Служниця спостерігає

Роздiл сiмдесят четвертий

МIЛЛI

Моя донька вбила людину.

Моя одинадцятирічна донька зарізала чоловіка, і тепер він мертвий. Після того, як я дізналася всю історію, мені шкода, що вона його вбила. Я б хотіла зробити це власноруч.

Адже від моїх рук він би справді страждав.

— Вибач, Мамо, — вона так розридалася, що не може говорити. — Я не хотіла цього робити. Мені просто треба було втекти з тієї кімнати.

Я на неї не серджуся. Вона не має просити в мене вибачення. Мені стає погано від думки про те, що відбувалося в мене під носом. Це я відправила Ніко допомагати їм по господарству. На своє виправдання скажу, що тоді це здавалося безвинним — непоганий спосіб змусити Ніко взяти на себе відповідальність за розбите вікно. Я навіть уявити собі не могла, що…

— Ти ні в чому не винна, Адо. — Я обіймаю її худорляве тіло. — Ти зробила те, що повинна була. Я… я б зробила те саме.

Це ще м’яко сказано.

— Де сорочка, в якій ти була одягнена? — питаю я її. — Та, що в крові?

Вона витирає очі та йде в інший кут кімнати до своєї рожевої шафи. Ада десь нишпорить, а тоді дістає темно-синю сорочку з того дня й простягає її мені. Лише якщо примружитися, я можу помітити пляму крові, і розумію, чому це пропустила поліція. Вони не очікували знайти щось підозріле у шафі маленької дівчинки.

— Я відіпрала її в раковині, — каже вона, хоча, якби поліція таки знайшла, то легко з’ясувала б, що це кров Джонатана.

Стискаю сорочку в руці, не знаючи, що з нею робити. Невже я можу свідчити проти власної доньки у справі про вбивство?

— Я не хочу потрапити за ґрати, — сопе вона. — Але й не хочу, щоб у Тата через мене були неприємності.

Ензо знав. Він зрозумів, що це Ада зарізала Джонатана, коли з’ясувалося, що ніж, який він їй подарував, став знаряддям вбивства. Ось чому він так швидко взяв на себе провину. Я ненавиджу його за це. Але й люблю, як ніколи раніше.

— Ти не потрапиш за ґрати, — запевняю я її. — Обіцяю. Викличемо адвоката, який захищає Тата. Вона все вирішить. Присягаюся.

Я повинна зателефонувати Сесілії. Повинна їй усе розповісти, щоб Ензо не зробив ще якусь дурницю, наприклад, не зізнався у вбивстві заради захисту своєї доньки.

Не хочу, щоб Ада чула цю розмову, але й залишати її саму, коли вона така вразлива, теж не хочеться. Як би я не запевняла її, що вона не зробила нічого поганого, нічого не змінюється. Мені потрібно приглядати за нею, тож я відходжу до дверей її спальні й, коли вибираю номер Сесілії, залишаю двері прочиненими, щоб спостерігати.

На щастя, Сесілія швидко відповідає:

— Міллі? Все гаразд? Я щойно дібралася до відділка.

— Ага, — видихаю, — але я дещо дізналася.

Якомога швидше їй все переповідаю. Впродовж моєї розповіді вона здебільшого мовчить, хоча кілька разів чую, як Сесілія різко вдихає. Важко повторити всі деталі, які мені розповіла Ада. Чесно кажучи, мене вже нудить. Щойно я все розповіла, мене накриває полегшенням, і нарешті можу помовчати.

— Господи, — вдихає Сесілія, — це…

— Знаю.

— Чорт забирай, Ензо, — бурмоче вона собі під ніс. — Йому не варто без мене розмовляти з поліцією. Я повинна якнайшвидше поїхати та все роз’яснити.

— Він має все знати, — кажу я. — Якщо він думає, що Ада може бути покарана за це, він захоче взяти вину на себе. Він повинен знати, що це був самозахист. Вона нічого погано не зробила.

— Їй одинадцять, — нагадує мені Сесілія. — Суд не притягне дитину такого віку до відповідальності як дорослу. Ензо даремно рветься пожертвувати собою.

— Сесіліє, прошу тебе, не дозволь йому скоїти дурниць.

— Не хвилюйся, Міллі, — каже Сесілія. — Я буду дуже переконливою.

Я закінчую цю розмову, щоб не відривати її від справ, і тоді залишаюся наодинці з дітьми. Мені потрібно прикласти дуже багато зусиль, щоб знову все виправити.

Не знаю, що саме відбувалося в тій кімнаті в будинку Ловеллів. Якщо Джонатан хоч пальцем торкнувся мого сина, я… Ні, вбити його мені вже не вдасться, але я підпалю його могилу або… відправлюся в потойбіччя й помщуся. Мені не віриться, що Ніко місяцями ходив до того будинку, бо боявся, що нам виставлять рахунок за зламані іграшки. Це розбиває мені серце.

Після того, як це закінчиться, всім нам потрібно відвідати психолога. Той чоловік зруйнував нашу родину, і я докладу всіх зусиль, щоб витягнути Ензо та загоїти дитячі рани.