Служниця спостерігає

Роздiл тридцять сьомий

Джонатан і Сюзетта нас випередили та приїхали перші. Навіть попри те, що ми, мабуть, їхали швидше, та, думаю, їх не зупиняла поліція.

Ми паркуємося в спеціально відведеному місці для відвідувачів закритого пляжу, і коли я виходжу з машини, Джонатан і Сюзетта прямують до входу. На вході стоїть кремезний хлопець у чорній обтислій майці й шортах для плавання. Він нагадує громила-викидайла, точніше — його пляжний варіант.

Джонатан несе два шезлонги та пляжну парасолю, а Сюзетта лише невелику пляжну сумку, яка висить у неї на плечі. Джонатан має вигляд звичайної людини, яка щойно приїхала відпочити: трохи блідий, із невеликим звисаючим животиком, білими ногами у в’єтнамках, а на голові — бейсболка, яка прикриває його поріділе волосся. Сюзетта ж має вигляд, ніби взимку всі три місяці ходила на пляж. Вона чудово засмагла. На її обличчі сонцезахисні окуляри від Cartier, а одягнена Сюзетта в неймовірно відкрите бікіні зі стрінгами, яке підкреслює її дивовижно підтягнуте тіло.

Після двох дітей і сорока з гаком років під впливом сили тяжіння моє тіло вже не таке, як колись. Та й це нереально. Але коли мені було двадцять п’ять, мені було комфортно на пляжі саме в бікіні, матерії якого вистачило б лише на носову хустинку. Зараз на мені скромний суцільний купальник, а поверх — накидка. І я така ж бліда, як і Джонатан. Мабуть, сидітиму з накидкою на плечах увесь день, оскільки погано плаваю.

Громило задивляється на Сюзетту в її відкритому бікіні зі стрінгами. Взагалі-то, на Сюзетту задивляється купа людей. Навіть мені важко втриматися. Звідки в неї час на тренування такого плоского живота? Гадаю, у неї немає шрамів від кесаревого розтину або розтяжок, які потрібно приховувати.

Ензо одягнений у футболку та плавки. Він розкладає шезлонги та парасолю, які витягнув із багажника. Чесно кажучи, я б не стала засуджувати його, якби він роздивлявся Сюзетту в бікіні — він же людина, — але я бачу, що його взагалі не цікавить її тіло нижче декольте.

— Міллі! — каже Сюзетта. — У вас… така цікава накидка. Так круто, що ви не витрачаєте купу грошей, щоб одягнутися на пляж. Це так на вас схоже.

Це був доволі сумнівний комплімент, якщо це взагалі можна назвати компліментом. Та не можу із цим не погодитись. Я купила накидку, яка стояла на стелажі зі знижками.

І хоча Ензо не задивлявся на Сюзетту, про неї я не можу цього сказати. Вона бігає своїми синьо-зеленими очима по його тілу й закушує губи. А це він ще навіть не зняв майки.

Не встигли ми навіть зайти на пляж, як я вже хочу додому. Та, думаю, що мені краще бути тут із ними, ніж залишити Ензо на одинці із Сюзеттою в її бікіні.

— Ви не могли знайти дорогу до пляжу? — запитує Сюзетта. — Ми думали, ви заблукали.

Ніко одразу ж все вибовкав:

— Тата зупинили копи.

Ензо сміється.

— Вони сказали, що я перевищив швидкість.

— Не думаю, що так і було. — Сюзетта хитає головою. — Тутешня поліція дуже прискіплива.

— Що ж, ми раді, що все вирішилось, — каже Джонатан. На відміну від його дружини, він це говорив без жодного натяку. Здається, він справді радий нас бачити. — Ніко, як у тебе справи? Нам бракує твоєї допомоги в хатніх справах.

Від Джонатана це звучить дуже мило, хоча насправді я знаю, як їм набрид Ніко, який приходив до них у дім і трощив усе навколо.

Ніко стенає плечима.

Мені хочеться пояснити йому, що це неввічливо, та розумію, що сенсу немає. Останнім часом він став ще примхливішим. Я нарешті зателефонувала його педіатру й відвела сина на огляд. Та після обстеження серця та легенів вона нічого не виявила. Лікарка сказала, що в терапії немає потреби. По суті, вона сказала те саме, що й Ензо: «Для хлопців нормально проявляти агресію. Він, мабуть, усе ще звикає до переїзду. Йому просто потрібен час».

— А де клієнти, з якими в нас має бути зустріч? — запитую я в Сюзетти.

— Ой. — Вона стенає плечима. — Вони сказали, що не прийдуть.

Ензо геть не здивувався від цієї новини, і це змушує мене задуматися, чи ці клієнти взагалі існують. Ну, тобто, ділова зустріч на пляжі? Це ж безглуздо.

Та ні, у мене просто параноя. Я впевнена, що клієнти справді скасували зустріч. Так буває.

Сюзетта приводить нас на пляж і шукає найкраще місце для відпочинку. Та їй нічого не подобається. Ми пройшли вже половину пляжу, і насправді трапилося кілька хороших місцин. Бідолашному Джонатану важко нести два шезлонги та парасолю, тож я допомагаю йому й беру собі парасолю в додачу до наших речей. Сюзетта могла б запропонувати йому допомогу й взяти хоча б щось, та їй, здається, це не цікаво. Однак Джонатан має золоте серце й ставиться до подібного спокійно.

— Ось, — нарешті каже вона в момент, коли я відчуваю, що от-от в мене відніме руки. — Ось тут, наче, непогано.

Джонатан ставить шезлонги на землю, але щойно він розслабляє руки, вона каже:

— Ой, хвилинку. Може, нам краще спуститися туди? Там більше сонця.

Джонатан готується, щоб знову взяти стільці, але з мене досить.

— Сюзетто, — кажу я. — Це ідеальне місце. Я не зрушу з місця.

Вона закочує очі.

— Добре, добре. Але, Міллі, піші прогулянки пішли б вам на користь. Це дуже ефективно для схуднення.

А якщо я їй вріжу, це теж допоможе мені в схудненні? Бо сьогодні таке цілком може статися.

Коли ми розставили шезлонги та розклали рушники, я витягую зі своєї пляжної сумки сонцезахисний крем. Ензо не любить наносити сонцезахист, та я бризкаю на дітей і, звісно, на себе. Зазвичай я згораю на сонці, але хіба сонцезахисний крем не повинен захищати від захворювання на рак і подібного? Так чи інакше, у дітей ніхто не питає.

— Ой, Міллі, — Сюзетта затамувала подих, дивлячись, як я наношу сонцезахист на Аду. — Ви ж не бризкаєте сонцезахисним засобом на своїх дітей, так?

Очевидно, це я і роблю.

— Бризкаю…

— Ну, а ви знали, що в спреях міститься велика кількість токсичних речовин? — каже вона. — І все це зараз у повітрі. Ми всі зараз дихаємо вашим сонцезахисним спреєм.

Чи непокоїть мене, що я вдихаю токсичні речовини із сонцезахисного засобу? Та ні.

— Угу.

— А ще, — додає вона. — Він легкозаймистий.

Ніко вирячує очі.

— Ви хочете сказати, що ми можемо спалахнути?

— Ти не згориш від сонцезахисту, — кажу я йому.

Здається, він розчарувався.

Сюзетта тягнеться до своєї сумки та дістає білий тюбик.

— Це найкращий сонцезахисний крем на сьогодні. У складі лише натуральні інгредієнти, з SPF 200! Це єдиний сонцезахист із фактором 200.

А коли нам може знадобитися сонцезахисний крем із SPF 200? Вона собі думає, що ми будемо перебігати вогняне коло, щоб добратися до води?

Ензо знімає футболку, і я помічаю, як Сюзетта вирячила очі, коли побачила його смугляві, рельєфні груди. Мені подобається, що мій чоловік привабливий та м’язистий. Але іноді мені хочеться, щоб він трохи погладшав і позбувся своїх форм.

— Ензо, — каже вона. — Не хочете спробувати мій сонцезахисний крем?

Він сміється.

— Та ні. Я взагалі не згораю.

— Так, але сонцезахист потрібно наносити не лише, щоб запобігти сонячним опікам, — каже вона. — Він також запобігає захворюванню на рак.

— Справді? — з ентузіазмом перепитує Ензо, хоча від мене він це чує вже десять років.

— Звісно, — охоче відповідає вона. — Вам варто принаймні нанести сонцезахист на плечі. Давайте я вам допоможу.

Я роззявляю рота, коли Сюзетта вичавлює трохи крему собі на долоню та починає натирати плечі мого чоловіка. Вона справді це робить? Вона справді натирає плечі мого чоловіка сонцезахисним засобом? Це вкрай недоречно.

Я дивлюся на Джонатана, очікуючи, що він так само шокований, як і я. Та бачу в його руках такий же тюбик непристойно дорогого сонцезахисного крему, який призначений саме для відпочинку на сонці. Він натирає кремом свої руки. Тоді Джонатан намагається намастити спину, але не дотягується, і, звісно, його дружина зайнята тим, що розтирає засіб по всьому тілу мого чоловіка.

— Супер, — каже Ензо після того, як розтирання затягується. — Думаю вже досить. Ми все одно підемо у воду.

— Ой, ні, — каже Сюзетта, — цей засіб незмивний. Ви можете цілий день плавати, а ваше тіло буде захищене SPF 200.

Ензо вирячує очі.

— Серйозно?

Мене вже нудить від розмов про цей ідіотський сонцезахисний крем.

— Адо, — каже Сюзетта. — Не хочеш намаститися цим засобом?

Ада опускає очі на тюбик, а тоді хитає головою. Я не бачу в цьому нічого поганого. Вона, як і Ензо, не любить наносити сонцезахисний крем. І я впевнена, що вона не хоче мазати себе цією білою субстанцією.

— Ніко, а ти? — запитує Сюзетта.

Ніко просто витріщається на неї. Він мовчить і лише холодно на неї дивиться. Я не бачила його таким раніше, але щиро кажучи, від цього в мене по спині пробігли мурашки. Та потім він відводить погляд, і тепер не знаю, чи це мені не здалося.

Діти хочуть погратися у воді, і Ензо радо йде з ними. Я думала, що Сюзетта може засмагати на пляжі цілий день, особливо після того, який вона здійняла галас, коли ми паркувалися. Та щойно Ензо каже, що хоче піти у воду, вона раптом зголошується піти з ним.

— Міллі, ти не хочеш із нами? — запитав мене Ензо.

Я хитаю головою.

— Хочу трохи відпочити тут.

Джонатан втирає горошину сонцезахисного крему на переніссі, яку залишив на кінець. Він поспішає до Сюзетти, але не встигає зробити й кількох кроків, як вона обертається й дивиться на нього.

— Ні, — каже вона. — Ти залишайся тут. Я піду поплаваю.

Він киває і чемно повертається на свій лежак. Джонатан сідає і дістає книгу в м’якій обкладинці. Я витягую шию, щоб побачити, що він читає. «Мадам Боварі».

— Ви не хочете плавати? — запитую я його.

Він відмахується.

— Та ні.

— Бо здалося, що ви хотіли піти, але вам заборонила Сюзетта.

— Та я і не проти.

Можливо, він і не проти, та я відчуваю, що владність Сюзетти мене бісить, і перш ніж опановую себе, я випалюю:

— Мені просто здається, що не Сюзетті слід вирішувати, підете ви плавати чи ні.

Джонатан стенає плечима та посміхається.

— Вона іноді любить побути наодинці. Повторюю, я не проти.

Я поцікавилася, і виявилося, що Сюзетта не така вже й успішна агентка з нерухомості. Проте, серед наших сусідів у неї найбільший будинок, хоча в місті насправді дуже високі ціни на житло. Очевидно, що це Джонатан працює, щоб забезпечувати її спосіб життя. Однак вона керує ним. Я про те, що вона заборонила йому йти плавати. Це ж божевілля.

— Океан такий величезний, — зауважую я. — Це ж Атлантичний океан. Здається, ви обоє могли б плавати в ньому, не заважаючи одне одному.

Він кладе книжку на коліна.

— Міллі, ви хочете піти поплавати?

— Ні, я не це мала на увазі.

Джонатан дивиться на мене без жодних емоцій. Йому справді все одно на накази Сюзетти? Ми з Ензо маємо рівні права в прийнятті всіх рішень, але з того, що я помітила, складається враження, що всі важливі рішення в родині Ловелл приймає Сюзетта.

Але з іншого боку, Ензо без попередження зняв 1000 $ з нашого спільного рахунку. Він уже повернув гроші. Впевнена, що він казав правду про нову техніку для свого бізнесу. На 99 відсотків упевнена.

Чистенька блакитна вода виблискує під сонцем. Мої діти — вправні плавці, як і Ензо. Саме він водив їх до ХАМЛ1, коли вони були маленькими, і саме Ензо навчив їх плавати ще до того, як вони почали ходити. Я спостерігаю, як темні маківки моїх дітей погойдуються у воді. Ада біля Ензо, а Ніко трохи осторонь, і він…

Гм. Здається, ніби він говорить із Сюзеттою.

Про що Ніко може розмовляти із Сюзеттою? Це дивно, а особливо після того, як суворо він на неї дивився декілька хвилин тому. Мені цікаво послухати, про що вони розмовляють, та я і близько не можу почути, що вони кажуть.

— Зрештою, — каже Джонатан. — Нам іще не скоро додому. Тож я поплаваю пізніше. Сонцезахист діятиме ще купу годин. Або насправді, якщо потрібно, то й днів.

Я відриваю погляд від океану.

— Справді?

— Так, звісно. Це чудовий засіб. — Він занурює руку в сумку Сюзетти й дістає тюбик. — Хочете спробувати?

— Так, — кажу я.

Джонатан передає сонцезахисний крем мені. Він навіть не намагається намастити його на мою спину й плечі, що дуже доречно, зважаючи, що він мені ні хлопець, ні чоловік. На вигляд це звичайнісінький тюбик сонцезахисного крему, та визнаю, що він дуже приємно пахне.

Я саме хочу вичавити трохи цього чудодійного засобу на долоню, коли мене зупиняє якийсь звук, що долинає з океану.

Хтось кричить.

1 Християнська асоціація молодих людей (ХАМЛ) (англ. Young Men’s Christian Association (YMCA) — «християнська асоціація для юнаків» — одна з найбільших християнських молодіжних організацій у світі. — Тут і далі примітки перекладачки.