Незавершений рукопис

9

Леана випила трав’яного чаю, а тоді віскі, сидячи на дивані й перебуваючи під враженням від того, що вони виявили. Жахливе незрозуміле видовище поставало перед нею: Сара, замкнена в Жуліановому автомобілі, дряпає метал, намагаючись написати повідомлення закривавленими пальцями. Вона вважала, що, зникнувши чотири роки тому, Сара загинула, вбита Енді Дженсоном, як і всі інші його жертви. Загинула!

— Усе, що зараз відбувається… все це неможливо, Колене. Ти бачив, як доводив себе мій чоловік у пошуках нашої доньки. Багато років він жив із надією знайти її. Три місяці тому він був під дверима ліонського комісаріату, намагаючись отримати докази зі справи Дженсона. Але це слово, написане кров’ю, ці подряпини… Хтось був замкнений у його багажнику, причому нещодавно, адже я помітила б це, коли ще жила тут… Жінка, що здерла пучки і обрала це слово. Обрала не «на поміч», не «рятуйте», а «жива».

Колен був незворушний, мов статуя, він сидів, нахилившись уперед, поринувши в думки і замкнувшись у тяжкому мовчанні, яке нарешті урвав.

— Треба буде діяти обережно. Напад на твого чоловіка дав змогу відкрити офіційне розслідування, яке дає нам чимало можливостей. Я зроблю аналіз ДНК цієї крові за рахунок слідства. Візьму зразки в Жуліана у лікарні, завдяки цьому в тебе не братимуть кров, і ми проведемо тест на спорідненість його ДНК і тієї особи в багажнику.

Леана погодилася. Така монотонна процедурна промова поліціянта її вразила.

— Навіщо це все? Адже достатньо порівняти ДНК особи з багажника із Сариним ДНК в національній картотеці?

— Не хочу, щоб справа знову вислизнула у нас із рук. Запит до Національної автоматизованої картотеки ДНК приверне увагу ліонських колег, і вони відразу примчаться сюди, а я цього не хочу. Поки є змога розслідувати цю справу як напад, ми будемо контролювати її. Автомобіль пов’язаний із твоїм чоловіком, і це виправдовує моє клопотання перед суддею.

Леана покрутила склянку в руках. Колен боявся, що в нього заберуть справу. Вона глянула на купу попелу в каміні.

— Якщо ти вважаєш, що… що кров може належати Сарі або що вона могла сама написати це повідомлення, то це означає… що ти ще віриш, ніби чотири роки тому до цієї справи був причетний Жуліан? І що всі помилилися стосовно Енді Дженсона? Послухай, Колене, ти розумієш взагалі, що кажеш?

— Кров знайдено в багажнику автомобіля твого чоловіка, і я повинен розглядати всі версії.

Він відкинувся в кріслі й підпер підборіддя долонею, немов старий мислитель.

— Послухай… У мене був час подумати тут, знаєш, усі ці роки. Взимку в Берку нема чого робити, хіба тільки ворушити мізками. То я мізкував, ставив запитання. День за днем перебирав елементи розслідування. Та коли ти просто дрібний провінційний поліціянт, то рухатися вперед нелегко, бо не маєш доступу до секретів справи і навіть якщо перебуваєш у самому осерді розслідування, однак стаєш майже чужим. Коли просиш щось переглянути або викладаєш свою версію, тобі дають зрозуміти, що твоя справа маленька — й далі розбороняти п’яних у своїй глушині. Ті хлопці з ліонського карного розшуку — не найприємніші люди на світі.

Він дістав блокнот і помахав ним.

— Тоді треба проявляти винахідливість, робити всяку всячину на місцевому рівні, збирати інформацію, не привертаючи уваги. Це той самий блокнот, що й чотири роки тому. Присвячений… ну, твоїй родині. Тут усе, мої нотатки, хронологія справи. Ти уявити не можеш, скільки разів я перечитував його, скільки разів думав над кожним елементом, що є в нашому розпорядженні. Хочеш знати, яке в мене зараз відчуття? Довкола Дженсона і зникнення твоєї дочки кояться дивні речі.

Вона знову здригнулася, почувши таке від нього. Він ніколи не робив висновків, а тепер що, зміг щось підсумувати? Він сам це сказав, не хтось інший.

— Поясни.

— Ти готова знову вислухати цю історію? Пережити від самого початку все, що відомо про ту кляту ніч, коли зникла Сара? І… всі ці мерзенні подробиці, адже це непросто, я не хотів би, щоб ти…

— Минуло чотири роки. Ми з Жуліаном пережили все це жахіття, і я готова. Я знаю, що зробив із моєю дочкою та іншими викраденими жертвами Дженсон, і намагаюся навчитися жити із цим. Знаю, яке він чудовисько. Отже, починай.