Я не вмію кодити, я б за створення тієї гри навіть взятися не змогла.

— Але ви в неї граєте? — спитав Страйк.

— Ні, нащо? Як гадаєте, як воно мені — бачити, як люди божеволіють за моїми ідеями? Просто... бачите серце отам, над вікном? — Вона показала на площу. — На номері шістнадцять?

— Ні, — зізнався Страйк.

— Але саме там у XVI сторіччі спалили відьму... — І Кеа переповіла Страйку історію про Марґарет Рід, серце якої вистрибнуло з грудей, і він нещиро погодився, що це цілком могло надихнути на створення такого персонажа, як Серцик.

— Отож, — кивнула Кеа. — Ну тобто Серцик же навіть чорний, ніби його опалило полум’я!

— Повернімося до тих шести місяців, коли ви зустрічалися з Джошем. Ви перестали писати назагал, що Еді сплагіатила ваші ідеї, бо Джош вас попросив цього не робити?

— Так, — тихо відповіла Кеа. — Він не хотів, щоб вона знала, що ми знову разом, бо знав, що вона сказиться, а їм ще доводилося разом працювати. Вона справді була дуже неврівноважена і на всіх тиснула. Вона значно старша за нього. Думаю, Джош її боявся. Ми від усіх ховалися, щоб ніхто не знав. Я навіть мамі не казала, бо знала, що вона розсердиться. Мама вважає, що я захворіла через Джоша, але життя до нього не зводиться. Я вже мала ці симптоми до зустрічі з ним. А стрес їх, вочевидь, посилив, — пошепки додала вона.

Зненацька Кеа схопилася за край столу.

— Вибачте, — видихнула вона. — Мені так паморочиться у голові! Все крутиться.

Вона заплющила очі; довгі вії торкнулися щоки. Страйк випив трохи пива. Кеа розплющила очі.

— Вибачте, — знову прошепотіла вона.

— Готові продовжувати? — спитав Страйк.

— Ем... так. Вже ж недовго лишилося?

— Зовсім трохи, — збрехав Страйк. — Отже, саме під час цього другого періоду ваших стосунків Джош визнав, що передав ваші ідеї Еді, правильно?

— Так, — кивнула Кеа. — Він визнав, що міг переповісти їй історію Марґарет Рід у той день на цвинтарі, коли вона буцімто раптом все придумала на рівному місці. І визнав, що Сороцюгу надихнули мої розповіді про птахів, які вміють говорити, а постать Дрека з отим великим дзьобом була взята просто з моїх малюнків.

— Які Джош показував Еді, правильно?

— Ну... ні, але, мабуть, він описував їй, що там було, — відповіла на це Кеа, — проте він погодився, що мій малюнок і те, як вона намалювала Дрека, досить-таки подібні. Але на той час вони вже робили на тій темі великі гроші, і Джош не хотів її засмучувати. Вона була на п’ять років старша за нього, — наголосила Кеа, — і страшенно владна. В якийсь момент Джош навіть пообіцяв, що згадає мене у титрах. Саме тоді вона влаштувала оту так звану спробу самогубства, — гірко додала Кеа, вчепившись у стіл так, ніби без цієї опори ризикувала просто не втриматися на стільці і впасти, — і Джош сказав, що ми маємо взяти паузу, бо боявся уявити, що вона зробить, якщо дізнається про нас.

Вона була страшна маніпуляторка... ви просто не уявляєте! Все те самогубство було суцільною виставою. Купа людей відчула, що там щось нечисто.

— Чому ви не розповіли всім, що Джош знову зустрічався з вами, коли вдруге з ним розсталися? — спитав Страйк. Це питання не давало йому спокою, адже така заява убила б одразу двох зайців: Кеа покарала б Еді Ледвелл і укріпила довіру до себе.

— Бо Джош сказав... сказав, що це не кінець, а тільки пауза, щоб її не сердити, що йому треба розібратися з мультфільмом, роботою, життям... От я і... мовчала.

— Він не просив вас перестати критикувати Еді?

— Ні. Я пообіцяла нічого не казати про наші стосунки, але не збиралася робити вигляд, ніби вона не крала моїх ідей, бо вона їх вкрала, — з жаром відповіла Кеа. Однією рукою так само міцно тримаючись за край столу, іншою вона почала масажувати собі грудну клітку. — О Боже, — промовила вона млявішим голосом. — Вибачте. Тахікардія. Ой... мабуть, краще нам повернутися до цього потім... ой-йой.

Вона знову заплющила очі. Страйк випив ще пива. Кеа зробила кілька довгих неквапних вдихів, масажуючи собі груди, і нарешті знову розплющила очі.

— Все гаразд? — спитав Страйк.

— Ох... я не знаю... здається, так, — прошепотіла Кеа, так само притискаючи руку до серця.

— Щоб вже не повертатися до цього питання: ви ніколи не грали у «Гру Дрека»?

Кеа похитала головою.

— І навіть не намагалися туди потрапити?

— Ніколи, — запевнила вона.

— Але ви маєте власну теорію щодо особи Аномії? Якщо так, певен, Джош хотів би, щоб ви мені розказали її.

Кеа зробила ще кілька довгих повільних вдихів, а тоді сказала:

— Гаразд. Що ж, я гадаю, що Аномія — це один чоловік на ім’я Престон Пірс.

— Чому саме ви такої думки?

— Ох, ну, він... він ненавидить Джоша. Коли Джош оселився у Норт-Ґров, я тоді приходила до нього, і цей Пез — його всі називали Пезом — постійно ображав Джоша, казав всяке про його малюнки і погляди. Постійно його бісив. Думаю, Пез був не радий, що поруч із ним з’явився ще один привабливий чоловік, бо цей Пез, знаєте, крутив з усіма студентками, а в Джоші, мабуть, бачив конкурента. Але Джош... Джош всіх любить, — додала Кеа. — Він і Пеза любив і думав, що це просто такі жарти, бо Джош... Джош просто не бачить зла.

— Зло — це сильне слово, — сказав Страйк, спостерігаючи за нею.

— Я не можу пояснити, — відповіла Кеа, більше не масажуючи серце, але так само тримаючись за стіл. — Ви б самі зрозуміли, якби побачили. З тією мистецькою резиденцією, з людьми, які там жили, щось було не так. Дуже-дуже не так. Ну, тобто я не засуджую чийсь там спосіб життя чи самоідентифікацію... я сама не з тих, хто гадає, що треба одружитися, народити дітей, триматися за досягнення, дертися кар’єрною драбиною і все таке. Але те місце... Я просто відчувала, що з ним щось не так. У мене сильна емпатія, я тонко відчуваю атмосферу. До речі, це помітила не тільки я, мені й інші казали, що там щось дивне. Я не хотіла, щоб Джош там жив, там були такі погані вібрації. Але йому була потрібна дешева кімната, бо з Сент-Мартіна його вигнали, а вона... вона вміла скористатися чужою бідою, і з того воно все й почалося.

— А хто ще вважав, що з Норт-Ґров щось не так?

— Вже й не згадаю, — відповіла Кеа по секундному ваганні.

— Ця людина там жила чи тільки приходила на уроки?

— Я навіть не знаю, хто він... просто він якось стояв там надворі, і ми розговорилися, та й усе.

— Є інші причини, через які ви вважаєте Престона Пірса Аномією?

— Гм, ну він же цифровий художник, так? І вміє кодити, тож цілком міг зробити ту гру. А ще він дуже заздрив мультфільму, особливо коли люди почали звертати на нього увагу. Але насправді я все зрозуміла, коли Аномія написав мені у приват у твіттері.

Кеа замовкла, показуючи, що її треба попросити продовжити.

— Розповідайте далі, — сказав Страйк.

— Аномія почав у тому дусі, що ні, це зовсім не такий хитрий підкат, а просто він хоче сказати, що Джош вчинив зі мною жахливо і що він мені вірить. Я сказала «ага, дякую», щось таке, а він мені на те: «Ти здаєшся дуже агресивною, але це цілком можна зрозуміти».

— Аномія критикував вас за агресивну поведінку?

— Уявляєте? — кивнула Кеа. — Він ненавидів її так само... тобто він чудово розумів, що вона брехло і фальшивка. Я відповіла щось типу того, що просто відстоюю свої права. Аномія нічого не писав мені ще кілька годин. Я це добре запам’ятала, бо коли він повернувся, то вибачився за мовчання, сказав, що допомагав подрузі відвезти кота до ветеринара.

Страйк записав це.

— Щось іще було?

— Так, і дуже дивне.

— Дивне?

— Ну, я написала, що сподіваюся, що з котом усе добре, але я насправді не люблю котів, бо вони шкодять популяції птахів. Він тоді написав: «Та всім чхати на птахів», — а я відповіла, що мені не чхати, що моя мама розводить птахів, що я серед них виросла. І він такий негайно: «Так, я насправді теж їх люблю. У мене є папуга».

І я подумала, оце його розвезло, — додала Кеа. — А тоді він зовсім знахабнів і почав просити у мене нюдси в обмін на те, що він буде далі рекламувати мою історію. Я сказала, що не присилатиму йому нюдсів, бо я його навіть не знаю. А він написав: «Насправді ми знайомі».

— «Насправді ми знайомі»? — перепитав Страйк.

— Так, — кивнула Кеа. — І я подумала, що це повна хрінь, як і отой пасаж про папугу. Він верз що попало, щоб привернути мою увагу. І я йому так і сказала, і він став дико агресивний, заявив, що я просто ламаюся, і кінець кінцем я його просто заблокувала.

— Я можу побачити цю розмову? — спитав Страйк, поспіхом записуючи все, що почув. — У вас вона десь збережена?

— Ні, — відповіла Кеа, — я ж його заблокувала. Цю розмову більше не можна побачити. Коли я сказала, щоб він лишив мене у спокої, Аномія твітнув:

«Подавай позов чи завали піддувало, ти вже всім набридла». І всі його малі підлабузники негайно побігли розповідати мені, що я... що я повторна хвойда і брехуха.

— Коли саме ви здогадалися, що це Престон Пірс?

— Одразу як заблокувала Аномію. Просто отак клацнуло в голові. У власників резиденції був кіт. Дуже старий, з одним оком. Мабуть, саме його возили до ветеринара. Плюс іще те, — додала Кеа, почервонівши, — що Пез намагався затягнути мене у ліжко, коли ми з Джошем розійшлися. Я заїхала до Норт-Ґров забрати деякі речі, а Пез сказав, що в кімнаті Джоша з ним зараз Еді. Я засмутилася, він завів мене до себе у кімнату і дуже приставав. Здається, я його навіть пару разів відштовхнула, і саме тому Аномія потім так на мене обізлився.

Страйк закінчив записувати ці відомості, а тоді сказав:

— Гаразд, це все було дуже корисно. Ви знали інших людей, задіяних у створенні «Чорнильно-чорного серця»?

— Ну... Себа Монтґомері, але ми не підтримували зв’язок. І ще пару однокласників Джоша. І все, мабуть.

— Серед цих однокласників був Воллі Кард’ю?

— Так... То що, вже скоро кінець розмови?

— Ще трохи, — пообіцяв Страйк. — Ви точно не хочете випити чогось безалкогольного? Від запаморочення.

— Так, — кивнула Кеа. — Так, це, мабуть, гарна ідея. Можна мені «коли»?

У Страйка колись була історія, що він пішов по їжу та напій для підозрюваного, а той утік, але щодо Кеа детектив не мав таких побоювань. І справді, коли він повернувся, вона так само сиділа, вчепившись у край столу. Дуже-дуже подякувавши йому за «колу», Кеа пригубила напій.

— Ви мені дуже допомагаєте, Кеа, — сказав Страйк. — Ще буквально пара питань... Що ви знаєте про «Перо правосуддя»?

— Е-е... небагато.

— Питаю, бо склалося враження, що ви чимало контактуєте з цією особою, — продовжив Страйк, дістаючи з теки нові роздруківки і передаючи їх Кеа.

Насправді Кеа ретвітила чи не кожний пост «Пера правосуддя». Страйк уважно вдивлявся в її обличчя, коли Кеа підняла очі від своїх коментарів до критики, якій «Перо правосуддя» піддавало «Чорнильно-чорне серце».

-------------------------------

Перо правосуддя @penjustwrites

Так, монохромна естетика — це круто, але коли чорне = погане, а біле = найбажаніше, про що це каже нам?

Мої думки щодо проблематичної палітри Серцика та Паперовобілої. www.PenOfJustice/TheРоliticsOfColou...

9.38 дп 28 лют. 2012

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

У відповідь @penjustwrites

Аж нудить від думки, що та сука перетворила мої ідеї на це расистське лайно

-------------------------------

Із застиглим обличчям Кеа перебирала аркуші.

-------------------------------

Перо правосуддя @penjustwrites

Невинні жарти про lumbricus terrestris чи насмішки над ґендерфлюїдністю?

Мої роздуми про трансфобний підтекст в образі Хробака. www.PenOfJustice/WhyTheWormls...

11.02 дп 18 лист. 2012

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

У відповідь @penjustwrites

Щоб не було питань, вона вкрала майже всі ідеї у мене, але не Хробака. Хробак належить їй і чудово демонструє її справжню гнилу натуру

-------------------------------

Але найсильніший гнів у Кеа викликав пост Пера правосуддя про ейблізм, який буцімто просочував «Чорнильно-чорне серце». Страйк роздрукував всі відповіді Кеа на коментарі людей, які посміялися з думки, ніби мультфільм ображає людей з інвалідністю.

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

У відповідь @SpinkyDan @penjustwrites

Таке ейблістське лайно, як #ЧорнильноЧорнеСерце сприяє суїцидальній ідеації у осіб з інвалідністю

-------------------------------

Зозо @inkyheart28

У відповідь @realPaperwhite @SpinkyDan @penjustwrites

Не можна сміятися над дипресією але ж Еді сама мала сіуцідальні думки в минулому

-------------------------------

Кеа Нівен @realPaperwhite

@inkyheart28 @SpinkyDan ©penjustwrites

Якби вона вкоротила собі віку, то зробила б велику послугу багатьом людям з інвалідністю

-------------------------------

Кеа повернула роздруківки Страйкові.

— І чого ви від мене хочете? — холодно спитала вона. — Щоб я сказала, що мені дуже прикро, бо вона тепер справді мертва? Я готова підписатися під кожним своїм словом.

Страйк мовчав.

— Нормально не сумувати, коли люди помирають, — заговорила Кеа, і її груди несподівано заходили ходором від, наскільки бачив Страйк, цілком щирих переживань. — Нормально навіть радіти, коли помирають жахливі люди. Я не буду прикидатися, ніби мені шкода. Вона зруйнувала все моє життя к бісовій матері. Я в сраці мала почуття провини і все це лайно. А ще через неї поранили Джоша.

— Через неї? Що ви маєте на увазі?

— Та годі уявити, щоб хтось спеціально напав на Джоша. Хтось вирішив її уколошкати, а Джош просто опинився поруч, тож тій людині довелося і на нього напасти.

— Чому ви такої думки?

— Бо... бо Джоша ніхто не ненавидів. Всі розуміли, що то все вона, що вся шкода — від неї.

— Шкода?

— Я маю на увазі... оце, оце все! — відповіла Кеа, тицьнувши пальцем у роздруківку своїх коментарів до статей «Пера правосуддя»; здавалося, вона не може повірити, що Страйк такий тугодум. — Вона була абсолютно кінченою людиною.

— Думаєте, Еді убила людина, яка не любила мультфільм?

— Справа не у мультфільмі, а в тому, що він означає, — відповіла Кеа.

— А хто вирішує, що він означає? Кеа задихано засміялася.

— О Боже... як «хто»? Всі!

— Ви знаєте, хто автор блоґу «Перо правосуддя»?

— Ви ж наче Аномію шукали.

— Саме так, але є вірогідність, що за обома обліковими записами стоїть одна і та сама особа.

— Ні, я не знаю, хто це.

— Перо правосуддя надсилало вам приватні повідомлення?

— Ні, а чому ви питаєте?

— Добре, — кивнув Страйк, ховаючи останню порцію роздруківок у теку і натомість викладаючи два останні аркуші. — Хочу уточнити: протягом минулого року ви справді вважали, що взяли з Джошем паузу у стосунках, а не розсталися назовсім?

— Я... можливо. Не знаю, — тремким голосом відповіла Кеа. — Мені час іти. Я маю йти.

— Ви спілкувалися у цей період як друзі?

— Ми пару разів перетиналися...

— Як часто ви спілкувалися?

— Не знаю, може... гм... зрідка. Який стосунок це все має до Аномії?

— Джош дзвонив вам напередодні зустрічі з Еді на цвинтарі, правильно?

— Хто вам це сказав? Поліція?

— Ні, ваша мама.

Кеа уп’яла очі у Страйка.

— Клас, — сказала вона тонким голосом. — Дякую, мамусю. Супер.

Просто клас.

— Він не дуже часто вам телефонував, я правий? — спитав Страйк, уважно дивлячись на неї.

— Ні, — злісно відповіла Кеа, — але якщо вас цікавить, чи Джош мені казав, що піде з нею на цвинтар, то він був п’яний, і я не розібрала, що він говорить. Зрозуміло? І оскільки я впевнена, що моя кінчена мамця і це вам розповіла, то я була в Лондоні, коли це сталося, але в момент нападу я їхала в метро і це доведено, є запис камери. Чуєте?

— Гаразд, — кивнув Страйк. — Я маю одне останнє...

— З мене досить, — обірвала його Кеа, виглядаючи свій ціпок. — Маю йти.

— Кеа, ви б краще прояснили це останнє питання, — зупинив її Страйк, — поки я не передав ці матеріали поліції.

Кеа завмерла. Страйк підштовхнув на її бік столика останній аркуш.

-------------------------------

Цей твіт було видалено

-------------------------------

Цей твіт було видалено

-------------------------------

Цей твіт було видалено

-------------------------------

Воллі Кард’ю @The_Wally_Cardew

У відповідь @realPaperwhite

видали це, ти шо

12.39 дп 12лют. 2015

-------------------------------

Цей твіт було видалено

-------------------------------

Воллі Кард’ю @The_Wally_Cardew

У відповідь @realPaperwhite

Є кращі варіанти

12.42 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Юліус @i_am_evola

У відповідь @realPaperwhite

о, психована сучка зібралася когось убити

:D:D:D

12.45 дп 12 лют. 2015

-------------------------------

Кеа відштовхнула роздруківки від себе, ніби вони могли її вкусити.

— Що було у тих видалених твітах?

— Не пам’ятаю. Я була п’яна.

— Всі вони були опубліковані пізно вночі напередодні нападу на Джоша та Еді, правильно?

Кеа мовчала. Вперше за інтерв’ю вона виглядала так, ніби ось-ось знепритомніє. Вона сильно збліднула і часто дихала.

— Цей Юліус інтерпретував ваші твіти як загрозливі.

— А, так, цей тип вічно називає мене повією і запрошує до самогубства, щось мені байдуже, що він там думає.

— Воллі Кард’ю дає вам пораду, ніби ви знайомі.

— У твіттері люди часто дають один одному поради.

Страйк мовчки передав Кеа останню роздруківку. У далекому 2010 році обліковий запис, який належав «Спуні Кеа» і мав адресу @notaparrottho, виклав чорно-біле фото без підпису, на якому молодша версія Кеа усміхалася у камеру, сидячи на ліжку. Вона загорнулася у простирадло, під яким була, вочевидь, гола. Поруч лежав чоловік, обличчя якого не було видно; він ніби спав; довге біляве волосся розсипалося по подушці.

Просто під фото був коментар.

-------------------------------

Воллі К @walCard3w

У відповідь @notaparrottho

Маєш класний вигляд

-------------------------------

Спуні Кеа @notaparrottho

У відповідь @WalCard3w

І ти <3

-------------------------------

І нарешті, на цьому аркуші був пост з тумблера Кеа, теж датований 2010 роком.

Всі мої друзі кажуть, що відволіктися сексом з його найкращим другом — не відповідь. Що ж, як на мене, все залежить від того, яким було питання.

— Це ваші з Воллі Кард’ю облікові записи з часів до « Чорнильно-чорного серця», правильно? — спитав Страйк. — І ви не заперечуєте той факт, що цей акаунт на тумблері — ваш?

Кеа, тепер уже зовсім біла, мовчала.

— Не знаю, чи ви з Кард’ю досі підтримуєте сексуальні стосунки чи просто дружите, — мовив Страйк, складаючи останні листки до теки і закриваючи її, — але якщо ви плануєте після цієї розмови зв’язатися з ним, я назву три причини, чому робити це не варто. По-перше, ця невеличка розмова у твіттері незадовго до убивства Еді виглядатиме навіть більш підозріло, якщо вийде, ніби ви з Кард’ю змовилися.

— Я не могла! Я була в метро, є запис! Я ніколи...

— По-друге, Джош Блей лежить у шпиталі паралізований. Якщо вам не байдужий...

Кеа вголос розридалася. На них знову почали оглядатися. Страйк не зважав.

— Повторюю, якщо вам не зовсім байдужий Джош та його доля, ви не заважатимете проведенню розслідування, якого він так хоче. І по-третє, — додав Страйк, — Воллі Кард’ю наразі зацікавилися значно страшніші люди, ніж я. Якщо у вас є бодай трохи здорового глузду, ви обірвете ці стосунки негайно.

Схлипуючи, Кеа непевно підвелася і пішла геть — значно швидше, ніж коли заходила, хоч і так само спираючись на ціпок. Відчуваючи на собі осудливі погляди працівників та відвідувачів, Страйк допив пиво, підвівся і рушив до вбиральні. Тим, хто витріщався аж надто активно, він відповідав украй похмурим поглядом, тож коли Страйк вийшов із туалету, ніхто вже не прагнув встановлювати з ним зоровий контакт.