Незавершений рукопис

12

За пів години В&В зустрілися перед лабораторією патологічної анатомії та цитології людини, неподалік від парку Ош. Їх терміново хотів бачити Жульєн Ферріньйо, уповноважений патологоанатом. Він стояв перед руками з відтятими скальпелем останніми фалангами.

— То так і невідомо, чиї це руки?

— Ні. Результати аналізів ДНК будуть не раніше, ніж за два-три дні. Лабораторія зайнята справою у Шамрусі. Із цими пріоритетами непросто, подвійне убивство відкладають на потім. Поки що у нас недостатньо критеріїв, щоб звертатися до картотеки зниклих безвісти. Що ж до Системи аналізу зв’язків насильства зі злочинами, то вона не видає жодного злочину, пов’язаного з останніми роками. Отже, на цей час наші обидві жертви залишаю­ться безіменними.

Ферріньйо був одягнений у застебнутий по горло халат, його латексні рукавички були такого ж кольору, як і його обличчя, й прилягали до пальців, наче друга шкіра.

— Хочу повідомити вам кілька речей.

Він узяв пилку і помістив її поміж Віковими руками.

— За попередніми висновками, кінцівки обох цих жертв — власниці цих кистей з одного боку і тієї, в котрої руки відсутні,— були відрізані цією моделлю пилки, в них особливий порядок розміщення зубців. Це видно зі слідів на кістці, також я помітив сліди блакитного напилення, що захищає від корозії. Виявив декілька частинок металу, які лишила пилка, передам для аналізу, якщо ви вважатимете за потрібне.

Вік глянув на пилку, звичайне знаряддя, яке продає­ться в будь-якій господарчій крамниці. Убивця діяв як ремісник. Ферріньйо взяв ліву руку.

— Маю дві новини: хорошу та погану. З якої почи­нати?

Вадим швидко відповів:

— З хорошої.

— Гаразд. Можливо, у мене є те, що допоможе вам у розслідуванні.

Він націлив на руку лінзу лупи.

— Так ось, тут є нерівний великий шрам на зворотному боці, сталося це давно, видно роботу хірурга. Це мало що нам дає. Але,— він повернув руку долонею вгору,— бачите ці порізи? Вони досить свіжі.

Вік насупив брови. Рубці були згруповані, з рівними проміжками між ними.

— Таке враження, ніби вони зроблені свідомо й щось означають.

Ферріньйо кивнув.

— Правда ваша. І те саме на іншій руці. Мотиви однакові. Тут немає випадковості. Жінка завдала собі цих порізів, ніби щось хотіла повідомити.

— Або ж їх завдав убивця.

Ферріньйо посміхнувся.

— З мене був би дуже поганий поліціянт. Це ще не все. Гляньте.

Він повів їх до мікроскопа. Під лінзою мікроскопа видно було шматочки шкіри, які містилися поміж двома оглядовими скельцями. Судмедексперт увімкнув екран, на якому стало видно папілярні лінії.

— Я проаналізував, збільшив і пронумерував малюнки останніх фаланг, пласт за пластом, наче здирав із них шкіру мікронами. Ось, наприклад, правий великий палець. Лінії цілком нормальні, від пласта до пласта, вони ідентичні.

Він натиснув клавішу.

— Тепер увказівний палець.

Вік здригнувся. На деяких зразках ліній бракувало, ніби їх стерли гумкою.

— Неозброєним оком цього майже не видно, але шари клітин, які становлять поверхню епідермісу, не мають однакової висоти. Я перевірив усі пальці: це спостерігається тільки на останній фаланзі лівого і правого вказівних пальців.

— Кінчики вказівних пальців ніби ушкоджені тертям. Але тертям об що? Дерево? Наждачний папір?

— Це спричинило б дужчі ушкодження, шкіра була б травмована глибше й нерівномірно. А тут тонші ушкоджен­ня. Лагідніші. Можливо, жертва мала стосунок до фаху, який потребував участі цих двох пальців? Може, вона працювала швачкою, контактувала з тканинами, щось отаке. Сподіваюся, ці спостереження дадуть вам змогу трохи зорієнтуватися.

Вадим махнув рукою, наче кажучи: «Таке собі».

— Це краще, ніж нічого, але я не назвав би цю новину хорошою. Яка ж тоді погана новина?

Ферріньйо ляснув гумою, скидаючи рукавички.

— Перейдімо до неї. Я зробив токсикологічний аналіз обох жертв. Та, що з проваленим черепом, у крові нічого особливого не має, якщо не брати до уваги брак заліза, мінеральних солей, усього того, що вказує на тривале позбавлення свободи. У звіті є всі деталі. Але… у власниці цих рук зовсім інша картина. Аналізи показали велику кількість карведілолу.

Вік нахилив голову.

— Бета-блокатор, який знижує артеріальний тиск і ча­с­тоту серцевих скорочень.

— Так. Слід знати, що від цього препарату погіршує­ться кровопостачання кінцівок, унаслідок чого у хворих часто мерзнуть ноги і руки. Ще знайдено сліди буфломедилу, судинорозширювального засобу, також призначеного для зниження артеріального тиску.

— Можливо, жертва проходила лікування?

— Не в таких дозах. Аналіз нігтів не показує давніших слідів цих препаратів. Але це ще не все, ми також виявили дуже високий рівень морфіну. Не буду детально пояснювати, це анальгетик третього класу, що дає змогу гамувати сильний, навіть нестерпний біль.

— Який буває після ампутації…

— Так, але якщо виявлено його присутність у тканинах рук, то це означає, що жертва отримувала морфін іще до ампутації.

Вадим не певен був, що правильно зрозумів.

— Ви ж не хочете сказати, що вона була жива, коли їй відрізали руки?

— Саме це я і кажу. У мене навіть склалося враження, що ваш злочинець зробив усе, щоб полегшити біль і вгамувати кровотечу. Інакше кажучи, цілком можливо, що власниця цих рук жива і зараз, коли ми з вами розмовляємо.